Справа № 619/90/22
Провадження № 2/535/186/23
10 серпня 2023 року смт Котельва
Котелевський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Шолудько А.В.,
за участі секретаря судового засідання Мальцевої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №619/90/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способів участі батька у виховані сина, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Дергачівської міської ради,
11.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до відповідача про визначення способу участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом побачень та спілкування з дитиною: кожну суботу місяця з 10 до 18 години за місцем проживання батька кожну неділю місяця з 10 до 18 години за місцем проживання батька; двадцять днів влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_2 ; під час хвороби дитини батько має право відвідувати дитину за місцем її проживання за погодженням з матір'ю дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06 квітня 2021 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після припинення між подружжям відносин, проживає окремо від батька, разом із матір'ю ОСОБА_2 та її батьками за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач створює штучні перешкоди у спілкуванні батька із його малолітнім сином, не бажає, щоб батько спілкувався з дитиною, заперечує проти зустрічей. Така протиправна поведінка відповідача є систематичною та тривалою. Відтак, вважає свої права та права дитини, порушеними та просить суд визначити йому вищевказані способи його участі у вихованні сина.
Дана справа перебувала у провадженні судді Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №619/90/22 між суддями Дергачівського районного суду Харківської області від 11.01.2022. Ухвалою судді від 18.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 28-29).
08 лютого 2022 року Служба у справах дітей Дергачівської міської ради надала до суду висновок щодо доцільності визначення ОСОБА_1 способу участі у виховання та спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 31-35).
14.02.2022 відповідачем ОСОБА_2 подано до суду відзив на позов, в якому вона заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на нестабільний емоційний стан позивача та наявність потенційної загрози для життя та здоров'я сина, оскільки коли вона перебувала на восьмому місяці вагітності, була піддана домашньому насильству з боку позивача. З огляду на вказане хвилюється за фізичний та психологічний стан дитини, а також негативний вплив на дитину його зустрічей з батьком, особливо без її присутності. У позивача також відсутні навички догляду за маленькою дитиною, він не здатний забезпечити її годування, купання, масажі, що є надзвичайно важливим для розвитку дитини. Окрім того, запропонований позивачем графік зустрічей з дитиною не враховує необхідність спілкування з дитиною на вихідних дідуся та бабусі. З аналогічних підстав вважає необґрунтованими позовні вимоги щодо спільного відпочинку та оздоровлення дитини з батьком. Не заперечує проти відвідувань дитини батьком під час хвороби дитини, проте вважає, що у кожному конкретному випадку підлягає оцінці стан дитини (а.с. 44-47).
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 16.02.2022 закрито підготовче засідання, задоволено клопотання позивача про виклик свідків та призначено справу до судового розгляду (а.с. 60-61).
Розпорядженням Голови Верховного Суду №10/0/9-22 від 16.03.2022 року Котелевському районному суду Полтавської області визначено територіальну підсудність справ Борівського районного суду Харківської області та Дергачівського районного суду Харківської області.
Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідне рішення є підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 15.11.2022, справа № 619/90/22 передана головуючому судді Шолудько А.В. (а.с. 63).
Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 28.02.2023 справу № 619/90/22 прийнято до провадження, та відповідно до абз. 1, 1 ч. 12 т. 33 ЦПК України, призначено справу до розгляду по суті (а.с. 65).
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, відповідно до п. 3, 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128, ч. 1 ст. 131 (а.с. 97, 99, 101, 103, 105).
Представник позивача - адвокат Молчанова Ю.Ю., яка діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1130595 від 11.05.2023, 31.05.2023 подала до суду заяву про відмову від виклику свідків та проведення судового розгляду справи без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує повністю та просить винести судове рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів, у тому числі висновку органу опіки та піклування щодо можливого графіку участі батька у вихованні дитини (а.с. 90).
Відповідач ОСОБА_1 14.02.2022 подала до суду письмову заяву про проведення судового розгляду справи без її участі, позовні вимоги не визнала у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 38).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Дергачівської міської ради, 30.05.2023 подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі. При вирішенні спору просить врахувати висновок Служби у справах дітей Дергачівської міської ради від 08.02.2022 щодо доцільності визначення ОСОБА_1 способу участі у виховання та спілкуванні з малолітньою дитиною (а.с. 89).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 06.04.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , був укладений шлюб у Краснокутському районному відділі ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.04.2021 (а.с. 12).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 02.07.2021 відділом ДРАЦС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13).
Судом безспірно встановлено, що сторони проживають окремо та не дійшли згоди щодо вирішення питання про визначення способів участі батька у вихованні їх спільної дитини, яка після припинення сімейних стосунків між батьками, постійно проживає спільно з матір'ю ОСОБА_2 .
Спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України, Законом України «Про охорону дитинства», міжнародно правовими актами, які ратифіковано Україною.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2023 року у справі № 208/4682/20 наголошував, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити, вказане визначення викладено в Законі України «Про охорону дитинства».
У статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини.
Згідно статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно із статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Так, законодавством України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов'язок не чинити цьому перешкоди.
Відповідачем ОСОБА_2 не спростовано доводи позивача, щодо вчинення нею перешкод у спілкуванні позивача з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, викладені нею доводи у відзиві на позовну заяву, щодо нестабільності емоційного стану позивача, що є, на її думку, потенційною загрозою для життя та здоров'я малолітньої дитини, не підтверджені жодними доказами.
У постанові від 05.10.2022 року у справі за № 196/1202/19 Верховний Суд зазначив, що батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 року у справі № 334/1202/20, від 01.03.2023 року у справі № 337/4565/21.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
З викладеного вбачається, що положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Під час розгляду судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Так, в матеріалах справи міститься висновок Служби у справах дітей Дергачівської міської ради від 04.02.2022 щодо доцільності визначення ОСОБА_1 способу участі у виховання та спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31-35), зі змісту якого вбачається, що сторони не досягли взаємної згоди стосовно вирішення способу участі батька в спілкуванні та вихованні дитини шляхом взаємних переговорів. Під час розгляду порушеного громадянином ОСОБА_1 сімейного спору посадовими особами Служби у справах дітей міської ради проведено бесіду з матір'ю дитини ОСОБА_2 , проведено обстеження умов її проживання та встановлено, що матір з дитиною проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У дитини є одяг, взяття відповідно сезону, дитячі іграшки. Враховуючи вік дитини та те, що дитина перебуває на штучному вигодуванні, в наявності дитяче харчування. Будинок оснащений газо, електропостачанням, в наявності водовідведення, кухня, ванна кімната. Дитина доглянута, в наявності засоби дитячої гігієни. Дитина повністю забезпечена відповідно до віку.
Під час розгляду питання визначення способу участі у вихованні та спілкуванні позивача з малолітньою дитиною Служба у справах дітей Дергачівської міської ради враховує вік дитини, яка народжена у червні 2021 року, результат оцінки потреб сім'ї батьків малолітньої дитини, а також інші обставин, що мають істотне значення, та з врахуванням рішення № 11 «Про розгляд матеріалів суду щодо надання висновку про доцільність визначення громадянину ОСОБА_1 способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », Дергачівська міська рада, як орган опіки та піклування, вважає доцільним визначити ОСОБА_1 наступні дні для участі у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: кожну першу і третю суботу і четверту неділю місяця з 15-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір'ю, враховуючи стан здоров'я дитини, його думку та бажання; двадцять днів влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір'ю.
Враховуючи вік дитини, який є немовлям, її режим харчування, виконувати вищевказаний графік спілкування ОСОБА_1 з малолітньою дитиною - сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рекомендовано три роки з народження дитини у присутності матері, а у подальшому без присутності матері.
Враховуючи задоволення інтересів дитини, наявний спір, що виник між батьками з приводу способу участі батька у спілкуванні з дитиною, враховуючи принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо дітей, суд приходить до висновку, що позивач має гарантоване законом рівне з матір'ю дитини право на спілкування зі своєю дитиною та право на її виховання.
Суд, погоджується з висновком Служби у справах дітей Дергачівської міської ради від 04.02.2022 щодо доцільності визначення ОСОБА_1 способу участі у виховання та спілкуванні з малолітньою дитиною, вважаючи, що запропонований у ньому графік спілкування дитини з батьком забезпечить розвиток малолітньої дитини у стійкому середовищі, оскільки запропонований графік органу опіки та піклування враховує якнайкращі інтереси дитини в частині дотримання необхідних для неї умов, як для дитини такого віку, щодо організації розпорядку її повсякденного життя, харчування, сну, тощо позаяк запропонований графік позивача, на думку суду, може змінити спосіб життя дитини та буде мати характер постійних змін зовнішнього середовища дитини та її світогляду, та не відповідатиме потребам малолітньої дитини.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи передусім інтереси дитини, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання способу участі у спілкуванні та вихованні дитини підлягають задоволенню частково, встановивши наступний порядок участі позивача у вихованні та спілкуванні з сином: кожну першу і третю суботу і четверту неділю місяця з 15-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір'ю, враховуючи стан здоров'я дитини, його думку та бажання; двадцять днів влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір'ю. Перші три роки з народження дитини виконувати вказаний графік у присутності матері, а у подальшому без присутності матері.
У разі зміни обставин, з врахуванням яких суд визначив порядок участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною, сторони, враховуючи передусім інтереси дитини, можуть змінити вказані способи, а у разі недосягнення згоди звернутися за вирішенням спору до суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд звертає увагу на те, що позивач виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись із дитиною, судом не встановлено підстав для усунення позивача від спілкування з його сином, а тому суд вважає, що сторонам слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дитини та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного спілкування позивача з дитиною.
У ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача із дитиною буде перешкоджати нормальному її розвитку, у зв'язку з чим, суд приходить до переконання, що їх спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Отже, стягненню з відповідача ОСОБА_2 підлягає сплачена позивачем сума судового збору, що становить 992,40 грн (а.с. 1).
Керуючись ст. 3, 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ст.ст. 7, 18, 19, 141, 142, 150, 151, 157-159 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способів участі батька у виховані сина, задовольнити частково.
Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином: кожну першу і третю суботу і четверту неділю місяця з 15-00 години до 18-00 години, за попередньою домовленістю з матір'ю, враховуючи стан здоров'я дитини, його думку та бажання; двадцять днів влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір'ю. Перші три роки з народження дитини виконувати вказаний графік у присутності матері, а у подальшому без присутності матері.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві грн 40 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканка АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Дергачівської міської ради Харківської області, місцезнаходження м. Дергачі Харківського району Харківської області, вул. Сумський шлях, буд. 6, ЄДРПУО 43948178.
Суддя А.В.Шолудько