Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
14.08.2023м. ХарківСправа № 922/3539/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши заяву про видачу судового наказу
заявник Товариство з обмеженою відповідальністю "Плант Сервіс", м.Київ (юридична адреса: 03022, м.Київ, вул.Сумська, 3; фактична адреса: 08170, Київська обл., с.Віта Поштова, вул.Звенигородська, 201-А)
боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобудпарк", с.Черкаська Лозова(з), Дергачівський р-н., Харківська обл. (адреса: 62340, Харківська обл., Дергачівський р-н, село. Черкаська Лозова(з), вул.Елітна,1)
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 171406,42 грн
08.08.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Плант Сервіс" звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудпарк" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 41/1 ПР від 05.07.2021 року у розмірі 171406,42 грн, що складається з: 166237,31 грн - сума боргу; 2167,73 грн - інфляційні втрати; 1339,01 грн - 3% річних; 1662,37 - пеня.
Крім того, заявник просить стягнути з боржника витрати на правову допомогу у розмірі визначеному, відповідно до поданих протягом 5 днів після ухвалення рішення суду документів, згідно з ст.129 ГПК України та витрати зі сплати судового збору у розмірі 268,40 грн.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про часткову відмову у видачі судового наказу, а саме за вимогою про стягнення пені у розмірі 1662,37 грн та про стягнення витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.
Згідно з чч.1,2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:
1) наказного провадження;
2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно з ст.148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Частиною 1 статті 509, статтями 610, 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З аналізу вказаних норм чинного законодавства, слідує, що пеня не є заборгованістю за договором, а є штрафною санкцією. Вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. При цьому судом враховано визначений заявником період нарахування пені, що потребує додаткового обґрунтування. Натомість наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості.
Вимога щодо стягнення пені не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, адже пеня є не заборгованістю за договором, а штрафною санкцією. Стягнення пені не є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, який спрямований на компенсацію негативних для кредитора наслідків.
Отже, суд дійшов до висновку, що вимоги в частині стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Враховуючи викладене, заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Плант Сервіс" вимога про видачу судового наказу в частині стягнення з боржника 1662,37 грн пені не відповідає вимогам статті 148 ГПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
З огляду на викладене наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості за заявою особи, якій належить таке право вимоги.
Разом з тим, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.
Частинами першою та третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до ч.2 ст.161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Разом з тим, згідно з ч.1 ст.150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
Частини 2,3 зазначеної статті вказують, що повинно бути зазначено в заяві і що до заяви додається.
Так, розділ ГПК України не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів у тому числі ст.126 ГПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам ч.1 ст.13 ГПК України.
Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Отже, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудпарк" витрат заявника на професійну правову допомогу суперечить самій суті наказного провадження.
Пунктом 3 ч.1 ст.152 ГПК України унормовано, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За приписами ч.3 ст.152 ГПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за поданою ТОВ "Плант Сервіс" вимогою в частині стягнення з ТОВ "Екобудпарк" 1662,37 грн пені та витрат на правову допомогу, з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.152 ГПК України.
Суд звертає увагу заявника, що згідно з ч.2 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 148, 152 - 154, 234 - 236 ГПК України, господарський суд -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Плант Сервіс" у видачі судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудпарк" про стягнення 1662,37 грн пені та витрат на правову допомогу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 ГПК України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвалу підписано 14.08.2023
СуддяАріт К.В.