14 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/258/23 пров. № А/857/4580/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року у справі №500/258/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Мірінович У. А.,
час ухвалення рішення - 01.03.2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 01.03.2023 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування при обчисленні (розрахунку) його пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» заробітної плати державного службовця, відображеної у довідках ГУ ДПС у Тернопільській області від 25 січня 2022 року №46/10/19-00-10-33 та №47/10/19-00-10-33 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату його пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з 25 січня 2022 року з урахуванням заробітної плати державного службовця, відображеної у довідках від ГУ ДПС у Тернопільській області від 25 січня 2022 року №46/10/19-00-10-33 та №47/10/19-00-10-33 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що видані податковим органом довідки від 25 січня 2022 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, які не відповідають вимогам Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою КМУ «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14 вересня 2016 року №622, тому не можуть бути враховані. Зазначає, що за результатами додаткового контролю правильності призначення пенсій на виконання рішення суду з 25 січня 2022 року позивачу проведено перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Без врахування довідок про складові заробітної плати, розмір пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» може бути визначений з урахуванням норм постанови КМУ від 26 березня 2018 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян». Звертає увагу, що фактичною підставою для звернення в суд стала незгода із діями пенсійного органу під час виконання судового рішення, тому підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 03 січня 1994 року по 12 березня 2019 року безперервно працював в органах державної податкової служби, що підтверджується записами трудової книжки № НОМЕР_1 .
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області позивачу видано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25 січня 2022 року №46/10/19-00-10-33 та №47/10/19-00-10-33 (а.с. 30, 31).
При цьому, листом від 28 січня 2022 року №1900-0211-8/3170 відповідач відмовив у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 березня 2022 року у справі №500/1065/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області викладене у листі від 28 січня 2022 року щодо відмови у переведенні позивача на пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області перевести позивача з 25 січня 2022 року на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ та зарахувавши до стажу державної служби період роботи позивача в органах податкової служби з 03 січня 1994 року по 12 березня 2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести розрахунок та виплату пенсії державного службовця позивача з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25 січня 2022 року №46/10/19-00-10-33 та №47/10/19-00-10-33, які видані Головним управлінням ДПС у Тернопільській області (а.с. 18-22)
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 березня 2022 року у справі №500/1065/22 скасовано в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести розрахунок та виплату пенсії державного службовця позивача з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25 січня 2022 року №46/10/19-00-10-33 та №47/10/19-00-10-33, які видані Головним управлінням ДПС у Тернопільській області (а.с. 23-27).
Листом від 09 грудня 2022 року №1900-0306-8/37837 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивача, що на даний час призначити йому пенсію згідно з Законом України «Про державну службу» на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі №500/1065/22 можливо лише з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», однак такий перерахунок проводити недоцільно, оскільки при переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» розмір пенсії буде менший від розміру пенсії, що виплачується позивачу на даний час, а тому такого переходу та, відповідно, перерахунку по вказаних довідках - позивачу зроблено не було.
Також зазначено, що при опрацюванні поданих документів для призначення пенсії на виконання рішення суду долучено довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25 січня 2022 року №46/10/19-00-10-33 та №47/10/19-00-10-33, які, на переконання відповідача, не відповідають вимогам Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14 вересня 2016 року №622 (а.с.28-29).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся у суд із цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача щодо відмови у здійсненні переведення позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ є протиправним, оскільки відображені у довідках від 25 січня 2022 року №46/10/19-00-10-33 та №47/10/19-00-10-33 види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, такі складено за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», та містить відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за звання (державний службовець 7 рангу), надбавка за вислугу років (50%), такі повинні братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача здійснити нарахування (перерахунок) та виплату такої пенсії виходячи з розміру заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати від 25 січня 2022 року №46/10/19-00-10-33 та №47/10/19-00-10-33, які видано позивачу Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723- XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п.2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ з 01 травня 2015 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
За змістом пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ передбачає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Разом з тим, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних Закону України №889-VІІІ та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Проаналізувавши наведені вище правові норми, можна дійти висновку про те, що із набранням чинності Законом №889-VІІІ державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсій та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01 травня 2016 року мають не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, незалежно від того, чи займали такі особи станом на 01 травня 2016 року посади державної служби.
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, правову оцінку доводам позивача щодо неправомірності відмови відповідача у переході на пенсію згідно зі ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, надано рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 березня 2022 року у справі №500/1065/22, яке набрало законної сили та яким визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області викладене в листі від 28 січня 2022 року щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з 25 січня 2022 року на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ зарахувавши до стажу державної служби період роботи позивача в органах податкової служби з 03 січня 1994 року по 12 березня 2019 року, тому такі обставини доказуванню не підлягають.
Відповідно до ч.3, 5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Порядок призначення пенсій згідно з Законом №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб".
За змістом п.4 цього Порядку пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
З врахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування необхідно подати до органу пенсійного фонду, зокрема дві довідки: першу з зазначенням посадового окладу, надбавки за ранг та вислугу років, які враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби) та другу про розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), який визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Крім того, як правильного зазначив суд першої інстанції, безумовне право особи на вибір того чи іншого виду пенсії закріплено у частині першій статті 10 Закону №1058-ІV, тому, набувши право на пенсію державного службовця за віком, позивач на законних підставах скористався правом вибору вказаної пенсії, подавши відповідну заяву до відповідача.
Згідно з п.5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб №622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року №180/30048.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області позивачу видано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25 січня 2022 року №46/10/19-00-10-33 та №47/10/19-00-10-33.
Зі змісту цих довідок вбачається, що такі складено за формою, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям". Такі містять відображення складових заробітної плати, а саме: посадовий оклад, надбавка за ранг (державний службовець 7 рангу), надбавка за вислугу років (50%) (а.с.30-31).
Колегія суддів звертає увагу, що у довідках зазначено, що на всі види оплати праці, включені у довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Довідка видана на підставі особових рахунків, платіжних відомостей або інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату за грудень 2021 року, січень 2022 року.
Крім того, за змістом п.1 ч.1 ст.41 Закон №1058-ІV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Разом з тим, будь -яких доказів на підтвердження невідповідності виданих податковим органом довідок від 25 січня 2022 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця вимогам Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою КМУ «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14 вересня 2016 року №622 відповідачем не подано та матеріали справи таких не містять.
Колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини та розглянутий спір у справі №500/1065/22 не є тотожними, оскільки питання щодо здійснення перерахунку пенсії на підставі довідок від 25 січня 2022 року №46/10/19-00-10-33 та №47/10/19-00-10-33 не розглядалось як заявлене передчасно.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача щодо відмови у здійсненні переведення позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ є протиправним, оскільки відображені у довідках від 25 січня 2022 року №46/10/19-00-10-33 та №47/10/19-00-10-33 види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, такі складено за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», та містить відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за звання (державний службовець 7 рангу), надбавка за вислугу років (50%), такі повинні братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача здійснити нарахування (перерахунок) та виплату такої пенсії виходячи з розміру заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати від 25 січня 2022 року №46/10/19-00-10-33 та №47/10/19-00-10-33, які видано позивачу Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року у справі №500/258/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 14 серпня 2023 року.