Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" серпня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2578/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Богачова, 99, код ЄДРПОУ 04377747)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл" (61058, м. Харків, вул. Роллана Ромен, 12, код ЄДРПОУ 39197130)
про стягнення 272 719,74грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 138 795,00грн, пеню в розмірі 78 485,72грн, збитки від інфляції в розмірі 40 179,18грн, 3% річних в розмірі 5 544,19грн, 7% штрафу в розмірі 9 715,65грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № ТД-5425 від 13.10.2021 в частині здійснення своєчасного постачання та передачі у власність нафти та бензину з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Ухвалою суду від 16.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, справу № 922/2578/23 визнано малозначною, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує повністю, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що у зв'язку з припиненням своєї діяльності, повідомив позивача про можливість заміни талонів на талони іншої мережі, або про можливість повернення коштів, проте жодної відповіді від позивача на адресу відповідача не надходило. Як зазначає відповідач, з підстав неповернення позивачем товару та талонів на її отримання у відповідача була відсутня можливість обміняти їх або повернути оплату за невикористані талони, оскільки такі талони могли бути отоварені в інших регіонах мережі відповідача.
Щодо наявних у справі листів від 11.02.2022 та від 13.04.2022, відповідач зазначає, що ці листи відповідач не отримував, жодних доказів направлення даних листів до матеріалів справи позивачем не надано, а тому волевиявлення позивача до відома відповідача доведено не було.
Як вважає відповідач, оскільки позивач до цього часу за заміною талонів до відповідача не звертався, нереалізовані талони відповідачу не повернув, відсутня заборгованість перед позивачем, стягнення з відповідача 138 795,00грн основного боргу є передчасним.
З цих же підстав відповідач заперечує проти стягнення пені, штрафу, 3% річних та збитків від інфляції. Як вважає відповідач, оскільки у відповідача не настав строк виконання зобов'язання, то й відсутні правові підстави для відповідальності за прострочення виконання такого зобов'язання.
Оскільки позивач не є державним органом то відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача штрафу, передбаченого ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.
На підставі зазначеного, відповідач просить суд відмовити позивачу у стягненні 272 719,74грн за Договором поставки нафтопродуктів № ТД-5425 від 13.10.2021 в повному обсязі.
Позивач у відповіді на відзив з викладеною відповідачем позицією не погоджується, посилаючись на те, що відповідач завчасно сільську раду про припинення діяльності АЗС на території Одеської області не попереджував, про припинення його діяльності позивач був поставлений перед фактом 25.01.2022 на АЗС, на яких відповідач зобов'язався відпускати пальне, обставини, які зазначені у позові відповідач не спростовує, а лише зазначає про не отримання листів.
Позовні вимоги позивач підтримує та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Будь-яких інших заяв чи пояснень по суті спору від учасників справи на час ухвалення даного рішення на адресу суду не надходило.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
02.09.2021 Маяківською сільською радою Одеського району Одеської області оголошено закупівлю ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-95 в талонах), Ідентифікатор закупівлі UA-2021-09-02-000946-с.
За результатами проведеної процедури закупівлі № UA-2021-09-02-000946-с між Маяківською сільською радою Одеського району Одеської області (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл" (відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів від 13.10.2021 № ТД-5425 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-95 в талонах), а позивач прийняти та оплатити вартість товару на умовах, передбачених цим договором.
Найменування (номенклатура, асортимент) товару вказується у специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 Договору).
За умовами п.1.3 договору відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талонами) на отримання товару, відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
У п.3.1 договору сторони погодили, що ціна товару та його кількість вказується в специфікації.
Загальна суму договору становить 712 500,00грн. З них станом на:
- 2021 рік - 171 000,00грн;
- 2022 рік 541 500,00
Сторони у договорі погодили строк поставки товарів до 31.12.2022 (п.5.1 договору), а також місце поставки (передачі) товарів, а саме: передача товару за цим договором здійснюється на АЗС відповідача шляхом заправки автомобілів позивача при пред'явленні довіреними особами позивача талонів (п.5.2 договору).
Відповідно до п.5.3 договору талони є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаному у талоні об'єму та марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скетч-картках вважаються виконаними. При цьому відповідач не може передати позивачу товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні.
У разі неможливості виконати взяті на себе обов'язки по строкам, якості та кількості товару, який постачається, відповідач, відповідно до п.7.4 договору, зобов'язався повідомити про це позивача у строк, не пізніше ніж за 5 днів.
Строк дії договору сторонами погоджено у п.10.1 договору, а саме: умови договору застосовуються до відносин між ними з дня підписання договору і діють до 31.12.2022, в частині виконання своїх зобов'язань - до їх повного виконання сторонами.
Між сторонами до укладеного договору підписано специфікацію (додаток № 1), відповідно до якої відповідач зобов'язався передати позивачу бензин А-95 в талонах у кількості 25000л за ціною 28,50грн за 1л на загальну суму 712 500,00грн.
В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 22.10.2021, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що невід'ємними частинами цього договору є специфікація (додаток № 1) та Календарний план (Додаток № 2).
Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав, перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 168 150,00грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 309 від 21.12.2021, наявною в матеріалах справи.
На виконання умов укладеного договору відповідачем передано позивачу талони на бензин автомобільний А-95 в загальному обсязі 5900 літрів за ціною 28,50 грн/л на загальну суму 168 150,00грн, що підтверджується копією видаткової накладної № 42 509 від 21.12.2021, які оприбутковані за бухгалтерським обліком позивача.
Однак, талони на пальне у кількості 487шт, номіналом по 10 л, загалом 4870 л бензину не були реалізовані позивачем за призначенням. Як зазначає позивач, у період з 25.01.2022 при здійсненні спроб здійснити фактичну заправку пальним транспортного засобу на автозаправних станціях (АЗС) користувачів АЗС з використанням талонів, йому було відмовлено.
Як вказує позивач, 25.01.2022 у телефонному режимі представник відповідача повідомила, що діяльність їх АЗС на території Одеської області припинена. Листом від 31.01.2022 відповідач повідомив позивача про припинення своєї діяльності та про можливість зміни талонів на талони партнерів постачальника або повернення коштів.
Проте в матеріалах справи даний лист відсутній.
Як зазначає позивач, він листом від 11.02.2022 за вих. № 204-04.3-07 звернувся до відповідача, в якому надав згоду на рівноцінну заміну талонів ТОВ ТД "Сан Ойл", отриманих згідно договору про закупівлю № ТД-5225 від 13.10.2021, на талони партнерів, які мають АЗС в межах с. Маяки (близько 30км).
13.04.2022 позивач повторно звернувся на адресу відповідача з листом за вих. № 437-04.3-07, яким повідомив останнього про неможливість отримання палива відповідно до умов договору з проханням надати акт звірки щодо використання талонів та повідомити про подальші умови реалізації договору.
Доказів направлення даних листів на адресу відповідача матеріали справи не містять.
Як зазначає позивач, станом на 01.06.2023 залишок непоставленого відповідачем бензину А-95 становить 4870 літрів на загальну суму 138 795,00грн.
На суму основного боргу в розмірі 138 795,00грн позивач здійснив нарахування пені, збитків від інфляції, 3% річних та 7% штрафу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
За приписами ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Частиною 1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).
За приписами ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).
Умовами договору, а саме п.5.1, відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити поставку товару до 31.12.2022.
Проте, як зазначає позивач, в порушення умов договору поставку товару у визначений договором строк в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим станом на час звернення позивача до суду відповідачем не поставлено бензину марки А-95 в кількості 4870л на загальну суму 138 795,00грн.
Частиною 1 ст.670 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач в повному обсязі поставив позивачу товар, за який було проведено оплату, а також відсутні докази повернення грошових коштів позивачу.
Факт неможливості виконання своїх договірних зобов'язань (припинення діяльності автозаправок відповідача на обумовленій договором території) також не заперечується відповідачем.
Так, як зазначив сам відповідач, він листом від 31.01.2022 повідомив позивача про припинення своєї діяльності та повідомив про можливість зміни талонів на талони партнерів постачальника.
Дана обставина також не заперечується і позивачем, проте ані позивачем, ані відповідачем даного листа суду не надано, в матеріалах справи такий лист також відсутній.
При цьому, судом враховуються положення ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Таким чином суд дійшов висновку, що внаслідок припинення діяльності відповідача на території Одеської області, що була погоджена сторонами як місце поставки, відповідач втратив можливість отримати товар в розмірі та на умовах, погоджених сторонами у договорі.
Оскільки законом, а саме ст.670 Цивільного кодексу України передбачено право покупця діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми, при цьому законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, позивач може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту.
Суд звертає увагу на той факт, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду, строк поставки за договором закінчився.
Також суд звертає увагу, що і після пред'явлення позивачем позову до суду, відповідач не повернув кошти, отримані останнім за непоставлений товар.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням всіх обставин справи, суд не приймає заперечення відповідача про передчасність звернення позивача з позовом до суду та не настання строку виконання зобов'язань за договором.
Також суд не приймає заперечення відповідача про те, що позивач не скористався своїм правом та не обміняв свої талони на талони інших постачальників, оскільки відповідні дії не було передбачено умовами договору, а обов'язок з забезпечення поставки товару на умовах, погоджених сторонами у договорі, був покладений саме на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань та виникнення у позивача права вимагати повернення сплачених ним коштів у розмірі неотриманого товару з 01.02.2022 (наступний день після офіційного повідомлення відповідача про припинення діяльності на території Одеської області та неможливість виконати договірні зобов'язання).
В матеріалах справи містяться листи позивача від 11.02.2022 та від 13.04.2022, якими він повідомив відповідача про згоду на рівноцінну заміну талонів ТОВ ТД "Сан Ойл", отриманих на підставі договору про закупівлю № ТД-5425 від 13.0.2021 на талони партнерів, які мають АЗС в межах с. Маяки, проте доказів їх направлення відповідачу суду не надано.
Оскілки відповідач не визнає факт їх отримання, а позивач суду доказів їх направлення на адресу відповідача не надав, суд не визнає відповідні докази як належні та не надає їм оцінки.
З огляду на встановлені факти та враховуючи те, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання та не поставив позивачу товар на суму 138 795,00грн, не повернув позивачу сплачені за цей товар кошти, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу у розмірі 138 795,00грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних на загальну суму 5 544,19грн за період з 01.02.2022 по 01.06.2023 та збитків від інфляції сумі 40 179,18грн за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши нарахування 3% річних за період з 01.02.2022 по 01.06.2023 на суму 5 544,19грн та збитків від інфляції за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року на суму 40 179,18грн, враховуючи те, що судом встановлено обов'язок відповідача повернути грошові кошти з 01.02.2022, суд дійшов висновку, що таке нарахування здійснено правомірно.
При цьому, дослідивши розрахунок збитків від інфляції за період із лютого 2022 року по квітень 2023 року, судом вбачається, що такий розрахунок є навіть більшим, ніж просить позивач, а тому суд задовольняє позовну вимогу в цій частині, не виходячи за межі позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період з 01.02.2022 по 01.06.2023 на суму 5 544,19грн та збитків від інфляції за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року на суму 40 179,18грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 78 485,72грн за період з 01.02.2022 по 01.06.2023, суд керується наступним.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1 та 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч.1 ст.216 Господарського кодексу України).
Договором передбачено нарахування пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, а саме у п.7.2 договору відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки.
З огляду на викладене, враховуючи умови п.7.2 договору, позивач має право на стягнення пені.
При цьому, за приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Дослідивши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, суд встановив, що позивачем не було враховано положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, внаслідок чого позивач неправильно визначив період нарахування пені.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 78 485,72грн пені, нарахованої за період з 01.02.2022 по 01.06.2023, в той час як має право нараховувати пеню по 01.08.2022.
Суд звертає увагу, що умова договору про здійснення нарахування штрафних санкцій за весь час прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватись судом як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені за період з 01.02.2022 по 01.08.2022 на суму заборгованості в розмірі 138 795,00грн. встановив, що правильною сумою пені є 20 686,16грн.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 78 485,72грн пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 686,16грн.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 7% штрафу в розмірі 9 715,65грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
В обґрунтування позовних вимог щодо нарахування штрафу позивач посилається на ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються у розмірах, передбачених відповідною нормою.
Таким чином, дія відповідної статті стосується лише господарських зобов'язань, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Позивач не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.
Докази того, що виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту в матеріалах справи також відсутні.
Таким чином у позивача відсутні правові підстави для нарахування штрафу на підставі абз.3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Оскільки сторонами у спірному договорі не обумовлено розмір нарахування штрафу за порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 7% штрафу у розмірі 9 715,65грн є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 237, 238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл" (61058, м. Харків, вул. Роллана Ромен, 12, код ЄДРПОУ 39197130) на користь Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Богачова, 99, код ЄДРПОУ 04377747) - 138 795,00грн основного боргу, 20 686,16грн пені, 40 179,18грн збитків від інфляції, 5 544,19грн 3% річних, 3 078,06грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 57 799,56грн та 9 715,65грн 7% штрафу відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "14" серпня 2023 р.
Суддя Т.А. Лавренюк