Єдиний унікальний номер 142/387/23
Номер провадження № 3/142/260/23
Іменем України
14 серпня 2023 року смт. Піщанка
Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Гринишина А.А., розглянувши матеріали, що надійшли від відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Довжок, Ямпільського району Вінницької області, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , заступника начальника ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 », відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 »,
за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП , -
02 серпня 2023 до Піщанського районного суду Вінницької області від відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІНФОРМАЦІЯ_2 в/ч НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 158181 від 31 липня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Відповідно до вказаного протоколу, 30 липня 2023 року близько 23 год. 20 хв. під час раптової перевірки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 », офіцером відділу внутрішньої та власної безпеки виявлено заступника начальника ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » молодшого лейтенанта ОСОБА_1 з можливими ознаками вживання алкогольних напоїв, чим порушив вимог ст.ст. 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні, особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вину у вчинені адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 172-20 КУпАП не визнав, відмовився надавати пояснення суду.
Захисник Зянько Н.Г. підтримала в судовому засіданні позицію свого підзахисного ОСОБА_1 та просила закрити провадження по справі через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки суть адміністративного правопорушення, зазначена в протоколі, не відповідає диспозиції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що справа відносно ОСОБА_1 про притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
На підставі ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно положень ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Крім того, в п. 4 Розділу 3 Інструкції з з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України 18 вересня 2013 року № 898 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2018 року № 1046), при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: місце, час учинення і суть адміністративного правопорушення.
У відповідності до чинного законодавства, відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Диспозицією ч.1 ст. 172-20 КУпАП передбачено відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння
Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , суть адміністративного правопорушення не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у диспозиції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки не розкрито зміст порушення, що є недопустимим, так як позбавляє суд можливості оцінювати дії порушника з точки зору їх відповідності диспозиції норми закону.
Крім того, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КК України, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 158181 від 31 липня 2023 року не зазначено та не долучено доказів на підтвердження вчинення ним правопорушення повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, або в умовах особливого періоду.
Окрім того, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При цьому, слід враховувати приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважити на практику ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), де ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Таким чином, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка визначає межі розгляду справи судом, оскільки є викладом обставин вчинення адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді, а не судом; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, буде порушувати вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15.11.1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
На національному рівні Конституційний суд України в своєму рішенні від 29 червня 2010 року у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22 вересня 2005 № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, оцінюючи вказані докази, відповідно ст. 252 КУпАП, суд приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений без дотримання вимог процесуального закону, а тому не може бути визнаний судом допустимим доказом на підтвердження вини особи. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення до протоколу не долучено.
З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, з урахуванням практики ЄСПЛ, при відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами не доведений факт вчинення останньою правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, що ставиться їй в провину.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 172-20, ст. ст. 221, 247, 256, 283, 284 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області.
Суддя :