Справа № 141/187/23
Провадження №2/141/54/23
10 серпня 2023 року смт Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В.
при секретарі судового засідання Бугайчук Ю.С.,
за участю сторін:
позивач не з'явився,
відповідач не з'явився,
представника відповідача адвоката Каченюка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 141/187/23 за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди (в режимі відеоконференції),
14.03.2023 до суду надійшла позовна заява ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що 27.02.2020 в м. Києві по просп. Акад. Глушкова мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Богдан А-09202", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 (відповідача) та автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 07.05.2020 по справі №752/5212/20 ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні ДТП.
У результаті вказаної ДТП було пошкоджено транспортний засіб автомобіль марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 , який було застраховано у ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» згідно з умовами договору страхування №3014/261/002074 від 02.10.2019.
Власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до позивача із заявою про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу. Відповідно до умов договору, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування, рахунків СТО та інших зібраних по справі документів було розраховано та виплачено страхове відшкодування в розмірі 234609,60 грн на рахунок СТО. Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником у повному обсязі.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Міжнародна» на підставі полісу АО/4278163, страхова компанія надала страховий захист своєму страхувальнику ( ОСОБА_1 ) та здійснила страхову виплату у межах ліміту на користь позивача у розмірі 98000,00 грн.
Таким чином, різниця між завданою шкодою відповідачем і шкодою, яку було відшкодовано страховою компанією відповідача становить 136609,60 грн (234609,60 грн (розмір завданої шкоди) - 98000,00 грн (сума відшкодування ПрАТ «СК «Міжнародна») = 136609,60 грн).
А тому позивач просить суд стягнути на свою користь грошові кошти в розмірі 136609,60 грн, як суму виплаченого страхового відшкодування та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою суду від 13.04.2023 відкрито провадження у справі № 141/187/23 та з врахуванням вимог ст. 274 ЦПК України вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін 09.05.2023, з роз'ясненням процесуальних прав учасникам справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Ухвалою суду від 27.04.2023 відмовлено в задоволенні заперечення представника відповідача адвоката Каченюка О.І. від 24.04.2023 щодо розгляду справи № 141/187/23 в порядку спрощеного позовного провадження.
27.04.2023 на електронну адресу суду надійшов відзив на позов від представника відповідача адвоката Каченюка О.І. від 24.04.2023, відповідно до змісту якого адвокат Каченюк О.І. просить суд відмовити у задоволенні позову у справі № 141/187/23 в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що станом на дату ДТП ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, який курсував в режимі маршрутного таксі. Поряд з цим, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18№065947 від 27.02.2020, складеного відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у графі місце роботи зазначено «водій Авен-ЄЗЕР», а на зворотній стороні схеми ДТП зазначено власника транспортного засобу «Богдан А-03202», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 . А тому, оскільки вказаний транспортний засіб використовувався в режимі маршрутного таксі приватним підприємством «Авен-Єзер», адвокат Каченюк О.І. вважає, що в силу приписів ст. 1172 ЦК України відповідачем має бути роботодавець винуватця події ПП «Авен-Єзер» або у відповідності до ст. 1187 ЦК України власник транспортного засобу ОСОБА_3 .
Також адвокат Каченюк О.І. вважає, що позивачем невірно зазначено суму відшкодування, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення № 193069 від 13.03.2020, ТОВ «Н-КО Техно Мегамол_С» було перераховано 212745,35 грн. Однак, виплата відшкодування у розмірі 212745,35 грн здійснювалась на приватне авторемонтне підприємство, яке самостійно встановлює та регулює ціни на власний розсуд, проте відповідач не зобов'язаний відшкодовувати будь-яку суму, яку погодили між собою потерпілий та страховик.
Окрім того, у матеріалах справи відсутнє підтвердження ремонту транспортного засобу, а тому до стягнення не підлягає сума ПДВ, яка становить 35457,56 грн, оскільки позивачем не доведено, що транспортний засіб було відремонтовано і кошти були сплачено саме за ремонт автомобіля і саме в тому об'ємі, який заявлено в рахунку.
Також, відповідно до висновку експерта, вартість матеріального збитку складає 201852,72 грн. Одним з основних принципів страхування є те, що страхове відшкодування не може перевищувати розмір прямого збитку, який зазнав страхувальник (ч.17 ст. 9 закону України «Про страхування»). А тому, адвокат Каченюк О.І. вважає, що сума відшкодування має базуватись саме на висновку експерта за мінусом ПДВ (оскільки не підтверджено факт ремонту автомобіля), а саме 72 781, 43 грн (201852,72 грн (вартість матеріального збитку згідно висновку експерта) - 31071,29 (ПДВ) - 98000,00 грн (виплачені кошти).
На підставі викладеного, адвокат Каченюк О.В. просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Окрім того, 27.04.2023 на електронну адресу суду надійшла заява представника відповідача адвоката Каченюка О.І. від 25.04.2023 про застосування строків позовної давності щодо заявлених вимог позивача. В обґрунтування заяви від 25.04.2023 зазначено, що ДТП за участю ОСОБА_1 сталося 27.02.2023, а позов про відшкодування матеріальної шкоди подано у березні 2023 року, тобто із пропуском трирічного терміну, встановленого ст. 257 ЦК України, який сплив 27.02.2023, а тому представник відповідача адвокат Каченюк О.І. просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо вимог позивача та відмовити у позові.
Ухвалою суду від 09.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Каченюка О.І. від 24.04.2023 щодо передачі справи № 141/187/23 за територіальною підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва, за місцем заподіяння шкоди. Розгляд цивільної справи № 141/187/23 відкладено на 08.06.2023.
Судове засідання, призначене на 08.06.2023, було відкладено на 27.06.2023, у зв'язку з неявкою позивача.
Ухвалою суду від 27.06.2023 відкладено розгляд справи № 141/187/23 на 10.08.2023, витребувано у ПП «Авен-Єзер» інформацію про те, чи працював ОСОБА_1 на посаді водія ПП «Авен-Єзер» на маршрутному таксі №212 у м. Києві в період з 27.02.2020 по теперішній час, в судове засідання викликано представника ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» для дачі особистих пояснень.
Станом на 10.08.2023 вимоги ухвали суду від 27.06.2023 щодо витребування інформації про те, чи працював ОСОБА_1 на посаді водія ПП «Авен-Єзер» на маршрутному таксі №212 у м. Києві станом на 27.02.2020 ПП «Авен-Єзер» не виконано.
Позивач ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 10.08.2023 не з'явився, повноважного представника до суду не направив. При цьому, в матеріалах справи міститься заява № 133/711 від 19.04.2023, у якій представник ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» Ситник О.А. просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а також не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, з'ясувавши думку представника відповідача, з урахуванням конкретних обставин справи, а також наявності доказів своєчасного та належного повідомлення позивача та його представника про час, день та місце розгляду справи, доходить висновку про можливість розгляду справи № 141/187/23 за відсутності представника позивача ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна».
У судовому засіданні 10.08.2023 представник відповідача адвокат Каченюк О.І. позовні вимоги не визнав та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позов, а також просив суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи №141/187/23, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 3014/261/002074 від 02.10.2019, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» (страховиком) та ОСОБА_2 (страхувальником), страховик здійснює страхування наземного транспортного засобу та додаткового обладнання транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 , та зобов'язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови договору. Строк дії договору з 03.10.2019 по 02.10.2020.
11.01.2020 між ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» (страховиком) та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 1 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 3014/261/002074 від 02.10.2019 про зміну окремих положень договору, а саме викладено в новій редакції п. 1.8 договору в частині зазначення осіб, які мають право керувати транспортним засобом (у тому числі страхувальник).
Як вбачається з довідки №3020063301369431 від 27.02.2020 про дорожньо-транспортну пригоду, яку було скоєно 27.02.2020 о 14:44 год по проспекту Академіка Глушкова, 13Б у м. Київ, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.14.6.а ПДР України та п.14.6.в ПДР України
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.05.2020 у справі № 752/5012/20 встановлено, що 27.02.2020 о 14 год 44 хв ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Богдан А-09202", д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по просп. Академіка Глушкова 13-б у м. Києві, здійснив обгін автомобіля «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 , на перехресті та ближче 50 від пішохідного переходу та здійснив з ним зіткнення, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Постанова суду набрала законної сили 19.05.2020.
Як вбачається із заяви ОСОБА_2 від 28.02.2020, останній просить ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» сплатити страхове відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 3014/261/002074 від 02.10.2019 внаслідок пошкодження транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 87-D/66/0 від 26.04.2020, вартість матеріального збитку, завданого власнику Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2018 року випуску, кузов № НОМЕР_3 внаслідок ДТП, складає 201852,72 грн, в тому числі 31071,29 грн ПДВ на вартість матеріалів та складових.
Згідно страхових актів №58462/1 від 02.10.2019 та № 58462/2 від 02.10.2019 ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» підлягають відшкодуванню збитки в загальному розмірі 234609,60 грн (212 745,35 + 21 864,25).
Відповідно до платіжного доручення №193069 від 13.03.2020 ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» було сплачено ТОВ «Н_КО ТЕХНО МЕГАПОЛ_С» 212745,35 грн страхової виплати за транспортний засіб «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 , згідно рахунку № 00231 від 02.03.2020.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Міжнародна» на підставі полісу АО/4278163, страхова компанія надала страховий захист своєму страхувальнику ( ОСОБА_1 ) та здійснила страхову виплату у межах ліміту на користь позивача у розмірі 98000,00 грн.
Таким чином, позивач просить суд стягнути на свою користь грошові кошти в розмірі 136609,60 грн, як суму виплаченого страхового відшкодування, яка є різницею між завданою шкодою відповідачем і сумою, яку було відшкодовано страховою компанією відповідача.
Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд керується наступним.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
За змістом п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як зазначено в першому абзаці п. 4 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі - Постанови), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Нормою ч. 3 ст. 988 ЦК України визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до наведених положень, до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.
Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України Про страхування передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.
Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.
Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.
Таким чином, регрес - це нове право, що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов'язок за страховим зобов'язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов'язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.
Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства» при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття регрес та суброгація. Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу, одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування. Проценти, неустойка виплачуються страховиком через несвоєчасне виконання ним власного зобов'язання перед страхувальником (стаття 992 ЦК) і не можуть бути стягнуті у порядку суброгації з особи, винної в завданні шкоди. Також у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що «у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.
Отже, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат та у межах загального строку позовної давності переходить право вимоги до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки. За таких обставин, які свідчать про перехід до страховика права вимоги, а не набуття ним такого права правильним і обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин статей 257, 262, 512, 993 ЦК України, а не частини шостої статті 261, статті 1191 ЦК України, оскільки стаття 1191 ЦК України застосовується до деліктних правовідносин, а стаття 993 ЦК України - до договірних».
Таким чином, судом установлено, що до ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на підставі ст. 993 ЦК України в порядку суброгації.
Визначаючись щодо розміру суми виплаченого страхового відшкодування, яка підлягає стягненню, суд зазначає наступне.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, розмір завданої шкоди транспортному засобу Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 234609,60 грн. При цьому, страхова компанія відповідача сплатила 98000,00 грн, в результаті чого сума шкоди, завданої відповідачем та яка підлягає стягненню з відповідача, становить 136609,60 грн.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, а саме з висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 87-D/66/0 від 26.04.2020, вартість матеріального збитку, завданого власнику Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 складає 201852,72 грн, у тому числі 31071,29 грн ПДВ на вартість матеріалів на складових.
При цьому, належних доказів стосовно факту проведення ремонту транспортного засобу Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , позивачем суду не надано та матеріали справи № 141/187/23 не містять.
Суд зауважує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 5 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, з огляду на встановлені судом фактичні обставини та наявні у справі №141/187/23 докази, за відсутності належних доказів ремонту автомобіля, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача підлягає 72 781,43 грн (201852,72 грн (вартість матеріального збитку згідно висновку експерта) - 31071,29 (ПДВ на вартість матеріалів та складових) - 98000,00 грн (виплачене страхове відшкодування) = 72 781, 43 грн), яка є різницею між завданою шкодою відповідачем і сумою, яку було вже відшкодовано страховою компанією.
Таким чином, доводи представника відповідача адвоката Каченюка О.І., викладені ним у відзиві від 24.04.2023 та надані у судовому засіданні 10.08.2023, щодо різниці суми страхового відшкодування, яка підлягає стягненню на користь позивача внаслідок пошкодження транспортного засобу Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , є обгрунтованими та заслуговують на увагу суду.
Натомість, доводи представника відповідача адвоката Каченюка О.І. щодо неналежного відповідача з посиланням на відповідні правові позиції Верхоного Суду є обґрунтованими, однак судом відхиляються, оскільки ні відповідачем, ні його представником належних доказів того, що відповідач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ПП «Авен-ЄЗЕР» суду не надано та матеріали справи № 141/187/23 не містять.
Щодо поданої представником відповідача адвокатом Каченюк О.І. заяви від 25.04.2023 про застосування позовної давності у справ № 141/187/23, суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права, тобто після виникнення права на захист.
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3, ч.4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 зроблено висновок про те, що «суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами сплила, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, про які повідомив позивач».
З огляду на тривалість правовідносин між сторонами, судом встановлено, що строк позовної давності рахується за загальним правилом у три роки до дня звернення до суду позивачем з цим позовом.
Як вбачається з матеріалів справи № 141/187/23, подія, яка слугувала підставою для подачі позову до суду, сталася 27.02.2020. Натомість, як вбачається з відбитку штемпеля на поштовому конверті, який було адресовано суду, позивачем направлено засобами поштового зв"язку позовну заяву № УН99\711Р від 27.02.2023 до суду 27.02.2023.
Відповідно до ст. 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 123 ЦПК України).
Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.( ст. 124 ЦПК України)
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, оскільки позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» було здано на пошту 27.02.2023, суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, відтак не вбачає підстав для задоволення заяви адвоката Каченюка О.І. від 25.04.2023 про застосування позовної давності у справ № 141/187/23.
Також суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін, викладені ними у позові, відзиві на позов, а також усні пояснення представника відповідача, надані ним у судовому засіданні, не спростовують висновків суду й встановлених судом фактичних обставин справи №141/187/23 і не можуть впливати на законність даного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно пункту 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.
Отже, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1429,95 грн.
Керуючись ст. 11, 530, 993, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 18, 76-82, 89, 122-126, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (бульвар Лесі Українки, 9, м. Київ, код ЄДРПОУ 20113829) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 72781,43 грн (сімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят одна гривня 43 копійки).
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (бульвар Лесі Українки, 9, м. Київ, код ЄДРПОУ 20113829) витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 1429,95 грн (одна тисяча чотириста двадцять дев'ять гривень 95 копійок).
5. Копію рішення направити позивачеві згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено 15.08.2023.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» (бульвар Лесі Українки, 9, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 20113829).
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Суддя С.В. Климчук