печерський районний суд міста києва
Справа № 757/33024/23-к
02 серпня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42023113330000001 від 21.03.2023, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Краснодон Луганської області, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, сержанта, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , депутата Київської міської ради IX скликання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , підозрюваний ОСОБА_4 ; поручителі: ОСОБА_7 , ОСОБА_8
02.08.2023 слідчий Третього слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Клопотання слідчий обґрунтовує тим, що Третім слідчим відділом Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023113330000001 від 21.03.2023 за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409, ч. 5 ст. 426-1 КК України.
У кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України, у зв'язку із чим у органу досудового розслідування виникла необхідність у вжитті заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою та підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на думку слідчого, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України, а також наявність заявлених ризиків, які виправдовують тримання останнього під вартою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав внесене клопотання, посилаючись на його обґрунтованість.
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечували, надавши письмові заперечення, у яких вказав на те, що підозра пред'явлена ОСОБА_4 неналежним прокурором, а сама по собі не ґрунтується на доказах, які в своїй сукупності вказують на вчинення останнім кримінального правопорушення. Вказані слідчим у клопотанні ризики є узагальнюючими та не мають достатнього підґрунтя. Також, вказує, що всупереч ст. 194 КПК України стороною обвинувачення не доведено обставин, що буде недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому за вказаних обставин просили відмовити в задоволенні клопотання.
Народні депутати України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначаючи, що підозрюваний ОСОБА_4 характеризується виключно з позитивної сторони, вказали, що вони поручаються за виконання покладених на підозрюваного обов'язків, клопотали про взяття його на поруку.
Підозрюваний ОСОБА_4 доводи захисників та заяви поручителів підтримав.
Вивчивши клопотання та дослідивши докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Третім слідчим відділом Територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023113330000001 від 21.03.2023 за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409, ч. 5 ст. 426-1 КК України.
01.08.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру в ухиленні військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру. При цьому, враховуючи здійснення кримінального провадження стосовно депутата місцевої ради слідчий суддя зважає на положення ст. 481 КПК України, відповідно до яких письмове повідомлення про підозру здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень. Саме ж фактичне вручення такого повідомлення може здійснюватися прокурором, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за наявності відповідного доручення.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» у разі потреби рішенням Генерального прокурора можуть утворюватися спеціалізовані прокуратури на правах структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, на правах обласних прокуратур, на правах підрозділу обласної прокуратури, на правах окружних прокуратур, на правах підрозділу окружної прокуратури.
Наказом Генерального прокурора ОСОБА_9 від 17.05.2023 за № 130 «Про особливості організації діяльності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони» забезпечено належну організацію роботи спеціалізованих прокуратур у сфері оборони щодо виконання визначених функцій, розмежування їхніх повноважень із самостійними структурними підрозділами Офісу Генерального прокурора, обласними та окружними прокуратурами.
Зокрема, п. 3 зазначеного наказу, Генеральний прокурор визначив, що Спеціалізована прокуратури у сфері оборони (на правах обласної) Центрального регіону має забезпечувати виконання повноважень, визначених Законом України «Про прокуратуру», іншими законодавчими актами, наказами Генерального прокурора, з урахуванням положень цього наказу на території - Житомирської, Київської, Полтавської, Сумської, Черкаської, Чернігівської областей та м. Києва.
Як встановлено слідчим суддею, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 , який є депутатом місцевої ради, складене та підписане керівником Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_10 та за його письмовим дорученням вручено особисто ОСОБА_4 01.08.2023 із здійсненням роз'яснення йому прав як підозрюваного.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Посилання захисника на порушення порядку вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 , як спеціальному суб'єкту на якого розповсюджуються дія положень ст. 481 КПК України не є строможними враховуючи те, що керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_10 , який відповідно до зазначених положень діяв від імені та на правах керівника обласної прокуратури.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя дослідив долучені до матеріалів клопотання докази, а саме: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 №4 (призначення на посаду сержанта ОСОБА_4 , солдата ОСОБА_11 ); наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 № 5 (призначення на посаду сержанта ОСОБА_12 , солдата ОСОБА_13 ); накази про переведення ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до 7 стрілецької роти; накази про відрядження ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; протокол допиту в якості свідка командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_14 ; протокол допиту в якості свідка ОСОБА_15 ; протокол допиту в якості свідка командира 7 стрілецької роти ОСОБА_16 ; протокол допиту в якості свідка ОСОБА_17 ; протокол допиту свідка ОСОБА_18 ; протокол допиту свідка ОСОБА_19 ; протокол допиту свідка ОСОБА_20 ; протокол допиту свідка ОСОБА_21 ; листи Київської міської ради від 11.04.2023.
З урахуванням наведених в клопотанні конкретних обставин кримінального провадження, а також доказів, які долучені до клопотання на підтвердження його вимог, слідчий суддя вважає, що зазначені обставини та надані докази, в своїй сукупності, на даній стадії кримінального провадження, підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих дій підозрюваного. При цьому, додані до клопотання докази підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення.
Посилання сторони захисту на те, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК Україниє необґрунтованою, зокрема з огляду на те, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину не можуть бути прийняті до уваги слідчим суддею, оскільки досудове слідство в якому здійснюється розслідування злочину триває, а встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу кримінального правопорушення ухвалюється виправдувальний вирок.
Водночас, як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
У даному кримінальному провадженні обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України, повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Вирішуючи питання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи обґрунтування у клопотанні наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовано тяжкістю злочину у якому підозрюється; ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, обґрунтований тим, що він будучи військовослужбовцем може створити умови для здійснення впливу на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині. Підозрюваний може вчиняти дії щодо самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи, чим вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема затягуючи здійснення досудового розслідування та його завершення в розумні строки. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також обґрунтовується тим, що підозрюваний виконуючи бойові завдання в складі свого підрозділу має доступ до озброєння на бойових позиціях, що саме по собі утворює ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України, за вчинення якого, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком на строк від п'яти до десяти років, може вдатися спроб переховуватися від органу досудового розслідування або суду, тому ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним. Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993).
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зважаючи на те, що досудове розслідування кримінального провадження триває, у справі не допитані свідки, показання яких можуть вплинути на хід досудового розслідування злочину, слідчий суддя вважає, що ризик можливого незаконного впливу підозрюваним на свідків з метою спотворення показань є також реальним.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Інші заявлені ризики, передбачені п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України містять характер припущення та належним чином не обґрунтовані.
Разом із тим, слідчий суддя вважає, що в клопотанні слідчого в повному обсязі необґрунтована неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, для запобігання встановлених ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Зокрема, у клопотанні слідчий в обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу посилається на тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному чи обвинуваченому у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01.06.2006 Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
В судовому засіданні прокурор не зміг обґрунтувати, чому інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування та спростувати доводи сторони захисту з цих обставин.
Інкриміноване підозрюваному ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України не відноситься до тих, за які відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчим суддею враховується, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, дочку - ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має вищу освіту, є депутатом Київської міської ради IX скликання, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , де характеризується позитивно, має військове звання сержант, має постійне місце реєстрації та проживання.
Зазначені обставини значно зменшують існування встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на наведене, прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, про неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, що є підставою в порядку ч. 4 ст. 194 КПК України для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначено у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Реалізуючи зазначену правову позицію Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», з урахуванням наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначених даних щодо особи підозрюваного, які значно зменшують існування встановлених ризиків, слідчий суддя вважає можливим до підозрюваного застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною в період з 23:00 год. до 06:00 год. залишати місце постійного проживання, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання названих вище ризиків.
Водночас, слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді особистої поруки не забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому приходить до висновку про відмову у застосуванні такого запобіжного заходу.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 181, 184, 193, 205, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - залишити без задоволення.
Застосувати до ОСОБА_4 , строком до 28.09.2023 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому в період з 23:00 год. до 06:00 год. залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати до суду, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві за першою вимогою, а також виконувати строком до 28.09.2023 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
- утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та підозрюваними ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 ;
- носити електронний засіб контролю.
У задоволенні заяв народних депутатів України: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про взяття на поруки підозрюваного - відмовити.
Строк дії ухвали визначити до 28.09.2023.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1