14.08.2023м. ХарківСправа № 922/3544/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
розглянувши заяву про видачу судового наказу про стягнення 207955,46 грн
заявник Товариства з обмеженою відповідальністю "Плант Сервіс" (03022, м. Київ, вул. Сумська, 3)
боржник Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудпарк" (62340, Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Елітна, 1)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Плант Сервіс" (надалі - заявник) надало Господарському суду Харківської області заяву вих №2-31/07 від 31.07.2023 (вх.№3544/23 від 08.08.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудпарк" (надалі - боржник) про видачу судового наказу (в порядку статті 147 ГПК України), в якій просить видати судовий наказ, яким стягнути з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудпарк" (62340, Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Елітна, 1. Код ЄДРПОУ 44186094) на користь заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Плант Сервіс" (03022, м. Київ, вул. Сумська, 3. Код ЄДРПОУ 3749995) заборгованість у сумі 201684,14 грн, інфляційні втрати у сумі 2629,96 грн, 3% річних у сумі 1624,52 грн, а також пеню у сумі 2016,84 грн, а всього 207955,46 грн. Також, заявник просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 268,40 грн та витрати на правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді першої інстанції в сумі визначеній відповідно до поданих протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду документів згідно ст. 129 ГПК України.
Заяву обґрунтовано невиконанням боржником своїх зобов'язань за договором поставки №39/1 ПР від 02.08.2021.
Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є додатковими способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, що ґрунтується на вимогах закону, а не договору.
Заявник у наданій заяві просить стягнути з боржника на свою користь не тільки заборгованість, а ще й санкції: пеню, інфляційні та 3% річних.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 152 ГПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Вимоги заявника про стягнення з боржника інфляційних втрат у сумі 2629,96 грн, 3% річних у сумі 1624,52 грн та пені у сумі 2016,84 грн не відповідають приписам ст. 148 ГПК України, оскільки не відносяться до заборгованості, з якими він має право звернутися до суду в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Крім того, заявник просить покласти на боржника витрати на правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді першої інстанції в сумі, визначеній відповідно до поданих протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду документів згідно зі ст. 129 ГПК України.
Разом з тим, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.
Частинами першою та третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
Частини друга і третя зазначеної статті встановлюють, що повинно бути зазначено в заяві і що до заяви додається.
Так, розділ II ГПК України не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів у тому числі статті 126 ГПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам частини першої статті 13 ГПК України.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, стягнення заявником з боржника витрат на професійну правову допомогу суперечить самій суті наказного провадження та надання доказів на підтвердження понесення судових витрат протягом 5-ти днів при розгляді справи в порядку наказного провадження не передбачено.
До того ж заявником не надано самого договору на надання професійної правничої допомоги.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Плант Сервіс" у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудпарк" інфляційних втрат у сумі 2629,96 грн, 3% річних у сумі 1624,52 грн, пені у сумі 2016,84 грн та витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Керуючись ч. 1 ст. 230 ГК України, ст. 549, 625 ЦК України, ст. 148, п. 3 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 152, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Плант Сервіс" у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудпарк" інфляційних втрат у сумі 2629,96 грн, 3% річних у сумі 1624,52 грн, пені у сумі 2016,84 грн та витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк її оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено та підписано 14.08.2023.
СуддяОльшанченко В.І.