Провадження № 11-кп/803/2936/23 Справа № 229/1649/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 серпня 2023 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 13 червня 2023 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартоюОСОБА_8 ,обвинуваченому за ч.4 ст.402 КК України,-
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 13 червня 2023 року продовжений ОСОБА_8 строк тримання під вартою в умовах гауптвахти до 11.08.2023 року з визначенням застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 268 400 грн., за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання до десяти років позбавлення волі, а також, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли та не змінились під час розгляду клопотання. Вік та стан здоров'я дозволяють застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. З урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, обставин справи, особи обвинуваченого суд вирішив можливим застосувати до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині визначення ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та постановити нову ухвалу, якою обрати стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави. Вважає, що вказана ухвала в частині визначення ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, доводи захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали контрольного провадження, колегія суддів доходить наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Згідно вимог ст. 12 КПК України кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Таким чином, законність та обґрунтованість обмеження права на свободу та особисту недоторканність має бути перевірена судом у найкоротший строк.
Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labitav.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Як встановлено з наданих судом першої інстанції матеріалів, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 продовжений під час судового провадження в суді першої інстанції на 60 днів до 11.08.2023 року з визначенням застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 268 400 грн.
Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 268 400 грн., суд першої інстанції в повній мірі врахував, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, з санкцією до десяти років позбавлення волі. Також судом враховано майновий стан обвинуваченого, його соціальні зв'язки, який одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Судова колегія не вбачає в діях суду першої інстанції порушень кримінального процесуального законодавства, які б вплинули на законність прийнятого рішення про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 .
Визначаючи можливість визначення в якості альтернативи попередньому ув'язненню такого запобіжного заходу як застава, варто зауважити, що вид запобіжного заходу, який необхідно застосовувати до обвинуваченого, не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних обставин, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом, тобто постановлення обвинувального вироку (п. п. "а" п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
У даному випадку неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, обумовлюється об'єктивними причинами неможливості усунення негативного впливу ризиків неналежної поведінки обвинуваченого. Натомість, застосування попереднього ув'язнення має здійснюватись із дотриманням принципу верховенства права, який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 КПК України).
У своїй практиці ЄСПЛ зазначив, що автоматична відмова у заставі в силу закону, без будь-якого судового контролю, несумісна з гарантіями статті 5 § 3 Конвенції (рішення у справі "Пірузян проти Вірменії", § 105; "S.B.C. проти Сполученого Королівства", § § 23-24). Прецедентне право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні під заставу: а) ризик того, що підсудний не з'явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (рішення у справах "Тирон проти Румунії", § 37; "Смирнова проти Росії", § 59; "Пірузян проти Вірменії", § 94).
Оцінюючи потреби досудового розслідування по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права та недопущення дискримінаційного поводження з особою, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину та презумпцію невинуватості і забезпечення доведеності вини, з огляду на обставини кримінального провадження та ступінь обґрунтованості підозри, апеляційний суд вважає, що у даному випадку безальтернативне тримання під вартою обвинуваченого не відповідає засадам розумності і пропорційності застосування запобіжного заходу, а також не забезпечує справедливої рівноваги між публічним інтересом демократичного суспільства та необхідністю поважати право на свободу.
У відповідності до положень ст.182 КПК України розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь - яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу обвинуваченого впевненість у тому, що перспектива втрати заставу у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його у втечі. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що у даному випадку об'єктивним є потреба у визначенні обвинуваченому застави, як альтернативного заходу попередньому ув'язненню. Визначаючи розмір застави суд першої інстанції врахував, що її розмір покликаний, у першу чергу, - забезпечити явку обвинуваченого до відповідних державних органів під час здійснення кримінального провадження та належного виконання ним своїх процесуальних обов'язків. Беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, його майновий стан, особливості життєдіяльності, а також обставини кримінального правопорушення і ступінь тяжкості його наслідків, об'єктивним є визначення застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 268 400 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про продовження застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 13 червня 2023 року про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді