07.08.2023м. СумиСправа № 920/592/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/592/23
за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032) в особі відокремленого підрозділу “Централізовані закупівлі” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Франка Івана, буд. 31, м. Київ, 01054)
до відповідача Акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” (Привокзальна площа, буд. 1, м. Суми, 40011)
про стягнення 200 967 грн 11 коп.
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 200 967 грн 11 коп., в тому числі 120 054 грн 00 коп. попередньої оплати, у зв'язку з не поставкою товару, 56 902 грн 31 коп. пені, 24 010 грн 80 коп. штрафу відповідно до договору поставки № 53-129-04-21-02383 від 29.11.2021, укладеного між сторонами.
Ухвалою від 07.06.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/592/23; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала від 07.06.2023 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження та отримана останнім 13.06.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
21.06.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 3768 від 21.06.2023), в якому вважає позовні вимоги необґрунтованими. Відповідач зазначає, що позивач не виконав свої зобов'язання щодо сплати авансових платежів у повному обсязі, тому у відповідача не виник обов'язок щодо поставки продукції. Саме дії позивача призвели до неможливості виконання відповідачем зобов'язань у повному обсязі. Листом від 26.04.2022 № 01-4836/06-вих позивач повідомив відповідача про скасування з 25.04.2022 рішення про затвердження постачальника ДП «НАЕК» Енергоатом» від 14.01.2019р. N РШ-П 0.03.128-18 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, що виключає можливість здійснення поставки товару відповідно до умов договору. Приймаючи до уваги, що кінцевим бенефіціарним власником відповідача є громадянин рф, а також введення мораторію (заборони) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, заборону на проведення видаткових операцій, відповідач не мав та і не має можливості здійснити повернення авансовою платежу позивачу з незалежних від нього причин, про що було проінформовано позивача листом від 23.05.2022 № 43-14/20/01772. В обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % відповідач, в тому числі, вказує на фінансовий стан підприємства (наявність збитків), запроваджені законодавчі обмеження в діяльності відповідача, що призвели до неможливості повного виконання зобов'язань за договором, а також можливості повернення авансу.
Станом на 07.08.2023 позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
29.11.2021 між сторонами укладений договір № 53-129-04-21-02383 відповідно до умов якого відповідач зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, виготовити та поставити запасні частини до насосів ЦН 150-110, ЦНР 800-230 та КсВ 125-55 (далі - продукція) для потреб ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - кінцевий споживач), а позивач зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію (1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 3.1., 4.2. договору сума договору становить 18 349 995,60 грн з ПДВ.
Оплата продукції здійснюється наступним чином:
1) аванс у розмірі 50% від загальної вартості продукції (9 174 997.80 грн з ПДВ) - протягом 10 календарних днів з дати надання АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» банківської гарантії повернення авансового платежу та після підписання відповідного договору;
2) аванс у розмірі 50% від вартості кожної партії продукції, що готова до відвантаження - протягом 10 календарних днів від дати отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження та надання АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» банківської гарантії повернення авансового платежу.
Відповідно до специфікації, що є додатком № 1 до додаткової угоди № 1 від 30.12.2021 до договору № 53-129-04-21-02383 від 29.11.2021, відповідач зобов'язався поставити позивачу продукцію на загальну суму 18 349 995 грн 60 коп. у строк до 31.12.2021.
Відповідно до п. 5.1., 5.2. договору строк поставки продукції зазначений в Специфікації. За погодженням з покупцем допускається дострокова поставка продукції та поставка продукції партіями. Відвантаження продукції здійснюється постачальником за умови здійснення покупцем авансових платежів, визначених п. 4.2 контракту.
Поставка продукції згідно зі Специфікацією здійснюється транспортом на умовах DDP (згідно Incoterms - 2010): ВП «Запорізька АЕС» - склад Запорізького відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», 71504, Україна, Запорізька обл., м. Енергодар; (далі - «Вантажоодержувач»). Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.
Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4. договору).
Згідно з п. 6.2.4. договору у разі порушення постачальником обумовленого договором строку поставки продукції, покупець має право вимагати повернення авансового платежу. У цьому випадку постачальник зобов'язаний повернути покупцю отриманий авансовий платіж за договором у строк протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання відповідного повідомлення від покупця.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.07.2022, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, договір діє до закінчення строку дії гарантії на продукцію (п. 10.1. договору).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Визначене частиною другою статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару.
Суд встановив, що перший авансовий платіж у розмірі 50% від загальної вартості продукції в сумі 9 174 997 грн. 80 коп. був здійснений позивачем 18.01.2022 згідно з платіжними дорученнями № 91 та № 92.
Другий авансовий платіж в сумі 9 054 943 грн. 80 коп. був здійснений позивачем 04.02.2022 згідно з платіжним дорученням № 305.
Після попередньої оплати, відповідно до видаткових накладних № Z21000591 від 08.02.2022 та № Z21000594 від 10.02.2022 відповідач поставив позивачу продукцію загальною вартістю 18 109 887 грн 60 коп.
Твердження відповідача про невиконання позивачем зобов'язань щодо внесення другого авансового платежу у повному обсязі (недоплату 120 054 грн) суд вважає безпідставними, оскільки умовами договору передбачено сплату авансу (другого авансового платежу) у розмірі 50% від вартості партії продукції, що готова до відвантаження.
Як зазначено судом, відповідачем поставлено позивачу продукцію загальною вартістю 18 109 887 грн 60 коп., 50 % від якої становить 9 054 943 грн. 80 коп.
Доказів готовності до відвантаження станом на дати часткової поставки чи в подальшому продукції (відповідно до специфікації - вкладиш Н99.1230.142.00, 2шт.) на суму 240 108 грн (з ПДВ) і повідомлення про це позивача відповідач не подав.
Продукцію на суму здійсненої позивачем попередньої оплати в розмірі 120 054 грн. відповідач позивачу не поставив.
Листом від 19.04.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість отримання заготовки необхідної для виготовлення внутрішньої частини запасної частини відповідно до конструкторської документації, у зв'язку з чим просив погодити ескіз запасної частини із змінами.
Докази погодження між сторонами зазначеного питання матеріали справи не містять.
Листом від 26.04.2022 позивач повідомив відповідача про скасування з 25.04.2022 рішення, виданого відповідачу про затвердження постачальника ДП «НАЕК «Енергоатом».
Листом від 05.05.2022 № 43-14/01663 відповідач повідомив позивача про неможливість подальшого виконання договору, приймаючи до уваги обмеження введені Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією російської федерації» від 03.03.2022 № 187.
Відповідач запропонував позивачу оформити, в тому числі додаткову угоду про розірвання договору № 53-129-04-21-02383, а сплачений авансовий платіж вважати погашенням дебіторської заборгованості позивача по угоді від 20.08.2021 про врегулювання спорів по судовим справам № 91548/21, № 920/1208/20 та № 920/263/2, а саме судовій справі № 910/548/21, в рамках договору від 10.12.2018 № 53-129-01-18-01674.
За викладених обставин твердження відповідача про нездійснення поставки товару внаслідок дій позивача суд вважає необґрунтованими.
Листом від 16.05.2022 № 2801 позивач, у відповідь на лист відповідача від 05.05.2022, також зазначив про неможливість виконання своїх зобов'язань за договором через заборону, що введена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187; просив повернути сплачений аванс у розмірі 120 054,00 грн протягом 5 робочих днів з моменту одержання повідомлення; зазначив, що станом на 05.05.2022 не вбачає підстав для погашення дебіторської заборгованості ВП ЦЗ ДП «НАЕК «Енергоатом» по угоді від 20.08.2021 про врегулювання спорів по судовим справам за рахунок авансу за договором.
23.05.2022 відповідач листом № 43-14/20/01772 повідомив позивача про відсутність фактичної можливості повернення авансових платежів, оскільки відповідно до Постанови Національного Банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками АТ «Сумський завод «Насосенергомаш».
15.02.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 29-1191/51, в якій просив перерахувати на користь ВП «Централізовані закупівлі» ДП «НАЕК «Енергоатом» 120 054,00 грн авансового платежу.
Докази повернення попередньої оплати на вимогу позивача в матеріалах справи відсутні, відповідачем такі докази не подані.
Оскільки відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження та поставки товару (вкладиш Н99.1230.142.00, 2шт., вартістю 240 108 грн) у встановлений договором строк, суд вважає правомірною та обґрунтованою вимогу позивача про повернення суми попередньої оплати, що за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, у зв'язку з тим, що відповідач не передав товар за договором на відповідну суму.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача 120 054 грн 00 коп. суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно з п. 7.12. договору за порушення зобов'язань щодо використання авансу, погашення і строків його повернення покупцеві, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неповерненої вчасно суми авансу (суми непогашеного авансу), що діяла в період прострочення, за кожний календарний день прострочення платежу, а в разі прострочення більш ніж на 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про необхідність повернення авансового платежу, постачальник додатково сплачує 20% штрафу від обсягу неповерненого авансу.
Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідачу нараховані пеня в сумі 56 902 грн 31 коп. за період з 24.05.2022 по 10.05.2023, виходячи з суми неповерненого у встановлені договором строки на вимогу позивача авансу, а також штраф в сумі 24 010 грн 80 коп. у розмірі 20% суми неповерненого авансу.
Доводи відповідача про те, що він не має можливості виконати свої зобов'язання, у зв'язку із забороною банкам, на підставі постанови НБУ №18 від 24.02.2022, здійснювати видаткові операції за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти рф, суд не приймає, оскільки обмеження видаткових операцій, які введені Національним банком України, не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку виконання договірного зобов'язання - повернення на вимогу позивача попередньої оплати у разі не поставки товару протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання відповідного повідомлення від покупця.
За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.
Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.
З урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України, суд встановив, що п. 7.12 договору не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.
Умову, передбачену цим пунктом договору ("за кожний календарний день прострочення платежу"), неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
У зв'язку із зазначеним, суд вважає правомірним нарахування пені протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України за період з 24.05.2022 (з урахуванням строків повернення авансу на вимогу позивача відповідно до п. 6.2.4. договору) до 23.11.2022. За вказаний період, виходячи з суми заборгованості в розмірі 120 054 грн., пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ складає 29 273 грн. 44 коп.
За цих обставин, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасного повернення авансу на вимогу позивача, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 29 273 грн 44 коп., штрафу в сумі 24 010 грн 80 коп.
У задоволенні позову в іншій частині, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 27 628 грн 87 коп., суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу та пені.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення.
На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, враховуючи інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення строків повернення попередньої оплати на 50% (пені - до 14 636 грн 72 коп., штрафу - до 12005 грн 40 коп.).
Суд враховує фінансовий стан відповідача, відсутність доказів того, що порушення зобов'язання відповідачем завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд враховує, що розмір нарахованих правомірно пені та штрафу, що заявлені позивачем до стягнення, складає 44 % від суми неповернутого авансу. Водночас, суд зазначає, що стягнення частини пені та штрафу за несвоєчасне повернення авансу забезпечує інтереси позивача у зв'язку з вчиненим порушенням іншою стороною договору.
Згідно з п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
За викладених обставин, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення пені, штрафу частково шляхом стягнення з відповідача 14 636 грн 72 коп. пені, 12005 грн 40 коп. штрафу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахуванням зменшення судом пені та штрафу.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” (Привокзальна площа, буд. 1, м. Суми, 40011, код ЄДРПОУ 05785448) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Централізовані закупівлі” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Франка Івана, буд. 31, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ ВП 26251923) 120 054 грн 00 коп. попередньої оплати, 14 636 грн 72 коп. пені, 12005 грн 40 коп. штрафу, 2600 грн 07 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 14.08.2023.
Суддя Д. В. Вдовенко