14 серпня 2023 року
м. Київ
справа №990/151/23
адміністративне провадження № П/990/151/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А., Єресько Л.О., Смоковича М.І.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна, Казначейства України, Президента України про визнання протиправними дій,
24 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Держави Україна, Казначейства України, Президента України із вимогами:
"1) установити право на правову допомогу згідно зі статтею 59 Конституції України в період з 2022 рік по 01 квітня 2023 року;
2) установити факт звернення за правовою допомогою;
3) установити факт чи була отримана така допомога, у якому обсязі;
4) визнати судом на підставі фактів, установлених судом, що правова допомога не була надана в повному обсязі, і що стаття 59 Конституції України була порушена, а юридична допомога не отримана;
5) установити судом рівень доходу за період з 2020 року по 2023 рік, що має значення, щоб підтвердити, що позивач не мав достатнього доходу, щоб сплатити адвоката у 4-х справах на суму 400000 грн. Розрахунок суми згідно з цінами у Києві за складання і щоб справа потрапила до суду, вартість однієї справи 100000 гривень. Це без відання в суді, у суді буде більше, це лише за подання позову та розгляд. Чотири справи на 100000 гривень - 400000 гривень;
6) відшкодувати державою збитки від неотриманої правової допомоги ;
7) встановити факт звернення до поліції, Генеральної прокуратури, ГБР, Міністерства юстиції, суду за фактом заподіяння шкоди здоров'ю, а також не наданням медичної допомоги, причому не тільки позивачу, а і його матері ОСОБА_2 , 1953 року народження; установити бездіяльність кожного з перерахованих органів та незаконну відмову у відкритті справи;
8) установити шкоду, заподіяну здоров'ю, через недостатній рівень пенсії для проживання;
9) відшкодувати шкоду завдану здоров'ю шляхом відшкодування грошима цієї допомоги, приблизна оцінка 500000-5000000 гривень, враховуючи відсутність безкоштовної медицини в Україні, оцінити цю шкоду в 3000000 гривень та відшкодувати. Гроші підуть на лікування, ліки, обстеження, оплату санітарно-курортного лікування;
10) відшкодувати втрачений час на судову підготовку, написання позовів, консультації з юристами, що забрало майже весь час, який позивач мав використати на лікування, яке не може отримати через злочинну реформу, яку почала робити ОСОБА_3 , громадянка США, постанову Кабінету Міністрів України, яка спрямована на знищення медицини. Якщо раніше позивач міг піти до будь-якого лікаря і отримати допомогу відразу, міг викликати швидку, то зараз, щоб зробити просто УЗД потрібно три місяці, що не сприяє під час поставити діагноз і надати під час лікування. Винен у цьому Кабінет Міністрів України, Зеленський, так як країна у смартфоні його ініціатива, що порушує права позивача, встановлені статтями 22, 24, 32, 46, 48, 49 Конституції України, до того ж витрати у розмірі 10000 гривень на рік до бюджету на купівлю та обслуговування смартфона закладені не були. Час життя є безцінним, його не можна купити навіть за мільярд євро. Тому рік життя позивач оцінює в 100 000 000 гривень, які вимагає відшкодувати Державою Україна ;
11) стягнути моральну шкоду, яку позивач оцінює в 1000000 гривень, за фактом знущання чиновниками, бездіяльності, глузувань у діях усіх цих службовців вбачаються ознаки статей 161, 364 та 367 КК України, однак в Україні правоохоронні органи не працюють на захист".
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху з мотивів невідповідності змісту позовних вимог положенням статей 5, 22 і 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: через не зазначення позивачем правовідносин, в яких між ним і Президентом України виник спір, та в яких було допущено порушення його прав, свобод чи інтересів з боку Президента України, відсутністю у позові конкретних вимог до Президента України, зазначення у позові як відповідачів Держави Україна та Державної казначейської служби України, спори з якими не можуть бути розглянуті Верховним Судом як судом першої інстанції.
Позивачу запропоновано в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до Суду уточненої позовної заяви до суб'єкта владних повноважень/суб'єктів владних повноважень із урахуванням частини четвертої статті 22 КАС України, а також з викладенням обставин та обґрунтувань, з якими позивач пов'язує порушення своїх прав, свобод та інтересів рішеннями, діями чи бездіяльністю такого суб'єкта/таких суб'єктів, та з посиланням на відповідні докази.
09 серпня 2023 року до Суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та клопотання про усунення недоліків, а також заява про відвід судді Радишевській О.Р.
Ухвалою Суду від 10 серпня 2023 року заяву позивача про відвід визнано необґрунтованою.
Ухвалою Суду від 11 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні відводу судді Радишевській О.Р.
У заяві про усунення недоліків позивач, не змінюючи зазначених у позові учасників справи (відповідачів), зміст заявлених у позові вимог, зазначив, що він оскаржує бюджет України за 2019-2023 роки. Позивач наполягає на тому, що, підписавши закони про Державний бюджет на 2019-2023 рік, у якому розмір прожиткового мінімуму та інших соціальних гарантій був установлений з порушенням закону, Президент України порушив вимоги статті 102 Конституції України. Позивач також зазначає, що оскаржує статтю 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через невідповідність умов призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника вимогам статті 198 Сімейного кодексу України.
Далі по тексту заяви про усунення недоліків позивач вимагає скасувати Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а саме статтю 6, статтю 7 та визнати бюджет України на 2019-2023 роки в частині прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку, які втратили працездатність 2093 грн, такою, що суперечить статтями 46, 48-49, 22, 24 Конституції України та встановити його на рівні 4700 грн; стягнути на його користь різницю, а саме 4700-2500=2200 гривень; повернути 42000 грн, перерахувати пенсію і призначити її у розмірі 4700 грн; стягнути шкоду, завдану здоров'ю неправовим рішенням, в розмірі 10000000 грн.
Позивач також зазначає, що Президент України ОСОБА_4 особисто запровадив «Держава у смартфоні» чим завдав ще більше шкоди, у зв'язку з чим позивач вимагає визнати «Держава в смартфоні» антиконституційною.
Далі позивач просить визнати незаконними Закон України «Про безоплатну юридичну допомогу», Порядок надання допомоги у рамках Програми «єПідтримка», постанову Правління Національного банку України №90 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» та №89 «Про внесення змін до Інструкції про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій постачальниками платіжних послуг в Україні»; скасувати Ухвалу та договори з банком в частині, де банк вимагає смартфон; стягнути з держави за невідкриття рахунку «єПідтримка» 100000 грн моральної шкоди.
Позивач зазначає, що він дізнався про ще один злочин держави Україна, а саме видалення графи «Національність» при розпаді СРСР, чим позивача було позбавлено можливості у 18 років отримати «Польську картку», у зв'язку з чим позивач просить повернути графу «національність» до паспорту та внести запис про те, що позивач поляк.
У клопотанні про усунення недоліків позивач повторив викладені у заяві про відвід судді Радишевській О.Р. аргументи і зазначив, що позов не має недоліків, у зв'язку з чим просив «прийняти заяву про перегляд заочного рішення у справі про захист конституційних прав та свобод №990/151/23 від 31 липня 2023 року до розгляду» та «усунути суддю Радишевську від розгляду справи ».
Оцінюючи зміст заяв позивача, поданих на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Суду від 31 липня 2023 року, Суд виходить з такого.
За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (частина перша статті 5 КАС України).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає в захисті порушених прав особи в публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
Водночас, відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Суд зазначає, що діяння Президента України, пов'язані з підписанням законів не відносяться до управлінських, а тому не підпадають під контроль суду адміністративної юрисдикції.
Інші аргументи, наведені позивачем у позові, заяві/клопотанні про усунення недоліків, також не дають змоги встановити у чому полягає (у чому проявляється) протиправність дій чи бездіяльність Президента України та/або інших суб'єктів владних повноважень, спори з якими підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, у відносинах з ОСОБА_1 .
Отже, у заяві і клопотанні про усунення недоліків позивач не усунув недоліки, про які йшлося в ухвалі Суду від 31 липня 2023 року, а повторно окреслив закони та інші нормативно-правові акти, які позивач вважає антиконституційними і неправомірними, повторно зазначено про незаконну відмову в призначенні пенсії, відкритті банківського рахунку, наданні безоплатної правової допомоги, наведено інші питання, які, на думку позивача, мають бути вирішені для поновлення його прав у зв'язку з вказаними порушеннями.
Суд зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб таке порушення було реальним, стосувалося індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У заявленому ОСОБА_1 позові відсутній предмет оскарження (конкретний акт або конкретні дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які позивач вважає протиправними), а виклад обставин на обґрунтування позовних вимог вказує на відсутність будь-яких правовідносин, у яких між позивачем і Президентом України виник публічно-правовий спір.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суд повертає позовну заяву, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 248, 256, 266, 295 КАС України, Суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна, Казначейства України, Президента України про визнання протиправними дій - повернути позивачеві.
2. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
3. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко
Л.О. Єресько
М.І. Смокович