Справа № 453/1082/23
№ провадження 2/453/355/23
15 серпня 2023 року Сколівський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Брони А.Л.
секретаря судових засідань - Корнути Т.Б.,
без учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе Львівської області в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,-
29.06.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, в якій просить визнати за ним право власності на частину житлового будинку, позначеного в технічному паспорті літерою «А-1», загальною площею - 85,1 м.кв., житловою площею - 49,3 кв.м. та допоміжною - 35,8 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, а саме: частина житлового будинку - літера «А1-1», веранда відкрита - літера «а», сарай - літера «Б», вбиральня - літера «В», літна кухня - літера «Г», підвал- літера «г», веранда - літера «г1», навіс - літера «Д», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 30.06.2023 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з визначенням дати підготовчого засідання.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 25.07.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позовна заява обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті котрого відкрилась спадщина на майно, до складу якої увійшла частина житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 були дружина померлого - ОСОБА_2 та син - позивач у справі ОСОБА_1 .
Зазначено, що ОСОБА_2 від своєї частки у спадщині відмовилася на користь свого сина ОСОБА_1 . Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 30.09.2015 року визнано за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Славської селищної ради Сколівського району Львівської області від 25.02.2015 року, відповідно до тексту якого остання все своє майно заповіла сину - позивачу у справі. Позивач являється єдиним спадкоємцем першої черги після смерті матері. Спадщину прийняв в порядку ст. 1268 ЦК України шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. На даний час опікується спадковим майном, утримує його після смерті спадкодавця безпосередньо з часу відкриття спадщини.
20 лютого 2023 року позивач подав до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Алперіної О.Ю. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері. Проте постановою нотаріуса №7/02-31 від 20.02.2023 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, внаслідок чого він вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, але попередньо його представник - адвокат Павкович О.В. подала до суду клопотання, в якому просила розгляд справи проводити без її участі та участі довірителя, вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задовольнити.
Відповідач - Славська селищна рада Стрийського району Львівської області в особі представника Обухівського О.В. подала до суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 , який є предметом позовних вимог, належав подружжю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже спірний житловий будинок належав подружжю ОСОБА_4 , відтак чоловіку і дружині належало по частині будинку.
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції 03.03.2015 року вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 були син померлого - ОСОБА_5 та дружина - ОСОБА_2 , котра відмовилась від прийняття спадщини на користь сина.
Позивач, будучи спадкоємцем за законом після смерті свого батька, не мав можливості належним чином юридично оформити свої спадкові права, оскільки за життя спадкодавець не оформив відповідні правовстановлюючі документи на вищевказане нерухоме майно.
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 30.09.2015 року було визнано за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку під літ. А-1 загальною площею 85,1 м2, житловою площею 49,3 м2 з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 виданого 15.06.2021 року Славською селищною радою Стрийського району у відповідності до актового запису №99.
Про родинні відносини позивача з матір'ю свідчить копія свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , виданого 03.07.1971 року Славською селищною радою Сколівського району Львівської області згідно актового запису № 32.
25 лютого 2015 року ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчений секретарем Славської селищної ради Стрийського району Львівської області за реєстровим № 75, відповідно до тексту якого ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було, і з чого воно б не складалося, і взагалі все те, що належатиме їй на день своєї смерті, і на що за законом матиме право заповідає своєму сину - позивачу у справі ОСОБА_1 .
В матеріалах справи наявний дублікат зазначеного заповіту ОСОБА_2 від 25.05.2015 року.
Внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за заповітом, до складу якої увійшла частина спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки, виданої Славською селищною радою Стрийського району Львівської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки №1109, виданої 23.11.2021 року Славською селищною радою Стрийського району Львівської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею за вказаною адресою був зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивач прийняв спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 шляхом постійного проживання з нею на день її смерті в розумінні частини 3 статті 1268 ЦК України, що підтверджується вказаною вище довідкою.
20 лютого 2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Алперіної О.Ю. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері - ОСОБА_2 .
Згідно постанови приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Алперіної О.Ю. №7/02-31 від 20.02.2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із відсутністю документа, що підтверджує право власності померлої на спадкове майно.
Частинами 1, 3 статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).
Відповідно до п. 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ч.3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до норм ч.4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Із технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 від 01.05.2023 року, вбачається, що загальна площа спірного житлового будинку (літера «А-1») становить 85,1 кв. м, з неї житлова (основна) - 49,3 кв. м., допоміжна (підсобна) - 35,8 кв.м. Приналежним майном до цього жилого будинку є господарські будівлі та споруди: частина житлового будинку - літера «А1-1», веранда відкрита - літера «а», сарай - літера «Б», вбиральня - літера «В», літна кухня - літера «Г», підвал- літера «г», веранда - літера «г1», навіс - літера «Д».
Ринкова вартість об'єкту оцінки для цілей оподаткування складає 160 025 грн. 00 коп. Ринкова вартість частини об'єкту оцінки становить 80 012 грн. 50 коп.
Згідно рішення виконкому Славської селищної ради депутатів трудящих Сколівського району Львівської області від 26.12.1969 року, виділено ОСОБА_3 земельну ділянку в кількості 0,07 га під будівництво житлового будинку .
Згідно рішення виконавчого комітету районної Ради депутатів трудящих № 158 від 06.06.1970 року, дозволено гр. ОСОБА_3 проводити житлове будівництво на закріплений за ним земельній ділянці площею 0,07 га в АДРЕСА_1 .
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 , право власності на іншу частку житлового будинку не зареєстровано.
Слід зазначити, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до роз'яснень, викладених у листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави стверджувати, що покійна ОСОБА_2 набула за життя право власності на частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .
Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Таким чином, оскільки іншим чином, окрім звернення до суду, захистити своє набуте в порядку спадкування право власності на майно спадкодавця не можливо, а також з метою забезпечення належної реалізації права власності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 1223, 1268, 1296, 1297, 1299 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 90, 95, 258-259, 264-265, 268, 280-281 Цивільного процесуального кодексу України,-
Позов ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на частку житлового будинку, позначеного в технічному паспорті літерою «А-1», загальною площею - 85,1 м.кв., житловою площею - 49,3 кв.м. та допоміжною - 35,8 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, а саме: частина житлового будинку - літера «А1-1», веранда відкрита - літера «а», сарай - літера «Б», вбиральня - літера «В», літна кухня - літера «Г», підвал- літера «г», веранда - літера «г1», навіс - літера «Д», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Славська селищна рада Стрийського району Львівської області, місцезнаходження: 82660, Львівська область, Стрийський район, смт. Славське, вул. Івасюка, 24, код ЄДРПОУ 04370314.
Суддя