14 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/14277/20 пров. № А/857/16540/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Донецькій області, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про зобов'язання вчинити дії,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Каленюк Ж.В.,
справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без виклику сторін,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту судового рішення: не зазначено,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Донецькій області, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, в якому просив: - зобов'язати призначити грошову допомогу відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975), у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи;
- зобов'язати виплатити 317160,00 грн - різницю між раніше виплаченою та належною до виплати сумою.
Рішенням від 30 червня 2021 року Волинський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю.
Визнав протиправним та скасував наказ Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 18 червня 2019 року №21-ф "Про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ".
Зобов'язав Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Донецькій області підготувати та подати Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої підпунктом 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму.
Зобов'язав Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України розглянути висновок Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Донецькій області щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно з довідкою МСЕК причина інвалідності позивача («захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини») не співпадає із причиною інвалідності, яка дає право на виплату одноразової грошової допомоги у 250-кратному прожитковому мінімумі, встановленому законом для працездатних осіб. Позивач не має права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку №975 у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини.
Також вказує на порушення позивачем строку звернення до суду.
У зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), колегія суддів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Держспецзв'язку в Донецькій області та наказом начальника Управління Держспецзв'язку в Донецькій області від 11 вересня 2018 року №66-ос був звільнений зі служби у запас Збройних Сил України за підпунктом "б" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я) та виключений зі списків особового складу Держспецзв'язку з 30 вересня 2018 року (а.с.7 том 1).
Під час проходження військової служби ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 01 червня 2016 року по 30 квітня 2018 року, а також брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року, про що свідчать довідки відповідача 1 від 01 жовтня 2018 року №372, від 29 жовтня 2018 року №80 (а.с.5, 6 том 1).
ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій та 03 серпня 2016 року видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 (а.с.8 том 1).
Згідно зі свідоцтвом про хворобу №3150, затвердженим Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України 29 серпня 2018 року за результатами огляду ОСОБА_1 , вказано про причинний зв'язок захворювання з формулюванням захворювання "Так, пов'язані із захистом Батьківщини" (а.с.9-10 том 1).
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 21 січня 2019 року серії 12 ААА №768541 про встановлення ОСОБА_1 інвалідності III групи з 08 листопада 2018 року причина інвалідності - захворювання "Так, пов'язані із захистом Батьківщини" (а.с.11 том 1).
У зв'язку зі встановленням інвалідності ІІІ групи, позивач через Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Донецькій області звернувся до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 (а.с.80 том 1).
29 травня 2019 року Управління Держспецзв'язку в Донецькій області підготувало висновок №31/07-594 щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби - у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто у сумі 123340,00 грн (а.с.76-77 том 1).
Матеріали для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності ОСОБА_1 . Управління Держспецзв'язку в Донецькій області направило для прийняття рішення до Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (лист від 29 травня 2019 року №31/07-596 на а.с.75 том 1).
Наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 18 червня 2019 року №21-ф ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року (а.с.78 том 1). 23 липня 2019 року кошти у сумі 123340,00 грн (у розмірі, встановленому зазначеним наказом від 18 червня 2019 року №21-ф) надійшли на картковий рахунок позивача (а.с.79 том 1).
Вважаючи порушеним право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої підпунктом 1 пункту 6 Порядку №975 в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, позивач звернувся до суду за його захистом. Тобто фактичною причиною звернення до суду із цим позовом є незгода позивача із розміром виплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що підставою для встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності стало захворювання, що пов'язане із захистом Батьківщини, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі підпункту 1 пункту 6 Порядку №975.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» встановлено, що соціальний та правовий захист військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членів їхніх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших законів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно з положеннями частини 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 частини другої зазначеної статті передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до частини третьої статті 16 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно із частиною третьою статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Згідно з пунктом 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 глави 4 розділу 5 Інструкції про грошове забезпечення та компенсаційні виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 13.03.2018 №151 встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (із змінами) (далі також Порядок №975, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з положеннями пункту 1 Порядку №975 цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Пунктом 1 вказаного порядку встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Підпунктом 1 пункту 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі, зокрема, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Системний аналіз положення підпункту 1 пункту 6 Порядку №975 дає змогу дійти висновку, що для призначення і виплати військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби) одноразової грошової допомоги необхідна наявність однієї із наступних умов: настання інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, або ж настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, або ж встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, або ж встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно з частиною сьомою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Суд першої інстанції встановив, що у період з 01.06.2016 по 30.04.2018 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року.
З 08.11.2018 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності (вперше, до 01.12.2019), причина інвалідності захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини, що підтверджено копією довідки серії 12 ААА № 768541.
Формулювання для постанов військово-лікарських комісій про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв визначені главою 21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі також Положення про ВЛК, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпунктом «ґ» пункту 21.5 Положення про ВЛК постанови ВЛК приймаються в формулюванні «захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті «а» цього пункту.
Підпунктом «а» пункту 21.5 Положення про ВЛК перебачено, що постанови ВЛК приймаються в формулюванні «поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
У постанові від 15.11.2019 у справі №761/31180/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки поняття «захист Батьківщини» є синонімом «захисту Вітчизни», включає в себе захист незалежності та територіальної цілісності України, то позивач як інвалід ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, має право на одноразову грошову допомогу, яка повинна бути призначена та виплачена на підставі підпункту 1 пункту 6 Порядку.
Зважаючи на вищевикладене та встановлені судом першої інстанції обставини, зокрема те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що захворювання позивача пов'язане з виконанням ним обов'язків військової служби, а відтак, щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги на підставі підпункту 1 пункту 6 Порядку №975.
Відтак, для належного відновлення порушених прав позивача в межах даної справи необхідно зобов'язати Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Донецькій області підготувати та подати Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої підпунктом 1 пункту 6 Порядку №975, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму; зобов'язати Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України розглянути висновок Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Донецькій області щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку №975, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на порушення позивачем строку звернення до суду, оскільки наведені обставини були предметом розгляду в суді першої інстанції при постановленні ухвали про залишення позову без розгляду, а також в суді апеляційної інстанції, який переглядав цю ухвалу.
Отже, суд першої інстанції при розгляді даної справи вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення в частині наведених позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №140/14277/21 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 14.08.2023