Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
09 серпня 2023 року м. ХарківСправа № 922/2206/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши матеріали справи та заяви (вх. № 20104/23 від 31.07.2023 року) Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про заміну сторони виконавчого провадження
за позовом Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень", 04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар", 61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 168, 2. фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків
про стягнення 1 539 382, 49 грн
за участю представників:
заявника (стягувача -позивача): не з'явився;
боржника (відповідача 1): не з'явився;
відповідача 2: не з'явився;
3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго": не з'явився.
Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар", відповідача 2 фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення як солідарних боржників 1 539 382, 49 грн., що включає у себе: заборгованість за основним зобов'язанням (фактично сплачену гарантійну суму) 1 445 400, 00 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 60 667, 20 грн., інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 23 126, 40 грн., 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 10 188, 89 грн. та судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" та з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 1 539 382,49 грн., що включає у себе: заборгованість за основним зобов'язанням (фактично сплачену гарантійну суму) 1 445 400, 00 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 60 667, 20 грн., інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 23 126, 40 грн., 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 10 188, 89 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 11 545, 38 грн. судового збору. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 11 545, 37 грн. судового збору.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар” - адвоката Бабич Ю.В. (вх. №2952Х/1-18) та апеляційну скаргу представника Фізичної особи ОСОБА_1 - адвоката Філатова Ю.В. (вх. №3134Х/1-18) залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року у справі №922/2206/20 залишено без змін.
22.12.2020 року судом видано відповідні накази.
Ухвалою 16.03.2021 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 року і рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року у справі № 922/2206/20 закрито. Поновлено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 року у справі № 922/2206/20, виконання яких було зупинено згідно з ухвалою Верховного Суду від 15.02.2021 року.
Ухвалою суду від 17.11.2022 року у задоволенні заяви (вх. № 6 від 19.10.2022 року) про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідача 2 фізичної особи ОСОБА_1 - відмовлено. Рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року у справі № 922/2206/20 залишено без змін.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.11.2022 у справі №922/2206/20 скасовано. Заяву ОСОБА_1 (вх. № 6 від 19.10.2022) про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/2206/20 від 01.10.2020 в частині солідарного стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 1539382,49 грн., що включає у себе: заборгованість за основним зобов'язанням (фактично сплачену гарантійну суму) 1445400,00 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 60667,20 грн., інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 23126,40 грн., 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 10188,89 грн. та 11545,37 грн. судового збору скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" до фізичної особи ОСОБА_1 у повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на користь фізичної особи ОСОБА_1 34 644,00 грн. судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Стягнути з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на користь фізичної особи ОСОБА_1 2 481,00 грн. за подання апеляційної скарги.
20.02.2023 року судом видано відповідні накази.
Ухвалою суду від 19.04.2023 року заяву (вх. № 9323 від 17.04.2023 року) Фізичної особи ОСОБА_1 про розгляд заяви без участі представника задоволено. Заяву (вх. № 7302 від 27.03.2023 року) Фізичної особи ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду - задовольнити. Здійснено поворот виконання рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року у справі № 922/2206/20, а саме стягнути з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на користь фізичної особи ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 20 277,41 грн. Ухвалено видати наказ після набрання ухвалою законної сили.
19.04.2023 року судом видано відповідний наказ.
31.07.2023 року від Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" через канцелярію суду надійшла заява заяви (вх. № 20104) про заміну сторони виконавчого провадження, у якій останній, просить суд, замінити у господарській справі №922/2206/20 та виконавчому провадженні № 64018318 боржника ТОВ "Техностар" на двох боржників ТОВ "Техностар" та ТОВ "Техностар Енергопроект", як субсидіарного боржника, про що видати відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 31.07.2023 року прийнято заяву (вх. № 20104 від 31.07.2023 року) Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про заміну сторони виконавчого провадження до розгляду. Розгляд заяви (вх. № 20104 від 31.07.2023 року) Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про заміну сторони виконавчого провадження призначено у судовому засіданні на "09" серпня 2023 р. о(б) 12:30 год. Запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення, щодо заяви (вх. № 20104 від 31.07.2023 року) Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про заміну сторони виконавчого провадження у строк по 09.08.2023 року до 11:00 год. Попереджено сторони та заявника про те, що у відповідності до вимог частини 3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
07.08.2023 року від Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 20931/23 електронна пошта) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у зв'язку із воєнним станом, у якій останній, просить суд, надати можливість участі у судовому засіданні у справі № 922/2206/20 призначеному на 09 серпня 2023 р. о 12:30 годину та в інших судових засіданнях у справі № 922/2206/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою судової системи ВКЗ за посиланням на офіційному веб порталі «Судова влада України» vkz.court.gov.ua . Також зазначає, що з вимогами Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку та відеозапису ходу і результатів процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах ознайомлена, та зареєстрований з використанням електронного підпису. У разі відмови в задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду у зв'язку із воєнним станом, провести судове засідання у справі № 922/2206/20, призначене на 09 серпня 2023 року без участі представника.
Ухвалою суду від 08.08.2023 року відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (вх. № 20931/23 від 07.08.2023 року електронна пошта) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у зв'язку із воєнним станом.
09.08.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 21145/23).
Ухвалою суду від 09.08.2023 року яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.
Уповноважені представники сторін у призначене судове засідання 09.08.2023 року із розгляду заяви (вх. № 20104/23 від 31.07.2023 року) Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про заміну сторони виконавчого провадження не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені, про що свідчить направлення на юридичну адресу останніх копії ухвали суду від 31.07.2023 року.
Відповідно до вимог частини 3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи та заяви (вх. № 20104/23 від 31.07.2023 року) Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про заміну сторони виконавчого провадження, встановив наступне.
В обґрунтування наданої до суду заяви (вх. № 20104/23 від 31.07.2023 року) про заміну сторони виконавчого провадження, заявник зазначає, що 14.01.2019 року між Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" як гарантом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техностар", як принципал було укладено договір про надання банківської гарантії № 552/19-ГВ.
11.02.2020 року на адресу гаранта від Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла вимога № 01/3974 від 31.01.2020 року по банківській гарантії № 552/19-ГВ від 14.01.2019 року, про сплату гарантійної суми у розмірі 1 445 400,00 грн. у зв'язку із настанням гарантійного випадку.
13.02.2020 року на виконання вимог статті 564 Цивільного кодексу України, позивач направив принципалу повідомлення - вимога вих. № 03-9/02/790 від 13.02.2020 року про отримання письмової вимоги по банківській гарантії від 14.02.2019 року № 552/19-ГВ бенефіціара та про сплату гаранту гарантійної суми.
26.02.2020 року гарантом сплачено на користь бенефіціара гарантійну суму у розмірі 1 445 400,00 грн. Проте, боржник свої зобов'язання не виконав, гарантійну суму не сплатив.
01.10.2020 року рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/2206/20 позов задоволено.
В силу статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
30.12.2020 року на виконання рішення суду, приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 64018318 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" заборгованості у розмірі 1 539 382,49 грн. На даний час, зобов'язання боржника залишаються невиконаними.
13.05.2021 року ухвалою Господарського суду Харківської області відкрито провадження у справі № 922/1323/21 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар".
14.09.2021 року ухвалою Господарського суду Харківської області відкрито провадження у справі № 922/1323/21 про банкрутство визнано грошові вимоги банку, як кредитора у розмірі 1 660 325,02 грн. та 4 540,00 грн. Станом на 30.06.2023 року у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" триває процедура розпорядження майном. Заборгованість перед банком не погашена.
Також заявник зазначає, що 13.02.2019 року згідно протоколу № 13/2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" вирішено затвердити виділ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" нової юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" шляхом переходу до неї за розподільчим балансом частини майна прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар".
Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" нова редакція, затвердженого рішенням одноособового учасника № 4 від 16.11.2020 року, Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар". Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 14.02.2019 року було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" (номер запису 14801360000079913). Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у розділі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар".
У зв'язку із чим, на думку заявника, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар", та зазначає, що в силу статті 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.
Статтею 619 Цивільного кодексу України, визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.
Вищевикладене на думку заявника, свідчить про те, що для правильного, об'єктивного, справедливого та законного розгляду цієї справи, слід акцентувати особливу увагу та тому, що предметом її розгляду є наявність законодавчо визначених правових підстав для заміни одного боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар”) на двох боржників (Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар Енергопроект”) у зв'язку із створенням нової юридичної особи шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар” вже після того, як у останнього виникли зобов'язання за укладеним договором про надання банківської гарантії N 552/19-ГВ від 14.01.2019 року.
Тому, перехід (або не перехід) зобов'язань за договором про надання банківської гарантії N 552/19-ГВ від 14.01.2019 року по розподільчому балансу, не впливає на відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар Енергопроект”, як новоствореної юридичної особи шляхом виділу, як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар”, а лише має значення для визначення виду відповідальності (при встановленні, хто виступає основним боржником, а хто субсидіарним) та не виключає наявності підстав для заміни боржника на двох боржників. Визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) не впливає на наявність законодавчо визначених підстав задоволення заяви стягувача, оскільки заявник просить замінити боржника на двох боржників.
За твердженнями заявника, при розгляді цієї заяви потрібно врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі N922/4519/14, у якій Велика Палата Верховного Суду цілеспрямовано уточнила свою правову позицію, викладену у постанові від 26.06.2019 року у справі Ne 905/1956/15, із метою не допущення порушення прав стягувачів (кредиторів) у подібних правовідносинах.
Отже, відповідно до частини 3 статті 109 Цивільного кодексу України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, якщо такі зобов'язання згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу, в порядку правонаступництва.
Тому, як зазначає заявник, 14 січня 2019 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" виникли зобов'язання перед банком за договором про надання банківської гарантії N 552/19-ГВ від 14.01.2019 року, а 14 лютого 2019 року було зареєстровано новостворену юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект", яка є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар", тобто виділ юридичної особи відбувся (14.02.2019 року) після укладання договору про надання банківської гарантії N 552/19-ГВ від 14.01.2019 року, зобов'язання за яким на цей час Товариством з обмеженою відповідальністю "Техностар" не виконані, у зв'язку із чим, для правонаступництва та заміни боржника у виконавчому провадженні не має значення, чи передавалися за розподільчим балансом зобов'язання за вказаним договором чи не передавалися.
Вищевказані обставини, стали причиною звернення до суду із відповідною заявою (вх. № 20104) про заміну сторони виконавчого провадження.
Заперечуючи проти заяви (вх. № 20104) про заміну сторони виконавчого провадження Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар" у наданих до суду 09.08.2023 року від запереченнях (вх. № 21145/23) зокрема зазначає, що грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" перед заявником у сумі 1 539 382,49 грн. та у сумі 11 545,38 грн. остаточно виникли за рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/2206/20 залишеним без змін постановою східного апеляційного господарського суду, які набрали законної сили 09.12.2020 року. В той час, видів та заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" як новоствореної юридичної особи відбулось 13-14 лютого 2019 року.
Вищевикладене на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" свідчить про те, що на момент виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" нової юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" жодних грошових зобов'язань за судовим рішенням перед заявником не існувало.
Щодо розподільчого балансу Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар" зазначає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" а Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" виділено майна на 2 тисячі гривень (виробничі запаси у вигляді 8 пачок поперу А4 загальною вартістю 1 тис. грн. та зареєстрований (пайовий капітал) у загальному розмірі 1 тис. грн.). Виділення іншого майна, майнових зобов'язань, за розподільчим балансом, не вбачається, тому і не вбачається будь-яких зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" перед заявником, у тому числі і грошових.
У зв'язку із чим, із посиланням на правовий висновок викладений у постанові 910/2615/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар" зазначає, що факт стягнення коштів із Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" за рішенням суду у справі № 922/2206/20 не є підставою для безспірного визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" боржником у даній справі, оскільки судове рішення, яким вирішено спір між кредитором та основним боржником щодо стягнення заборгованості та визначено розмір такої заборгованості, не може мати преюдиційного значення для субсидіарного боржника.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу
Частинами 1-3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
За положеннями частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (частина 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").
Також, відповідно до частин 1 та 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.
Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Таким чином, виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв'язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов'язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі (у тому числі на стадії виконання судового рішення) необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
За змістом положень частини 1 статті 104, частини 1 статті 106 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Статтею 109 Цивільного кодексу України передбачено виділ як різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається. Відповідно до частини 1 статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
Отже, виділ не є різновидом припинення юридичної особи, це один зі способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому попередня юридична особа не припиняється.
Відповідно до частини 3 статті 109 Цивільного кодексу України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням (частина 4 статті 109 Цивільного кодексу України).
Зі змісту положень частин 3 та 4 статті 109 Цивільного кодексу України вбачається, що субсидіарна відповідальність нової юридичної особи, створеної шляхом виділу з основного боржника, може наставати щодо зобов'язань, які виникли до виділу та створення нової юридичної особи.
Таким чином, хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов'язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. Водночас юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов'язань, у яких вони не є основними боржниками після здійсненого виділу в силу вказівки закону, який регламентує процедуру виділу, а не виходячи із змісту матеріальних зобов'язальних правовідносин, які зумовлюють можливість пред'явлення кредитором вимоги до інших осіб, крім основного боржника (наприклад, субсидіарна відповідальність батьків (піклувальників) за шкоду, заподіяну неповнолітньою особою, встановлена договором поруки субсидіарна відповідальність поручителя тощо).
Статтею 619 Цивільного кодексу України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.
При цьому, враховуючи викладене вище, положення частини 2 статті 619 Цивільного кодексу України (до пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність) підлягають застосуванню до тих обставин, коли на момент пред'явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.
В іншому ж випадку формальне дотримання положень частини 2 статті 619 Цивільного кодексу України до випадку виникнення субсидіарного боржника за наслідками процедури виділу призводить до висновку про можливість повторного судового розгляду справи, спір у якій вже було вирішено судом у повному та належному складі сторін, зобов'язаних у матеріальних правовідносинах.
Передача основним боржником стороною у виконавчому провадженні правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу основної кількості прав, зокрема, нерухомого майна та залишення за собою лише зобов'язань, на що кредитор не впливає, може ускладнити виконання цих зобов'язань, зокрема, за рахунок відповідного нерухомого майна, тобто такий спосіб реорганізації може бути спрямований на ухилення основного боржника від виконання своїх зобов'язань.
Невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника.
Водночас забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов'язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.
Виходячи з викладеного за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (основним і субсидіарним боржниками).
Отже, після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками основним і субсидіарним виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.
Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15.
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення заяви Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (вх. № 20104 від 31.07.2023 року) про заміну сторони виконавчого провадження в частині заміни у господарській справі №922/2206/20 боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар" на двох боржників Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект", як субсидіарного боржника, про що видати відповідну ухвалу, оскільки остання за своїм змістом фактично є заявою про залучення співвідповідача у справі №922/2206/20 після прийняття судом остаточного рішення у справі, що суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України.
Щодо заяви Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (вх. № 20104 від 31.07.2023 року) про заміну сторони виконавчого провадження, в частині заміни у виконавчому провадженні № 64018318 боржника ТОВ "Техностар" на двох боржників ТОВ "Техностар" та ТОВ "Техностар Енергопроект", як субсидіарного боржника, суд зазначає наступне.
Для здійснення заміни первісного боржника основним та субсидіарним, відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України, визначальним є, зокрема, момент створення нової юридичної особи шляхом виділення.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" У разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
Для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), крім створення державного органу, органу місцевого самоврядування, подаються такі документи: примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) розподільчого балансу - у разі створення юридичної особи в результаті поділу або виділу; документи для державної реєстрації змін про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, визначені частиною четвертою цієї статті, - у разі створення юридичної особи в результаті виділу (пунктів 12, 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п'ятою цієї статті, подаються такі документи: примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов'язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа (пункт 9 частини 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Як вбачається із матеріалів справи, згідно протоколу № 13/2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" вирішено затвердити виділ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" нової юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" шляхом переходу до неї за розподільчим балансом частини майна прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар".
Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" нова редакція, затвердженого рішенням одноособового учасника № 4 від 16.11.2020 року, Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар".
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 14.02.2019 року було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект", та у розділі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" зазначено - є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар".
При цьому, за твердженнями заявника 14 січня 2019 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" виникли зобов'язання перед банком за договором про надання банківської гарантії N 552/19-ГВ від 14.01.2019 року, а 14 лютого 2019 року було зареєстровано новостворену юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект", яка є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар", тобто виділ юридичної особи відбувся (14.02.2019 року) після укладання договору про надання банківської гарантії N 552/19-ГВ від 14.01.2019 року, зобов'язання за яким на цей час Товариством з обмеженою відповідальністю "Техностар" не виконані, у зв'язку із чим, для правонаступництва та заміни боржника у виконавчому провадженні не має значення, чи передавалися за розподільчим балансом зобов'язання за вказаним договором чи не передавалися. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар Енергопроект" є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар".
Крім того, заявник зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 року визнано вимоги кредиторів у справі № 922/1323/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальність "Техностар", а саме: визнано грошові вимоги банку, як кредитора у розмірі 1 660 325,02 грн. та 4 540,00 грн. Станом на 30.06.2023 року у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" триває процедура розпорядження майном. Заборгованість перед банком не погашена.
Вищевикладене на думку заявника із посиланням на висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі N922/4519/14, свідчить про те, що для правильного, об'єктивного, справедливого та законного розгляду цієї справи, слід акцентувати особливу увагу та тому, що предметом її розгляду є наявність законодавчо визначених правових підстав для заміни одного боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар”) на двох боржників (Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар Енергопроект”) у зв'язку із створенням нової юридичної особи шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар” вже після того, як у останнього виникли зобов'язання за укладеним договором про надання банківської гарантії N 552/19-ГВ від 14.01.2019 року.
Суд не приймає вищевикладені посилання заявника, з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №910/2615/18 від 20.04.2022 року (провадження № 12-75гс21) зауважила, що в цивільно-правовому зобов'язанні може виникати, зокрема, солідарна та субсидіарна відповідальність. Зокрема, в разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Субсидіарна ж відповідальність має додатковий характер, який полягає, зокрема, в тому, що в разі, якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Тому під час виконання зобов'язань важливо визначити вид відповідальності, від цього залежить порядок пред'явлення вимоги кредитора, а також порядок виконання зобов'язання боржником.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №910/2615/18 зазначила, що з огляду на положення статті 619 Цивільного кодексу України кредитор може пред'явити вимогу в досудовому порядку або звернутися до суду з окремим позовом до субсидіарного боржника в порядку позовного провадження. У таких випадках субсидіарний боржник не є правонаступником основного боржника, а особою, яка є додатково відповідальною за зобов'язанням основного боржника в силу прямого припису закону.
При цьому, з урахуванням положень статті 129 Конституції України та статті 75 Господарського процесуального кодексу України преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Отже, судове рішення, яким вирішено спір між кредитором та основним боржником щодо стягнення заборгованості та визначено розмір такої заборгованості, не може мати преюдиційного значення для субсидіарного боржника.
При цьому у разі коли первісний боржник зобов'язань перед кредитором за розподільчим балансом не передавав та залишається основним боржником за зобов'язаннями, щодо яких винесено судове рішення, стягувач не втрачає права та можливості звернення до особи, яку він вважає субсидіарним боржником, з окремим позовом. При розгляді справи про звернення кредитора з позовом до субсидіарного боржника останній може заперечувати проти суми заборгованості за зобов'язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до основного боржника, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі.
З аналізу вищевикладеного слідує, що заміна основного боржника у виконавчому документі на двох боржників - основного та субсидіарного - без існування судового рішення щодо останнього позбавить субсидіарного боржника можливості реалізації у повному обсязі своїх процесуальних прав, які б він мав можливість реалізувати під час позовного провадження.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.04.2023 року у справі № 904/5711/18.
З матеріалів справи та наданих заявником до заяви документів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Техностар Енергопроект” відповідно до відомостей що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи зареєстровано як юридичну особу 14.02.2019 року, також з витягу вбачається що Товариство з обмеженою відповідальністю “Техностар Енергопроект” - є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар".
При цьому, рішення у справі № 922/2206/20 було прийнято Господарським судом Харківської області - 01.10.2020 року, тобто після виділу та реєстрації юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар Енергопроект”, що спростовує посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі N922/4519/14.
Аналогічна правова позиція наведена також у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/2615/18 від 20.04.2022 року (провадження № 12-75гс21) у якій Верховний Суд виходить з того, що у цій справі господарські суди попередніх інстанцій встановили, остаточне судове рішення, яким вирішено спір щодо наявності правових підстав для відшкодування збитків та розміру таких збитків було ухвалено після завершення процедури виділу Скаржника. Скаржник не був залучений до участі в цій справі та, як наслідок, не мав можливості заперечити проти розміру заявлених до відшкодування збитків та підстав їх стягнення. Отже, вказане судове рішення не може мати преюдиційного значення для Скаржника. Спір між Позивачем і Скаржником як субсидіарним чи солідарним боржником за відповідними зобов'язаннями не був вирішений у межах цієї справи, а отже Позивач не позбавлений права заявити такі позовні вимоги до Скаржника в окремому позові.
У зв'язку із чим, заміна ж основного боржника у виконавчому документі на двох боржників - основного та субсидіарного - без існування судового рішення щодо останнього позбавить субсидіарного боржника можливості реалізації в повному обсязі своїх процесуальних прав, які б він мав можливість реалізувати під час позовного провадження.
Правові висновки, на які посилається заявник у наданій до суду заяві (вх. № 20104 від 31.07.2023 року) про заміну сторони виконавчого провадження викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14, стосуються обставин заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника після ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов'язань останнього, які виникли до завершення процедури виділу.
У даній справі, виділ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар" юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар Енергопроект” та її реєстрація (14.02.2019 року) відбувся до моменту прийняття остаточного судового рішення (01.10.2020 року).
З урахуванням положень статті 129 Конституції України та статті 75 Господарського процесуального кодексу України преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Отже, судове рішення, яким вирішено спір між кредитором та основним боржником щодо стягнення заборгованості та визначено розмір такої заборгованості, не може мати преюдиційного значення для субсидіарного боржника (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3).
У разі коли первісний боржник зобов'язань перед кредитором за розподільчим балансом не передавав та залишається основним боржником за зобов'язаннями, щодо яких винесено судове рішення, стягувач не втрачає права та можливості звернення до особи, яку він вважає субсидіарним боржником, з окремим позовом.
При розгляді справи про звернення кредитора з позовом до субсидіарного боржника останній може заперечувати проти суми заборгованості за зобов'язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до основного боржника, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі.
Заміна ж основного боржника у виконавчому документі на двох боржників - основного та субсидіарного - без існування судового рішення щодо останнього позбавить субсидіарного боржника можливості реалізації в повному обсязі своїх процесуальних прав, які б він мав можливість реалізувати під час позовного провадження.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Техностар Енергопроект” не було залученено до участі в справі 922/2206/20 та, як наслідок, не мало можливості заперечити проти розміру заявлених до стягнення сум. Спір між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю “Техностар Енергопроект” як субсидіарним чи солідарним боржником за відповідними зобов'язаннями не був вирішений у межах цієї справи, а отже позивач не позбавлений права заявити такі позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар Енергопроект” в окремому позові.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/2615/18 від 20.04.2022 року (провадження № 12-75гс21) та у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.04.2023 року у справі № 904/5711/18.
Враховуючи вищевикладене, та оскільки виділ Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар Енергопроект” (14.02.2019 року) відбувся до моменту прийняття остаточного судового рішення (01.10.2020 року) щодо розміру суми боргу, суд із урахуванням правової позиції наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/2615/18 від 20.04.2022 року (провадження № 12-75гс21) та постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.04.2023 року у справі № 904/5711/18 дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви (вх. № 20104 від 31.07.2023 року) про заміну сторони виконавчого провадження.
Керуючись статтями 234 - 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяву (вх. № 20104 від 31.07.2023 року) Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про заміну сторони виконавчого провадження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею, а саме 09 серпня 2023 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Ухвалу підписано 14 серпня 2023 року
Суддя О.О. Ємельянова