Справа № 175/3318/23
Провадження № 3/175/1650/23
Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року смт. Слобожанське
Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Ребров С.О., при секретареві Гейко К.С. за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши матеріали, що надійшли з Дніпровського ВП №9 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: не відомий, зареєстрованої по АДРЕСА_1
за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення -
Із протоколу про адміністративне правопорушення від 28 червня 2023 року вбачається, що 10 червня 2023 року о 10 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою : АДРЕСА_1 , вчинила умисні дії психологічного та економічного характеру, що полягали у відібраних ключах від домоволодіння, що унеможливлює потрапляння додому її дочки ОСОБА_2 . Вказані дії могли спричинити шкоду психологічному здоров'ю ОСОБА_2 . Тобто, гр. ОСОБА_1 вчинила правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання з'явились: особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпіла ОСОБА_2 , її представник - адвокат Смагін В.Г. та свідок ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 подала через канцелярію суду клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення та надала суду наступні покази. Вона разом із батьком ОСОБА_4 розлучена та після одруження батька на іншій жінці ОСОБА_5 почала себе іноді агресивно поводити. В той день вона не забирала ключі у доньки та до них приїхала бабуся з якою ОСОБА_5 іноді конфліктує. ОСОБА_1 попрохала свою доньку допомогти їй на огороді із саджанцями та донька відмовилась допомогти поки бабуся на піде з їх будинку до себе. Через те, що ОСОБА_5 себе в той день неадекватно поводила та вилила на килим невідому рідину із сильним запахом ОСОБА_1 викликала швидку допомогу, щоб доньку оглянув лікар, але та відмовилась від огляду та поїхала в невідомому напрямку на таксі. Також наголошувала, що доньку любить, піклується про неї та виконує свої батьківські обов'язки. Крім цього, просила допитати у якості свідка свою подругу, котру в той день покликала до себе.
Свідок ОСОБА_3 повідомила суду, що мешкає і була в день пригоди неподалік від будинку своєї подруги ОСОБА_1 та остання покликала її до себе. ОСОБА_1 попрохала подивитися, що за рідину вилила на килим та диван її донька, оскільки дуже переживала за свою доньку. Повідомити суду, хто саме це зробив не може, оскільки не була свідком події.
Потерпіла ОСОБА_2 повідомила суду, що не відмовлялась від огляду лікаря, просила бабусю покинути будинок, оскільки остання на неї нападає та два роки тому вдарила її. На що мати відповіла відмовою. Крім цього, повідомила, що дійсно 10.06.2023 року в неї ніхто не відбирав ключі від будинку, а це сталося 13.06.2023 року. Також вона не пам'ятає дослівно розмову зі своєю матір'ю у той день, виривала розсаду на прохання своєї матері та після того, як поїхала швидка уїхала на таксі.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, керуючись законом, приходить до наступного.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, який в силу положень ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Тож, досліджуючи останній, разом із іншими, додатними до нього матеріалами, суд прийшов до таких висновків.
Відповідальність за ч.1 ст. 173 -2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису
У даному випадку, із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 начебто 10.06.2023 р. відібрала ключі від домоволодіння у свої доньки, що не знайшло підтвердження під час допиту останньої.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.
Так, відповідно до п. 3 ч.1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, повязаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
При цьому, слід вказати, що зазначити, що конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_1 та її донькою відсутня. Мав місце конфлікт, однак, не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
Тож, у даному випадку, з огляду на установлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, позаяк, у останньої був відсутній умисел на заподіяння шкоди психічному здоров'ю потерпілої, у той час, як у цій ситуації мав місце саме конфлікт.
Зокрема, сама потерпіла у судовому засідання повідомила, що 10.06.2023 року в неї мати не відбирала ключі, а з приводу вирваних саджанців вона могла не вірно зрозуміти, що саме її мати просила зробити на огороді.
При цьому, суд, окрім викладених вище мотивів, виходив ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно - наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.
Інакше кажучи, саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Та у цьому випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом “поза розумним сумнівом” та у судовому засіданні, а, відтак, ці доводи грунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.
Інакше кажучи, з фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Водночас, суд зауважує, що він позбавлений можливості самостійно визначати та конкретизувати дані протоколу.
Тож, суд не вправі у цьому випадку визначати обставини, які свідчать про наявність всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення у цій ситуації, адже підлягають доказуванню у порядку і у спосіб, що передбачені КУпАП, з урахуванням положень ст. 251 цього Кодексу щодо доказів, і мають кореспондуватися із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», тобто, суд позбавлений можливості встановити їх із самих лише слів учасників провадження про адміністративне правопорушення, без належних доказів і розкриття змісту.
Тобто, суд не встановив наявності у ОСОБА_1 умислу на вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_2 .
Окрім цього, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тому, у світлі всього вищевикладеного, у той час як провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності і ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а як наслідок, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 цього Кодексу.
Крім того, судовий збір не підлягає стягненню з ОСОБА_1 , оскільки вона не піддається адміністративному стягненню за таких умов.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду через місцевий суд.
Постанова набрала законної сили ___ ____________ 2023 року.
Суддя С.О. Ребров