Справа № 127/19381/23
Провадження № 1-кп/127/590/23
14.08.2023 місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.05.2023 за № 12023020020000469, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Керстово Кінгісеппського району Ленінградської області російської федерації, зареєстрованого та до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, із середньою спеціальною освітою, вдівця, громадянина України, раніше судимого:
03.06.1985 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ст. 17, ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 206 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна;
11.02.1988 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 141 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
17.04.1992 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 141 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна;
06.06.1997 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 117 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна;
26.12.2008 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
12.08.2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців;
23.01.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ст. 71 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;
01.06.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
02.02.2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України, з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 24.04.2018 року, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 7 місяців;
12.09.2019 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 393 КК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 5 місяців;
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
ОСОБА_4 , будучи обізнаним про те, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася, зокрема Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні, 23.05.2023 року приблизно о 07 год. 30 хв., перебуваючи на території «Центрального ринку», що розташований за адресою: проспект Коцюбинського, буд. 13 у м. Вінниці, біля торгового місця з продажу постільної білизни, на столі помітив комплект постільної білизни торгової марки «Коlосо», що належав ОСОБА_8 , після чого у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення вказаного майна.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, умисно, з корисливих мотивів, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, взяв рукою зі столу торгового місця комплект постільної білизни торгової марки «Коlосо», що складається з півкодри 180х220 см, простирадла 200х230 см, двох наволочок 70х70 см, вартість якого, згідно висновку експерта №3384/23-21 від 09.06.2023 становить 1 022 грн. 04 коп., що належав на праві власності ОСОБА_8 , та покинув місце вчинення злочину.
Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 1 022 грн. 04 коп.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_4 , будучи обізнаним про те, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася, зокрема Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні, 23.05.2023 року приблизно о 07 год. 40 хв., перебуваючи на території «Центрального ринку», що розташований за адресою: проспект Коцюбинського, буд. 13 у м. Вінниці, біля торгового місця № 1379, помітив на столі мобільний телефон торгової марки «Xiaomi» серії «Redmi» моделі «Redmi Note 8Т», у чохлі фіолетового кольору, який належав ОСОБА_9 , після чого у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, умисно, з корисливих мотивів, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, взяв рукою зі столу торгового місця мобільний телефон торгової марки «Xiaomi» серії «Redmi» моделі «Redmi Note 8Т», вартість якого, згідно висновку експерта №3383/23-21 від 09.06.2023, становить 3 300 грн. 00 коп., у силіконовому чохлі фіолетового кольору, вартість якого, згідно висновку експерта №3383/23-21 від 09.06.2023, становить 42 грн. 40 коп., із сім картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_1 , вартість якої, згідно висновку експерта №3383/23-21 від 09.06.2023, становить 150 грн. 00 коп. та сім картою оператора мобільного зв'язку № НОМЕР_2 , вартість якої, згідно висновку експерта №3383/23-21 від 09.06.2023, становить 100 грн. 00 коп., на загальну суму 3 592 грн. 40 коп., які належали на праві власності ОСОБА_9 , та намагався покинути місце вчинення злочину, під час чого його дії були помічені працівником сусіднього торгового місця. На викрик повернути викрадене ОСОБА_4 не відреагував, та завдавши удару рукою в область голови працівникові сусіднього торгового місця, намагався покинути місце вчинення злочину, однак був затриманий. Тобто, ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, - закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні побвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні злочинів визнав та показав, що дійсно вчинив дані злочини за вказаних в обвинувальному акті обставин. У вчиненому щиро кається та завіряє суд, що зрозумів свої помилки і подібне більше не повториться, просить, враховуючи його похилий вік, суворо його не карати та надати шанс на виправлення.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися, однак надали до суду заяви про розгляд кримінального провадження у їх відсутності, при призначенні покарання покладаються на розсуд суду.
Відповідно до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Суд, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечують проти проведення судового розгляду без потерпілих, вважає за можливе проведення судового розгляду без потерпілих.
Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення злочинів, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин злочинів, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
А тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за епізодом від 23.05.2023 року о 07 год. 30 хв. - за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, та за епізодом від 23.05.2023 року о 07 год. 40 хв. - за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, - закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану.
Призначаючи обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, є тяжкими злочинами, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, в тому числі і за вчинення корисливих злочинів, однак на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти злочини, за місцем проживання характеризується задовільно, непрацевлаштований, вдівець, на обліку у лікарів наркологоа та психіатра не перебуває.
Також суд враховує відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що у вчиненому він щиро кається.
Обставиною, яка, згідно ст. 66 Кримінального кодексу України, пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття.
Обставинами, які, згідно ст. 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання, суд визнає рецидив злочинів та вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України та у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 Кримінального кодексу України. Остаточне покарання слід призначити з урахуванням положень ст. 70 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Згідно протоколу затримання від 23.05.2023 року ОСОБА_4 було затримано в межах даного кримінального провадження 23.05.2023 року.
Відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2023 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 21.07.2023 року з одночасним визначенням розміру застави.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.07.2023 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого було продовжено на 60 днів до 08.09.2023 року включно з одночасним визначенням розміру застави.
На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України слід зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з дня затримання 23.05.2023 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Крім того, суд, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, з метою попередження ризиків переховування обвинуваченого та вчинення нових кримінальних правопорушень, вважає, що запобіжний захід щодо обвинуваченого у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін та продовжити строк даного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2023, на вилучене 23.05.2023 в обвинуваченого майно, слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні даного заходу відпала потреба.
Крім того, на підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів в загальному розмірі 1 433 грн. 88 коп.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 50, 65-67 Кримінального кодексу України, ст. ст. 100, 124, 174, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:
за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців;
за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 8 (вісім) місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 8 (вісім) місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_4 у у строк покарання строк попереднього ув'язнення з дня затримання 23.05.2023 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , у виді тримання під вартою залишити без змін та продовжити строк даного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 1 433 (одна тисяча чотириста тридцять три) грн. 88 коп.
Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2023, на вилучене 23.05.2023 в обвинуваченого майно - скасувати.
Речовий доказ у кримінальному провадженні - мобільний телефон торгової марки «Doogee» модель «X5 Max», чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , із сім карткою мобільного оператора "Київстар" НОМЕР_5 , який, відповідно до постанови слідчого про визнання речовим доказом від 23.05.2023 року та квитанції №2216 (без дати), переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів відділу поліції № 1 Вінницького районного управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - повернути власнику ОСОБА_4 .
Речовий доказ у кримінальному провадженні - мобільний телефон торгової марки «Xiaomi» серії «Redmi» моделі «Redmi Note 8Т», у чохлі фіолетового кольору, який, відповідно до постанови слідчого про визнання речовим доказом від 23.05.2023 року та розписки потерпілої ОСОБА_9 від 24.06.2023 року, переданий їй на відповідальне зберігання, - залишити власнику ОСОБА_9 .
Речовий доказ у кримінальному провадженні - комплект постільної білизни торгової марки «Коlосо», який, відповідно до постанови слідчого про визнання речовим доказом від 23.05.2023 року та квитанції №2216 (без дати), переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів відділу поліції № 1 Вінницького районного управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - повернути власнику ОСОБА_8 .
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.
Суддя