Справа № 523/15965/22
Провадження №2/523/77/23
(заочне)
"10" серпня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси
у складі: головуючої - судді Кремер І.О.,
з участю секретаря судового засідання Орлова В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 523/15965/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 01.04.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, відповідно до умов якого остання отримала у позику грошові кошти в розмірі 6222,00 дол. США із зобов'язанням повернути таку ж суму грошових коштів до 31.12.2019 року на умовах, визначених даним договором. Грошові кошти були отримані позичальником 01.04.2019 року, про що ОСОБА_2 склала розписку про отримання позики від ОСОБА_1 в сумі 6 222,00 дол. США. Однак, ОСОБА_2 у визначений Договором строк не виконала взятого на себе зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 19.12.2022 року у відповідача виникла заборгованості за порушення умов договору в розмірі 8989,88 дол. США, з яких: 6 222,00 дол. США - сума основного боргу, 2 099,65 доларів США - пеня, 668,23 дол. США - 5% річних. Оскільки, відповідач відмовляється в добровільному порядку виконати взяті на себе зобов'язання згідно Договору позики від 01.04.2019 року, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 01.04.2019 року в розмірі 8989,88 дол. США, з яких: 6 222,00 дол. США - сума основного боргу, 2 099,65 доларів США - пеня, 668,23 дол. США - 5% річних.
Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження від 20.01.2023 року було постановлено проводити розгляд справи у в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16.05.2023 року було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась. Однак, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд провести розгляд справи за відсутності сторони позивача, та проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась без поважних причин. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, направлялось повідомлення за місцем реєстрації відповідача, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за місцем своєї реєстрації відсутній, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Відзив у визначений судом строк відповідач не подала. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно приписів ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема, одним із різновидів договорів є Договір позики.
По справі встановлено, що 01.04.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, відповідно до умов якого остання отримала у позику грошові кошти в розмірі 6222,00 дол. США із зобов'язанням повернути таку ж суму грошових коштів до 31.12.2019 року на умовах, визначених даним договором.
Суд констатує, що вказаний договір підписаний позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 .
Згідно п.п. 5.1, 5.2 Договору позики від 01.04.2019 року строк повернення суми позики становить 9 (дев'ять) місяців з моменту надання Позичальнику суми позики. Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцю суму позики в строк до 31.12.2019 року.
В п. 6.1. Договору зазначено, що Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцю суму позики в строк, визначений в п. 5.2. Договору.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
В матеріалах справи наявна письмова Розписка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій остання зазначає про те, що на виконання Договору позики від 01 квітня 2019 року, укладеного між нею та ОСОБА_1 нею отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в якості позики в сумі 6222,00 дол. США в день складання цієї розписки. Зобов'язується повернути ОСОБА_1 вказану суми позики в повному обсязі до 31.12.2019 року. Ця розписка написана нею власноручно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Однак, вищевказана розписка знаходиться у позивача, що підтверджує той факт, що взятого на себе зобов'язання ОСОБА_2 не виконала.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник)зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Так, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору у випадку порушення Позичальником строку повернення позики встановленого в п. 5.2 Договору, Позичальник сплачує пеню на користь Позикодавця у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми, за кожен день прострочення. У випадку порушення Позичальником строку повернення позики (її частин), встановленого в 5.2 Договору, Позичальник сплачує проценти на користь Позикодавця в розмірі 5% річних від простроченої суми за весь строк прострочення.
В матеріалах справи наявні Розрахунок пені та Розрахунок 5 % річних, розрахунок яких було здійснено станом на 23.02.2022 року.
Так, згідно Розрахунку пені в період прострочення з 01.01.2020 по 30.01.2020 розмір облікової ставки Національного банку України (надалі - НБУ) становив 13,5% річних згідно з Рішенням Правління Національного банку України від 12 грудня 2019 року № 925-рш "Про розмір облікової ставки". Відповідно, подвійна облікова ставка Національного банку України становить 27% річних. Розрахунок: 6 222,00 дол. США х 27% х 30 днів прострочення/366 = 137,70 дол. США.
В період прострочення з 31.01.2020 по 12.03.2020 розмір облікової ставки Національного банку України (надалі - НБУ) становив 11% річних згідно з Рішенням Правління Національного банку України від 30 січня 2020 року № 76-рш "Про розмір облікової ставки". Відповідно, подвійна облікова ставка Національного банку України становить 22% річних. Розрахунок: 6 222,00 дол. США х 22% х 42 днів прострочення/366 = 157,08 дол. США.
В період прострочення з 13.03.2020 по 23.04.2020 розмір облікової ставки Національного банку України (надалі - НБУ) становив 10% річних згідно з Рішенням Правління Національного банку України від 12 березня 2020 року № 172-рш "Про розмір облікової ставки". Відповідно, подвійна облікова ставка Національного банку України становить 20% річних. Розрахунок: 6 222,00 дол. США х 20% х 42 днів прострочення/366 = 142,80 дол. США.
В період прострочення з 24.04.2020 по 11.06.2020 розмір облікової ставки Національного банку України (надалі - НБУ) становив 8% річних згідно з Рішенням Правління Національного банку України від 23 квітня 2020 року № 289-рш "Про розмір облікової ставки". Відповідно, подвійна облікова ставка Національного банку України становить 16% річних. Розрахунок: 6 222,00 дол. США х 16% х 49 днів прострочення/366 = 133,28 дол. США.
В період прострочення з 12.06.2020 по 04.03.2021 розмір облікової ставки Національного банку України (надалі - НБУ) становив 6% річних згідно з Рішеннями Правління Національного банку України від 11 червня 2020 року №397-рш "Про розмір облікової ставки", від 22 липня 2020 року № 488- рш "Про розмір облікової ставки", від 3 вересня 2020 року № 559-рш "Про розмір облікової ставки", від 22 жовтня 2020 року № 658-рш "Про розмір облікової ставки", від 10 грудня 2020 року № 726-рш "Про розмір облікової ставки", від 21 січня 2021 року № 16-рш “Про розмір облікової ставки”. Відповідно, подвійна облікова ставка Національного банку України становить 12% річних. Розрахунок: 6 222,00 дол. США х 12% х 203 дні прострочення в 2020 році/366 = 414,12 дол. США, 6 222,00 дол. США х 12% х 63 днів прострочення в 2021 році/365 = 128,87 дол. США.
В період прострочення з 05.03.2021 по 15.04.2021 розмір облікової ставки Національного банку України (надалі - НБУ) становив 6,5% річних згідно з Рішенням Правління Національного банку України від 04 березня 2021 року № 84-рш "Про розмір облікової ставки". Відповідно, подвійна облікова ставка Національного банку України становить 13% річних. Розрахунок: 6 222,00 дол. США х 13% х 42 днів прострочення/365 = 93,07 дол. США.
В період прострочення з 16.04.2021 по 22.07.2021 розмір облікової ставки Національного банку України (надалі - НБУ) становив 7,5% річних згідно з Рішенням Правління Національного банку України від 15 квітня 2021 року № 142-рш "Про розмір облікової ставки", від 17 червня 2021 року № 255-рш "Про розмір облікової ставки", від 17 червня 2021 року № 255-рш "Про розмір облікової ставки". Відповідно, подвійна облікова ставка Національного банку України становить 15% річних. Розрахунок: 6 222,00 дол. США х 15% х 98 днів прострочення/365 = 250,58 дол. США.
В період прострочення з 23.07.2021 по 09.09.2021 розмір облікової ставки Національного банку України (надалі - НБУ) становив 8,0% річних згідно з Рішенням Правління Національного банку України від 22 липня 2021 року № 342-рш "Про розмір облікової ставки". Відповідно, подвійна облікова ставка Національного банку України становить 16% річних. Розрахунок: 6 222,00 дол. США х 16% х 49 днів прострочення/365 = 133,65 дол. США.
В період прострочення з 10.09.2021 по 09.12.2021 розмір облікової ставки Національного банку України (надалі - НБУ) становив 8,5% річних згідно з Рішенням Правління Національного банку України від 09 вересня 2021 року № 461-рш "Про розмір облікової ставки", від 21 жовтня 2021 року № 517-рш "Про розмір облікової ставки". Відповідно, подвійна облікова ставка Національного банку України становить 17% річних. Розрахунок: 6 222,00 дол. США х 17% х 91 днів прострочення/365 = 263,71 дол. США.
В період прострочення з 10.12.2021 по 20.01.2022 розмір облікової ставки Національного банку України (надалі - НБУ) становив 9,0% річних згідно з Рішенням Правління Національного банку України від 9 грудня 2021 року № 608-рш "Про розмір облікової ставки". Відповідно, подвійна облікова ставка Національного банку України становить 18% річних. Розрахунок: 6 222,00 дол. США х 18% х 42 днів прострочення/365 = 128,87 дол. США.
В період прострочення з 21.01.2022 по 23.02.2022 розмір облікової ставки Національного банку України (надалі - НБУ) становив 10,0% річних згідно з Рішенням Правління Національного банку України від 20 січня 2022 року № 24-рш "Про розмір облікової ставки". Відповідно, подвійна облікова ставка Національного банку України становить 20% річних. Розрахунок: 6 222,00 дол. США х 20% х 34 дні прострочення/365 = 115,92 дол. США.
Загальна сума пені за весь період прострочення становить 2 099,65 дол. США.
Таким чином, сума пені, шо належить до стягнення з ОСОБА_2 , складає 2 099,65 дол. США.
Щодо розрахунку 5 % річних від простроченої суми, за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення Позичальником строку повернення позики (її частин), встановленого в 5.2 Договору, Позичальник сплачує проценти на користь Позикодавця в розмірі 5% річних від простроченої суми за весь строк прострочення.
Прострочення Відповідача з повернення суми позики виникло 01 січня 2020 року. Сума 5% річних розраховується з 01 січня 2020 року по 23 лютого 2022. Сума заборгованості Позичальника становить 6 222,00 дол. США.
5% річних розраховується з 01 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року, тобто за 785 днів.
?6 222,00 дол. США х 5% х 366 днів прострочення в 2020 році/366 = 311,10 дол. США.
?6 222,00 дол. США х 5% х 365 днів прострочення в 2021 році/365 = 311,10 дол. США
?6 222,00 дол. США х 5% х 54 дні прострочення в 2022 році/365 = 46,03 дол. США
Загальна сума 5% річних за весь період прострочення становить 668,23 дол. США.
Таким чином, сума 5% річних, шо належить до стягнення з ОСОБА_2 , складає 668,23 дол. США.
Суд констатує, що вищевказані розрахунки відповідачем спростовані не були.
Таким чином, суд вважає правомірним нарахування позивачем відповідачу за період прострочення пеню в розмірі 2099,65 дол. США, та 5% у розмірі 668,23 дол. США, у зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо сплати заборгованості за Договором Позики у визначений строк.
Так як своїх зобов'язань за договором позики ОСОБА_2 добровільно не виконує належним чином, але як боржник вона не звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобов'язання, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника повернення коштів, наданих у позику, а також заборгованості за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, враховуючи пеню, 5% річних та неустойку сума заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем складає 8989,88 дол. США та підлягає стягненню.
Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно приписів ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача ОСОБА_2 слід тягнути на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 01.04.2019 року в розмірі 8989,88 дол. США, з яких: 6 222,00 дол. США - сума основного боргу, 2 099,65 доларів США - пеня, 668,23 дол. США - 5% річних.
Згідно ч. 1, ч .2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 525, 530, 610, 612, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за Договором позики від 01.04.2019 року в розмірі 8989/вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять/дол. США 88 центів, з яких:
? 6 222/шість тисяч двісті двадцять два/ дол. США - сума основного боргу;
? 2 099/дві тисячі дев'яносто дев'ять дол. США 65 центів - пеня;
? 668/шістсот шістдесят вісім/ дол. США 23 цента - 5% річних.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3287/три тисячі двісті вісімдесят сім/грн. 50 коп.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 - 285 ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Повний текст рішення складено 10 серпня 2023 року.
Суддя Суворовського
районного суду м. Одеси І.О. Кремер