14 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/1404/23 пров. № А/857/10631/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Хобор Романи Богданівни, суддів Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі № 380/1404/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Винниківської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позовом ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 серпня 2023 року справу передано головуючому судді Хобор Р.Б., суддям Гудиму Л.Я., Затолочному В.С..
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року призначено справу № 380/1404/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження..
07.08.2023 року ОСОБА_1 подала письмову заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Хобор Романи Богданівни, суддів Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича. Заява обґрунтована тим, що вказана колегія суддів брала участь у розгляді справи № 813/719/16 і направила цю справу на розгляд до іншого суду. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що вказана колегія жодного разу не приймала рішень на її користь та своїми діями затягували розгляд інших справ за її участі. Також вказує на те, що ця колегія вже розглядала аналогічну справу.
Відтак, заявник вважає, що для забезпечення умов, за яких у неї не виникало б будь-яких сумнівів щодо розглядів даної справи безстороннім та неупередженим судом, чи безсторонності судці при розгляді даного позову, цю заяву про відвід (самовідвід) колегії судців Хобор Р.Б., Гудима Л.Я., Затолочного В.С. слід задовільнити, оскільки зокрема після виграних позивачкою двох Європейських судів з прав людини («Яворовенко та інші проти України» від 17.07.2014р. та «Рашитов та інші проти України» від 29.03.2018р.) має право на чесний неупереджений суд.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Хобор Романи Богданівни, суддів Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича визнано необґрунтованим та відмовлено у задоволенні відводу колегії суддів у складі: головуючої судді Хобор Романи Богданівни, суддів Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича.
Питання про відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Хобор Романи Богданівни, суддів Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича передано для вирішення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2023 року справу передано головуючому судді Судовій-Хомюк Н.М., суддям Онишкевичу Т.В., Сенику Р.П. для вирішення питання про відвід колегії суддів у складі головуючого судді: Хобор Романи Богданівни, суддів Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича
Відповідно до частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин 1, 2 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Статтею 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного
Як видно зі змісту заяви, підставою для відводу колегії суддів у складі головуючого судді: Хобор Романи Богданівни, суддів Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича є те, що заявник не погоджується із раніше прийнятим рішенням, оскільки на думку заявника є конфлікт інтересів, а саме дана колегія розглядала справу №813/719/16 і направила дану справу на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду, а потім Тернопільський окружний адміністративний суд передав дану справу до Хмельницького окружного адміністративного суду. Дана справа є аналогічною, з тими ж відповідачами, окрім Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
ОСОБА_1 вважає, що дана колегія порушила ст. 6,13 Конвенції з прав Людини (право на справедливий суд та юридичний захист), оскільки жодного разу ця колегія не приймала рішень на її користь та своїми діями затягувала судовий розгляд справ.
Вирішуючи подану заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів, суд апеляційної інстанції надав оцінку наведеним у ній доводам та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 3 статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи утручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
(іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді недостатньо об'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Окрім того, стосовно об'єктивного критерію Європейський суд з прав людини вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (§ 52 рішення у справі «Білуха проти України»).
Водночас колегія суддів підкреслює, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Частиною 4 ст. 36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Наведені ОСОБА_1 у заяві про відвід твердження про те, що дана колегія суддів розглядала справу №813/719/16 і направила дану справу на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду, а потім Тернопільський окружний адміністративний суд передав дану справу до Хмельницького окружного адміністративного суду та жодного разу ця колегія не приймала рішень на її користь та своїми діями затягувала судовий розгляд справ, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими. Дані обставини не свідчать про пряму чи опосередковану заінтересованість колегії суддів у складі головуючого судді: Хобор Романи Богданівни, суддів Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича в результатах розгляду цієї справи, а також викликали сумніви у їх неупередженості чи об'єктивності.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Хобор Романи Богданівни, суддів Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі № 380/1404/22 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 31, 36, 37, 39, 40, 311, 321, 325, 328 КАС суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Хобор Романи Богданівни, суддів Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича у адміністративній справі №380/1404/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник