Справа № 503/831/23
Провадження №3/503/650/23
14 серпня 2023 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справ про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділу поліцейської діяльності № 1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1732 КУпАП,
встановив:
01.07.2023 року складено протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАБ № 931982, згідно змісту якого 01.07.2023 року близько 14.00 години ОСОБА_1 в телефонній розмові висловлювалася нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою по відношенню до колишнього співмешканця - ОСОБА_2 , внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю останнього, у зв'язку з чим ОСОБА_1 своїми діями вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 1732 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з'явилася, про поважність причин неявки суду не повідомила, про місце і час розгляду справи була своєчасно сповіщена належним чином, у відповідності до вимог ст. 2772 КУпАП та Порядку надсилання повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 року № 28, про що свідчить відповідна довідка про доставку їй 17.07.2023 року судової повістки у вигляді SMS-повідомлення на номер телефону зазначений у змісті письмового пояснення від 01.07.2023 року (а.с.4) та протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАБ № 931982 від 01.07.2023 року (а.с.2), які підписані ОСОБА_1 без яких-небудь заперечень щодо їх змісту, зокрема відомостей про номер її контактного телефону. Клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило. Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. З аналізу постанови Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №0870/8014/12 вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. За перелічених вище обставин суд вважає, що неявка ОСОБА_1 на судовий розгляд не має поважних причин та свідчить про ухилення останнього від участі в судовому засіданні з метою створення штучних перешкод у розгляді справи, як обраний спосіб захисту. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції. У зв'язку з вище викладеним і у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд встановив наступні обставини.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 173-2 КУпАП відноситься до розділу 14 цього Кодексу «Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку».
У відповідності з диспозицією ч.1 ст. 1732 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою закону настає в разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Із письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 від 01.07.2023 року (а.с.5) встановлено, що 01.07.2023 року близько 14.00 години його співмешканка - ОСОБА_1 (за змістом мова про ОСОБА_1 ) зателефонувала йому та почала в телефонній розмові висловлюватисянецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою.
В свою чергу, згідно письмового пояснення самої ОСОБА_1 від 01.07.2023 року (а.с.4), 01.07.2023 року близько 14.00 години вона зателефонувала колишньому співмешканцю - ОСОБА_2 , але не висловлювалася нецензурною лайкою та не погрожувала.
Таким чином зміст письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо наявності або відсутності висловлювань нецензурною лайкою та погроз фізичної розправи є взаємовиключний.
Інші докази на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, яке зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи відсутні, зокрема аудіо та/або відео запис самої телефонної розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то лише одне письмове пояснення потерпілого ОСОБА_2 не є достатнім і достовірним доказом на підставі якого суд мав би можливість прийти до переконливого висновку про вчинення правопорушення.
Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що під час доведення винуватості особи не має залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Виходячи з положень ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Ураховуючи зазначене вище матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять обсягу належних, допустимих і достатніх доказів, на підставі яких суд мав би можливість дійти до неспростовного висновку про наявність в діянні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу пред'явленого правопорушення. У зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю внаслідок відсутності доказів (недоведеності) винуватості особи.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 1732, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП,
постановив:
Закрити провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 1732 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Д.В. Вороненко