Іменем України
14 серпня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/912/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: фізичної особи-підприємця Стукало Юрія Миколайовича,
АДРЕСА_1 ,
ел. пошта представника: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: фізичної особи-підприємця Кирик Наталії Віталіївни,
АДРЕСА_2 ,
про стягнення 279 989,43 грн
представники сторін: не викликались;
Обставини справи:
До Господарського суду Чернігівської області звернувся фізична особа-підприємець Стукало Юрій Миколайович з позовом до фізичної особи-підприємця Кирик Наталії Віталіївни, про стягнення 279989,43 грн, у тому числі: 166810 грн - заборгованості, 52170,55 грн - відсотків за користування грошовими коштами, 7682,42 грн - 3% річних, 53326,46 грн інфляційних втрат за період з 08.12.2021 по 27.06.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання транспортно-експедиторських послуг з міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом №18/08/20 від 18.08.2020.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 справа №927/912/23 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.
03.07.2023 разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд:
- накласти арешт на належні фізичній особі-підприємцю Кирик Наталії Віталіївні, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , автомобіль марки "MITSUBISHI OUTLANDER", 2998 куб.см., 2009 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , та причіп марки "SCHMITZ" S 01, 2010 року випуску, № шасі НОМЕР_3 ;
- заборонити фізичній особі-підприємцю Кирик Наталії Віталіївні, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , відчуження будь-яким способом автомобіля марки "MITSUBISHI OUTLANDER", 2998 куб.см, 2009 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , та автомобіль марки "VOLVO" FN 420, 12777 куб.см, 2010 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , та причіп марки "SCHMITZ" S 01, 2010 року випуску, № шасі НОМЕР_3 , а також передачу прав користування третім особам.
Ухвалою суду від 04.07.23 у задоволенні фізичній особі-підприємцю Стукало Юрію Миколайовичу заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.07.23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.
Ухвали суду від 04.07.23 отримано позивачем 07.07.23, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №1400057727936.
Вказані вище ухвали суду від 04.07.23, що направлялись відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві і яка відповідає адресі державної реєстрації, булао повернуто до суду з відміткою відділу поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, відсутністю адресата за вказаною адресою.
Судом встановлено, що адреса відповідача, яка зазначена у позовній заяві повністю збігаються з адресою, зазначеною у рекомендованому повідомленні.
Ухвала суду, яка направлялась на адресу Фізичної особи-підприємця Кирик Наталії Віталіївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) - АДРЕСА_2 , міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання від відповідача не надходило.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про відкриття провадження у справі №927/912/23.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.
Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
18 серпня 2020 року між фізичною особою-підприємцем Кирик Наталією Віталіївною (надалі - Експедитор) та фізичною особою - підприємцем Стукало Юрієм Миколайовичем (надалі-Перевізник) укладено договір №18/08/20 про надання транспортно-експедиторських послуг з міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом від 18.08.20 (далі за текстом - Договір).
Відповідно до п.п. 1.1.-1.2. Договору, предметом цього Договору є взаємовідносини сторін, які виникають при перевезенні та транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що надаються експедитором для перевезення автомобільним транспортом перевізника в міжміському та міському сполученні. За цим Договором перевізник зобов'язується доставити довірений йому вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а експедитор зобов'язується оплатити вартість послуг перевізника.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що сторони визнають юридичну силу договору, додатків до нього та інших документів, переданих факсимільним чи електронним зв'язком і погоджуються на використання цих документів в Господарському суді для захисту своїх інтересів в разі неналежного виконання зобов'язань іншою стороною.
Згідно з п.2.3. Договору, заявка є безумовним та невід'ємним Додатком до цього договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме найменування вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника, експедитора та їх уповноважених осіб, вид та найменування вантажу, розмір плати за надання транспортних послуг, пункти відправлення та доставки вантажу,тип та об'єм автофургона (причіпа, напівпричіпа), терміни подачі транспорту на завантаження, терміни доставки вантажу, окремі вказівки експедитора, додаткові чи особливі умови перевезення, державні номери транпортних засобів (тягача, автофургона, причіпа, напівпричіпа).
Згідно підпунктами 3.1.1 та 3.1.2 пункту 3.1 розділу 3 Договору перевізник зобов'язується у випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажу письмово підтвердити прийняття заявки до виконання, завіривши її штампом або печаткою з зазначенням прізвища, імені водія та реєстраційних номерів транспортного засобу. Своєчасно подати технічно справний та придатний для перевезення обумовленого вантажу транспортний засіб, який забезпечить доставку у відповідності до вимог заявки та нормативних актів, що регулюють перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України, надати всі необхідні документи для оформлення та виконання перевезення.
Відповідно до підпунктів 3.3.1, 3.3.6 пункту 3.1 розділу 3 Договору експедитор зобов'язується вчасно передавати перевізнику заявки на організацію автомобільних перевезень вантажів чи надання інших послуг, зазначених у цьому договорі. Сплачувати рахунки перевізника на умовах, передбачених в цьому договорі та в розмірах, узгоджених в заявках або додатках про тарифи.
Підпунктами 4.1 та 4.2 розділу 4 Договору визначено, що ціни є договірними і визначаються винятково виходячи з конкретної ситуації на ринку вантажних перевезень. Розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі у національній грошовій одиниці України шляхом переведення коштів на поточний рахунок перевізника впродовж 20-ти банківських днів з дати отримання належним чином оформлених оригіналів документів (рахунку перевізника, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної), якщо в Заявці не зазначені інші умови оплати за кожне окреме перевезення. В окремих випадках, за погодженням сторін, перевізник, крім товарно-транспортної накладної надає до оплати інші документи, згідно з якими здійснюється передача та отримання вантажу (товарні накладні, довіреності, інше). Усі банківські витрати та комісія з переказування коштів здійснюється за рахунок експедитора.
Відповідно до пункту 7.1 Договору претензії та спори, які відносяться до виконання сторони умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів.
Підпунктами 8.1 та 8.3 розділу 8 Договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2021 року. Договір вважатиметься продовженим на той же термін і на тих же умовах за відсутності пропозицій однієї зі сторін щодо його припинення за 30 днів до закінчення терміну дії договору. Договір може бути припинений/розірваний тільки після завершення всіх взаєморозрахунків, пов'язаних із його виконанням.
Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.
Позивачем на виконання зобов'язань за Договором були виконані всі зобов'язання з надання послуг перевезення, на підтвердження чого відповідачу були надані рахунки на оплату: № 296 від 11 листопада 2021 року, № 297 від 11 листопада 2021 року, № 300 від 12 листопада 2021 року, № 305 від 15 листопада 2021 року, № 306 від 15 листопада 2021 року, № 326 від 7 грудня 2021 року, № 341 від 20 грудня 2021 року, № 342 від 29 грудня 2021 року, акти виконаних робіт: № 296 від 11 листопада 2021 року, № 297 від 11 листопада 2021 року, № 300 від 12 листопада 2021 року, № 305 від 15 листопада 2021 року. № 306 від 15 листопада 2021 року, № 326 від 7 грудня 2021 року, № 341 від 20 грудня 2021 року, № 342 від 29 грудня 2021 року, замовлень на транспортно-експедиторське обслуговування перевезення вантажу в міжнародному сполученні: від 3 листопада 2021 року, від 3 листопада 2021 року, від 10 листопада 2021 року, від 10 листопада 2021 року, 10 листопада 2021 року, від 29 грудня 2021 року та товарно-транспортні накладні (CMR) №051121-01, №051121-03, №1198713, №0035085, №0035087, №0035086, №0035079, №0035080, №0035081, №59 (а.с. 14-35).
Відповідно до наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт на транспортні послуги №296 від 11.11.21 на суму 35 540 грн, №297 від 11.11.21 на суму 35 540 грн, №300 від 12.11.21 на суму 21 240 грн, №305 від 15.11.21 на суму 19 136 грн, №306 від 15.11.21 на суму 19 136 грн, №326 від 36 218 грн, відповідачем (а.с. 14-19) були в повному обсязі прийняті послуги перевезення надані ФОП Стукало Ю.М., про що свідчать підписані з обох сторін акти виконаних робіт, у яких зазначено про те, що експедитор-відповідач по справі до перевізника-позивача по справі претензій не має, так-як робота виконана у повному обсязі, усі необхідні документи оформлені належним чином.
Згідно Витягу з електронної пошти про відправку ФОП Кирик Н.В. електронного листа (а.с. 43) 13.03.23 позивач направив на електронну адресу відповідача у відповідності до п.2.2 розділу 2 Договору зпретензію від 10.03.21 б/н (а.с. 43) та на поштову адресу відповідача згідно поданих до матеріалів справи доказів (а.с. 44-45).
Як зазначає позивач, з листопада 2021 року та станом на день звернення із позовною заявою відповідач не здійснив оплату наданих послуг перевезення на загальну суму 166 810,00 грн, що і стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно зі ст. 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором №18/08/20 про надання транспортно-експедиторських послуг з міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом від 18.08.20, що підтверджується актами виконаних робіт на транспортні послуги №296 від 11.11.21 на суму 35 540 грн, №297 від 11.11.21 на суму 35 540 грн, №300 від 12.11.21 на суму 21 240 грн, №305 від 15.11.21 на суму 19 136 грн, №306 від 15.11.21 на суму 19 136 грн, №326 від 36 218 грн, всього на загальну суму 166 810 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов п.4.2. Договору розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі у національній грошовій одиниці України шляхом переведення коштів на поточний рахунок перевізника впродовж 20-ти банківських днів з дати отримання належним чином оформлених оригіналів документів (рахунку перевізника, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної), якщо в Заявці не зазначені інші умови оплати за кожне окреме перевезення.
Таким чином, оскільки між сторонами підписано акти виконаних робіт, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та доставку позивачем довіреного йому вантажу в пункт призначення, строк виконання відповідачем обов'язку оплатити вартість наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг є таким, що настав.
Доказів виконання відповідачем обов'язку з оплати позивачу грошових коштів у розмірі 166 810 грн відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості відповідача за Договором №18/08/20 про надання транспортно-експедиторських послуг з міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом від 18.08.20 у сумі 166 810 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця Кирик Наталії Віталіївни заборгованості у розмірі 166 810 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, судом враховується, що всупереч вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України відповідачем не надано до суду жодних заперечень щодо встановлених судом обставин та наявності заборгованості за надані послуги в розмірі 166 810 грн, а тим більше доказів, що спростовують такі обставини.
Окрім того, враховуючи порушення відповідачем строків оплати наданих послуг по Договору №18/08/20 від 18.08.20, позивач нарахував та заявив до стягнення: 52170,55 грн - відсотків за користування грошовими коштами, 7682,42 грн - 3% річних, 53326,46 грн інфляційних втрат за період з 08.12.2021 по 27.06.2023 на підставі доданих до позовної заяви розрахунків (а.с.46-50).
Згідно з підпунктами 5.1.1, 5.1.3 пункту 5.1 Договору сторони обумовили, що останні несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором відповідно до його умов, а у випадках неврегульованих цим договором - чинного законодавства України. У разі порушення договірних зобов'язань по цьому договору, сторони вживають всіх заходів для ліквідації таких порушень і неналежного виконання взятих на себе зобов'язань.
Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Позивачем здійснено розрахунки 3% річних окремо по кожному акту виконаних робіт, що складає 7682,42 грн та інфляційних втрат у розмірі 53326,46 грн. Судом перевірено правильність нарахувань, здійснених позивачем за зазначені ним періоди, порушень нарахувань 3% річних та інфляційних втрат не виявлено, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення 52 170,55 грн - відсотки за користування грошовими коштами, щодо яких не були своєчасно виконані зобов'язання у розмірі облікової ставки Національного банку України, суд зазначає наступне.
Обгрунтовуючи вимоги в цій частині позивач посилається на ст. 1048 ЦК України, яка регулює питання стягнення процентів за договором позики.
При цьому, суд зауважує, що вказана норма не може застосовуватися до спірних відносин, з огляду на те, що господарські відносини між сторонами виникли на підставі договору №18/08/20 про надання транспортно-експедиторських послуг з міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом від 18.08.20 (що за правовою природою в даному випадку має ознаки договору поставки), а не позики грошових коштів.
При цьому, суд акцентує увагу, що сторони не погоджували умовами Договору стягнення з Виконавця процентів за користування чужими коштами, за умовами ст. 1048 ЦК України, з огляду на що заявлена позивачем вимога в цій частині не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач доводи позивача не спростував, доказів належного виконання договірних зобов'язань перед позивачем та оплати боргу до суду не надав.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 166 810 грн заборгованості, 7682,42 грн 3% річних, 53 326,46 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У задоволенні решти вимог про стягнення з відповідача 52 170,55 грн відсотків за користування грошовими коштами суд відмовляє з підстав, викладених вище.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Пунктом 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до платіжної інструкції №340 від 29.06.23 сплачено 4199,85 грн судового збору.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 3417,29 грн.
Крім того, за змістом п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (п. 1 ч. 4, абз. 1 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Звертаючись з даним позовом, позивач у описовій частині позовної заяви зазначив, що розмір вже понесених витрат на правову допомогу та послуги адвоката складає 7000 грн на підставі укладеного договору про надання правової (правничої) допомоги та послуг адвоката від 13.04.23. На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн позивачем долучено копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 13.04.23 та платіжної інструкції №339 від 29.06.23 на суму 7000 грн з призначенням платежу: плата за послуги адвоката Сергія Кутукова згідно договору від 13.04.23.
Окрім того, позивачем зазначено, що позивач планує понести судові витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 13 000 грн за участь в якості представника в суді першої інстанції.
Станом на день ухвалення даного рішення доказів витрат на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України позивачем надано не було, а тому питання про судові витрати (в частині 13 000 грн витрат на професійну правничу допомогу) у даному випадку господарським судом не вирішується. При цьому, позивач не позбавлений звернутись до суду з відповідною заявою в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.
Суд дійшов висновку, що позивачем станом на день розгляду справи доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн, які він має сплатити у зв'язку з розглядом справи №927/912/23, і які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В силу приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати, пов'язані із розглядом справи покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 5695,69 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 165, 232, 233, 236-242, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з фізичної особи-підприємця Кирик Наталії Віталіївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Стукало Юрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 166 810 грн заборгованості, 3% річних у розмірі 7682,42 грн, інфляційних втрат у розмірі 53 326,46 грн, 3417,29 грн судового збору та 5695,69 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні позову в частині стягнення 52 170,55 грн відсотків за користування грошовими коштами відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.