Справа№464/3262/23
пр.№ 3/464/1420/23
10.08.2023 року м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою (зі слів): АДРЕСА_2 ,
за ч.1 ст.130 КУАП,
УПП у Львівській області направлено до суду протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 025728 від 11 травня 2023 року, згідно з яким ОСОБА_1 11 травня 2023 року о 23.19 год по вул.Стрийська, 45а в м.Львові керував автомобілем марки «Фіат» номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у присутності свого захисника - адвоката Оприска М.В. у суді згідно з поданим письмовим поясненням просять провадження у справі закрити за відсутності його діях складу адміністративного правопорушення - порушення порядку огляду на стан сп'яніння через невідібрання у медичному закладі біологічного матеріалу для дослідження. Ствердив, що алкоголь не вживає, адже страждає цукровим діабетом.
Заслухавши учасників процесу та розглянувши матеріали справи, суддя встановив наступне.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.ч.2, 3, 5 ст.266 КУАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Аналогічне правило передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (у відповідній редакції), за якими огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУАП.
Як вбачається із оглянутих у суді відеозаписів з нагрудного відеореєстратора поліцейського, ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу за станом здоров'я (задихання) не зміг продути «Драгер», добровільно поїхав у медичний заклад з поліцейськими для медичного огляду на стан сп'яніння, де не відмовлявся від проходження огляду лікарем.
За приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Оскільки ОСОБА_1 , реалізовуючи надане йому законом право та заперечуючи стан алкогольного сп'яніння, не зміг пройти огляд на місці події поліцейським за допомогою технічного засобу, а тому прибув у медичний заклад на визначення стану сп'яніння з використанням біологічного середовища: слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а також кров.
За даними акта медичного огляду від 11 травня 2023 року за № 000983 наявність стану алкогольного сп'яніння встановлено за допомогою приладу «Драгер» з показником етанолу 1,14 ‰.
Наведене свідчить, що усупереч вказаної Інструкції у ОСОБА_1 не відібрано на дослідження біологічного матеріалу, на взяття якого він погоджувався, а проведено огляду з використанням газоаналізатора «Drager». Лабораторне дослідження біологічного середовища не проводилось з незалежних від ОСОБА_1 причин. Такі дії лікаря закладу охорони здоров'я як продуття приладу «Drager» не відповідають вимогам чинного законодавства з урахуванням неодноразового твердження ОСОБА_1 останній про хворобу.
Окремо суд зауважує, що на продемонстрованих у суді відеозаписів з нагрудного відеореєстратора поліцейського ОСОБА_1 неодноразово стверджував, що спиртного не вживав, хворіє на цукровий діабет, у зв'язку з чим через задишку не в змозі продувати газоаналізатор.
Наявність наведеного захворювання зафіксовано в акті медичного огляду від 11 травня 2023 року за № 000983 та підтверджено медичною документацією, наданою судді. Так, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 832326 ОСОБА_1 має інвалідність з дитинства, а за медичною випискою від 25 жовтня 2021 року йому встановлено діагноз - цукровий діабет ІІ типу вперше.
У суді сімейний лікар ЛТМО № 2 Комунального некомерційного підприємства «4-та міська клінічна лікарня м.Львова» ОСОБА_2 , допитана за клопотанням захисту в якості свідка підтвердила, що є лікуючим лікарем ОСОБА_1 , у якого діагностовано цукровий діабет. Ствердила, що газоаналізатор реагує на вуглеводний обмін, на продукти розпаду глюкози: спирт та СО2 при діабеті, можливий показник такого навіть більше 1 ‰. ОСОБА_1 не вимірювали рівень цукру в крові, а при цукровому діабеті за наявності 1,14 ‰ етанолу в крові такий він був би без свідомості, керування у такому стані повністю виключається.
За змістом ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як викладено у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17, цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
ОСОБА_2 попереджалася про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання за ст.384 КК України, жодних підстав для недовіри її показанням під час розгляду справи не наведено, а судом не встановлено. Матеріали справи не містять відомостей, які б беззастережно спростовували такі показання.
За істотного недотримання вимог порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння, зважаючи на медичні документи та стан здоров'я ОСОБА_3 , не можна безсумнівно та беззаперечно стверджувати про керуванням ним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження об'єктивною сукупністю доказів, які не є переконливими, достатньо вагомими і узгодженими між собою, а відтак викликають у суду обґрунтований сумнів. У даному випадку суд погоджується із слушними доводами адвоката.
Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов'язок щодо збирання доказів, в силу положень ч.2 ст.251 КУАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Вищевикладене свідчить про те, що поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З урахуванням наведеного суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приймаючи до уваги загальний правовий принцип, закріплений вст.62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також відсутність переконливих доказів вини, суддя дійшов висновку про недоведеність порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУАП. Справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУАП за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Відомості, які б доводили протилежне, відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247,ст.ст.283,284 КУАП, суддя
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО