справа № 208/3443/23
№ провадження 1-кп/208/378/23
Іменем України
15 серпня 2023 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
представника потерпілої ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обраного запобіжного заходу, в межах кримінального провадження № 12023041160000180 внесеному 07.02.2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
суд -
встановив:
В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід тримання під вартою, строк дії якого спливає 18 серпня 2023 року.
Враховуючи зазначене, прокурором подано клопотання про продовження обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з посиланням на те, що на даний час не досліджені всі докази в межах кримінального провадження, не допитаний обвинувачений, який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, якою передбачено покарання в тому числі і у виді позбавлення волі, строком до 3-х років. Зазначений злочину ОСОБА_5 вчинив в період іспитового строку за Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 серпня 2022 року. Також враховуючи характеризуючі данні ОСОБА_5 , відсутність сталих соціальних зв'язків, офіційного місця роботи, його стосунки зі свідками події та потерпілої, обізнаності обвинуваченого про їх місцезнаходження не виключає можливий вплив його на останніх, у разі перебування його на іншому ніж тримання під вартою запобіжному заході. А тому заявлені ризики за клопотанням є реальними які обґрунтовуються на зібраними під час досудового розслідування доказів, а тому єдиним запобіжним заходом який забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 як обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, є лише тримання його під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти продовження обраного щодо нього запобіжного заходу як тримання під вартою.
Проте, захисник ОСОБА_6 , заявила, що вважає що до ОСОБА_5 можливо застосувати цілодобовий домашній арешт, який прохала обрати відносно обвинуваченого.
Представник потерпілої ОСОБА_4 підтримала позицію заявлену прокурором.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідив підстави та обґрунтування заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.
В межах кримінального провадження № 12023041160000180 внесеному 07.02.2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Відносно ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого спливає 18 серпня 2023 року.
На час розгляду заявленого клопотання, в межах судового розгляду не допитані обвинувачений, не досліджені всі докази, в тому числі речові докази.
Враховуючи стадію судового розгляду, суд не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, визначеного в межах даного кримінального провадження, є обґрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.
Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого та позицію сторони захисту, суд враховує приписи ч. 1 ст. 131, ст. 177 КПК України.
Клопотання судом вирішуються із дотриманням приписів ч. 1 ст. 194 КПК України, та з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
Перевіряючи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд дійшов наступного висновку.
Судом враховується характеризуючи данні на особу ОСОБА_5 (сімейний стан, відсутність офіційного місця роботи, місця проживання, засобів до існування), підтверджується, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого окремо, переховуватись від суду.
Крім того, за Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 серпня 2022 року, покарання призначене ОСОБА_5 як позбавлення волі строком на 5 років, від якого він був звільнений на підставі ст.ст. 75,76 КК України з іспитовим строком на три роки.Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Так, заявлені ризики оцінюються судом, із врахуванням обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 , який обвинувачується за ч. 1 ст. 122 КК України, за якою передбачено покарання в тому числі і у виді позбавлення волі, строком до 3-х років.
Щодо можливого впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків, то суд при з'ясуванні наявності заявленого ризику, враховує встановлену КПК процедуру отримання показань, що після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - потерпілий та свідок допитується безпосередньо в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК), та що обґрунтовування свої висновків суд здійснює лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Судом враховується що на даній стадії судового розгляду допитана потерпіла особа, та частина свідків, проте не виключається можливість необхідності повторного допиту заявлених осіб, або інших дій за їх участі під час судового розгляду, для чого необхідним є виключення можливого впливу з боку ОСОБА_5 на останніх, з врахуванням того, що як потерпіла так і свідок вказували на прояв погроз та впливу на них після цих подій з боку обвинуваченого.
При оцінці доводів прокурора про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, судом враховується що обвинувачується ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення скоєного під час перебування останнього на іспитовому терміні, що у цілому характеризує особу як таку що не здатний дотримуватись правових приписів, і виключити повністю цей ризик суд не може, з урахуванням минулої поведінки обвинуваченого, стадії судового розгляду та тяжкості ймовірного покарання у випадку доведення його вини.
Враховуючи приписи ст.ст. 177, 178, 194 КПК України, керуючись практикою ЄСПЛ, судом враховується, що оцінка заявлених ризиків проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування заявлених ризиків або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою особи, відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106).
Позиція сторони захисту в можливості обрання по відношенню до ОСОБА_5 домашнього арешту, повинна передбачати місце проживання особи, осіб які його утримували під час такого знаходження на цілодобовому арешті, або джерело доходів у обвинуваченого, за рахунок якого останній міг би забезпечити свої життєві потреби. Зазначені обставини з боку сторони захисту не були доведені перед судом, а тому не можуть бути прийняті за таких обставин.
А тому приймаючи до уваги діючий в Україні військовий стан, і те, що всі сили правоохоронних органів наразі спрямовані на захист Держави України від агресора, тягар контролю за процесуальною поведінкою останнього, у разі зміни запобіжного заходу або застосування домашнього арешту, не є пропорційним із заявленими ризиками, як ризик переховування від суду, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, які оцінюються судом у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для визначення застави відносно обвинуваченого, з посиланням на п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що раніше обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, і строк тримання під вартою обвинуваченого має бути продовжений, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинуваченого на свободу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжив строк тримання ОСОБА_5 під вартою на 60 днів, тобто до 11 жовтня 2023 року.
У задоволені клопотання сторони захисту - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Суддя ОСОБА_1