14 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 280/3715/20
адміністративне провадження № К/990/21346/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції у письмовому провадженні адміністративну справу №280/3715/20
за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року, ухвалену у складі: головуючого судді Коршуна А.О., суддів Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Прокуратури Запорізької області (далі - відповідач) з вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги у зв'язку із звільненням, відповідно до наказу прокурора Запорізької області №736к від 29.04.2020;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 145329,42 грн при звільненні, відповідно до наказу прокурора Запорізької області №736к від 29.04.2020.
2. Як на підставу позову позивач посилався на положення статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до якої при припиненні трудового договору, зокрема з підстав змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, працівникові виплачується вихідна допомога.
3. Позивач зазначив, що його було звільнено відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з «ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури», а тому відповідач зобов'язаний був виплатити йому вихідну допомогу.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 22.04.2003 працював в органах прокуратури на різних посадах, зокрема з 03.02.2017 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області.
5. 29.04.2020 прокурором Запорізької області видано наказ №736к про звільнення позивача з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020.
6. Підставою звільнення у вказаному наказі зазначено рішення Кадрової комісії №1 та підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
7. 12.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому вихідної допомоги.
8. Листом від 21.05.2020 №18-3622-20 відповідач повідомив, що Закон України «Про прокуратуру» не передбачає виплати вихідної допомоги у разі звільнення з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 51 Закон України «Про прокуратуру».
9. Не погоджуючись з відмовою відповідача виплатити йому вихідну допомогу, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2022 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв'язку із його звільненням наказом прокурора Запорізької області №736к від 29.04.2020;
- зобов'язано Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв'язку із звільненням у розмірі 24 221,57 грн.
11. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
12. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що частиною п'ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Проте у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів, а отже, не заборонено застосування приписів статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
13. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції уважав, що в спірних правовідносинах немає перешкод для виплати позивачеві вихідної допомоги на підставі положень 44 КЗпП України.
14. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2022 скасовано й ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що прокурорам може виплачуватися вихідна допомога на підставі положень статті 44 КЗпП України.
16. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що до звернення до суду з позовом про стягнення вихідної допомоги позивач ініціював судове провадження, предметом якого є наказ про звільнення та поновлення на посаді із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі №280/3609/20 визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Запорізької області від 29.04.2020 № 736к про звільнення ОСОБА_1 з прокуратури і поновлено його на службі із одночасним стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
17. Посилаючись на те, що позивача було поновлено на службі в прокуратурі з виплатою середнього заробітку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не може вважатися звільненим, а тому й підстави для виплати йому вихідної допомоги у зв'язку із звільненням у спірних правовідносинах відсутні.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
19. За доводами позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд апеляційної інстанції застосував статтю 44 КЗпП України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.11.2021 у справі №480/6504/20 та інших.
20. Позивач доводить, що у вказаній постанові Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої для вирішення питання про виплату вихідної допомоги достатнім є факт звільнення особи. Питання правомірності/протиправності звільнення особи жодним чином не впливає на зобов'язання власника/уповноваженого органу виплатити звільненому працівникові вихідну допомогу.
21. Посилаючись на вказану правову позицію, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково пов'язав можливість виплати вихідної допомоги, відповідно до статті 44 КЗпП України, з результатами розгляду справи, предметом якої був наказ про звільнення.
22. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв'язку з чим підстав для скасування його рішення немає.
23. Касаційна скарга надійшла до суду 11.08.2022 і за наслідками автоматизованого розподілу була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів ОСОБА_2, Уханенка С.А.
24. Ухвалою Суду від 06.09.2022 було відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
25. У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №280/3715/20.
26. За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В. Уханенка С.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
27. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697-VII), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
28. Статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, відповідно до пункту 9 частини першої якої прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
29. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX (далі - Закон № 113-IX) статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п'ятою такого змісту: «На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження».
30. Законом № 113-ІХ було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме:
- статтю 32 доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»;
- статтю 40 доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус";
- частину дев'яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».
31. Водночас Законом № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
32. Статтею 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
VI. Позиція Верховного Суду
33. Спір у цій справі виник у зв'язку з невиплатою відповідачем позивачу вихідної допомоги на підставі статті 44 КЗпП України у зв'язку із звільненням, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
34. Суд зазначає, що Верховним Судом у постанові від 23.12.20202 у справі № 560/3971/19 було сформовано правову позицію щодо питання застосування статті 44 КЗпП України до випадків звільнення прокурорів з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
35. Розглядаючи справу № 560/3971/19, Верховний Суд зазначив, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
36. Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
37. Водночас приписами Закону № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
38. Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення працівника, є стаття 44 КЗпП України.
39. Конституційний Суд України у Рішенні від 07.05.2002 № 8-рп/2002 зазначив, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.
40. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16.
41. Унесені Законом №113-IX зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.
42. З огляду на наведене, Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі № 560/3971/19 дійшов висновку, що частиною п'ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачено виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми Кодексу законів про працю України. Проте у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
43. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 560/3971/19, від 27.01.2021 у справі № 380/1662/20, від 21.01.2021 у справі № 260/1890/19, від 18.02.2021 у справі № 640/23379/19, від 25.02.2021 у справі № 640/8451/20, від 17.03.2021 у справі № 420/4581/20, від 30.03.2021 у справі № 640/25354/19, від 31.03.2021 у справі № 320/2449/20, від 15.04.2021 у справі № 440/3166/20, від 27.05.2021 у справі № 380/4855/20, від 24.06.2021 у справі № 200/5390/20-а, від 22.07.2021 у справі № 300/2000/20, від 11.08.2021 у справі № 640/9375/20, від 16.09.2021 у справі № 600/690/20-а, від 30.09.2021 у справі № 160/10949/20, від 29.09.2022 у справі № 260/188/21.
44. Указані висновки Верховного Суду є релевантними і до спірних правовідносин.
45. Однак особливістю спірних правовідносин, на яку звернув увагу суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, є те, що позивач до звернення до суду з позовом про стягнення вихідної допомоги також звернувся з вимогами про поновлення на службі, і цей позов був задоволений.
46. За висновками суду апеляційної інстанції, поновлення на посаді і виплата вихідної допомоги при звільненні є взаємовиключними вимогами, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в позові.
47. Суд зазначає, що Верховний Суд вже оцінював вказану особливість при застосуванні статті 44 КЗпП України в подібних правовідносинах.
48. Зокрема у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі №480/6504/20, яку позивач наводить як приклад неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зазначено, що факт звільнення позивача з органів прокуратури є визначальним і достатнім для вирішення питання щодо виплати йому вихідної допомоги.
49. За загальним правилом, у день звільнення роботодавець повинен повністю розрахуватись із працівником, зокрема, виплатити заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, а в окремих випадках - вихідну допомогу.
50. Питання щодо наявності/відсутності порушеного права позивача на отримання вихідної допомоги у зв'язку із звільненням вирішується адміністративним судом, зокрема, шляхом перевірки рішень, дій чи бездіяльності відповідача.
51. Під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди повинні перевіряти їх на відповідність вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України. Правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суди перевіряють на час їхнього прийняття/вчинення суб'єктами владних повноважень - на час виникнення спірних правовідносин.
52. Верховний Суд у постанові від 29.11.2021 у справі №480/6504/20 зазначив, що та обставина, що наказ про звільнення у подальшому був скасований не може свідчити про правомірність дій прокуратури щодо невиплати позивачеві під час звільнення вихідної допомоги, право на отримання якої останній мав на момент звільнення.
53. Аналогічні висновки були викладені у постановах Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №540/1218/21, від 24.11.2022 у справі №280/7483/20, від 18.05.2021 у справі №360/2160/20.
54. З урахуванням викладеного, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, беручи до уваги їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування положень статті 44 КЗпП України, Суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не виплатив позивачеві вихідну допомогу при звільненні.
55. Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
56. Частиною першою статті 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
57. Беручи до уваги, що рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, унаслідок чого суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року із залишенням в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року.
58. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд
59. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
60. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року скасувати.
61. Залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року.
62. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко