26.07.2023м. СумиСправа № 920/210/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,
За участю секретаря судового засідання Гордієнко Ж.М.,
Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/210/23:
за позовом: Споживчого товариства «Слобожани» (42200, Сумська область, м. Лебедин, пл. Соборна, буд. 37, корп. А)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Сіліна Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_1 ),
про зобов'язання вчинити дії та стягнення 50046 грн 13 коп.
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Кондратенко М.М.
1. Стислий виклад позицій сторін у справі.
1.1. Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 50046 грн 13 коп., в тому числі: 3231 грн 00 коп. борг з орендної плати за квітень - червень 2022, 46373 грн 00 коп. неустойка, 83 грн 66 коп. 3% річних та 358 грн 47 коп. інфляційних втрат; зобов'язати відповідача звільнити торгівельне місце № 15, 16, 46 площею 23,8 кв. м. за адресою: Сумська область, м. Лебедин, пл. Соборна, буд. 44 шляхом його повернення за актом приймання-передачі, у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди торгівельного місця Споживчого товариства «Слобожани» № 98 від 01.07.2020.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що, відповідач, в порушення п. 2.3 договору не повернув позивачу в 10-ти денний строк орендовані торгівельні місця після закінчення строку дії договору оренди торгівельного місця СТ «Слобожани» № 98 від 01.07.2020 та не сплатив заборгованість з орендної плати. Враховуючи прострочення повернення приміщення з оренди, відповідач має сплатити неустойку згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а також 3% річних та суму інфляційних втрат.
1.3. Відповідач, заперечуючи проти вимог позивача, вказує на відсутність у позивача прав (володіння чи користування) на об'єкт, що передано в оренду відповідачу (торгівельні місця, площа земельної ділянки під ними), права на користування земельною ділянкою, на якій розташовані торгівельні місця належать Підприємству Сумської облспоживспілки Лебединський ринок. Крім того, відповідач не погоджується з розрахунком позовних вимог.
2. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
2.1. 01.03.2023 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача звільнити торгівельне місце № 15, 16, 46 площею 23,8 кв. м. за адресою: Сумська область, м. Лебедин, пл. Соборна, буд. 44 шляхом його повернення за актом приймання-передачі, у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди торгівельного місця Споживчого товариства «Слобожани» № 98 від 01.07.2020; стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 43101 грн 25 коп., в тому числі: 3231 грн 00 коп. борг з орендної плати за квітень - червень 2022, 37616 грн 00 коп. неустойка, 222 грн 24 коп. 3% річних та 2032 грн 01 коп. інфляційних втрат.
2.2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023, справу призначено судді Жерьобкіній Є.А.
2.3. Ухвалою від 02.03.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 920/210/23, призначив підготовче засідання на 05.04.2023, 11:30; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення до ст. 167 ГПК України.
2.4. У судовому засіданні 05.04.2023 Господарський суд Сумської області, за участю позивача, постановив протокольну ухвалу про зобов'язання позивача надати розрахунок суми позову; оголошення перерви в судовому засіданні до 26.04.2023, 12:00; повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи в порядку ст. 120 ГПК України.
2.5. 05.04.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 2110 від 05.04.2023).
2.6. 25.04.2023 до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог (вх. № 1442 від 25.04.2023), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 50046 грн 13 коп., в тому числі: в тому числі: 3231 грн 00 коп. борг з орендної плати за квітень - червень 2022, 46373 грн 00 коп. неустойка, 83 грн 66 коп. 3% річних та 358 грн 47 коп. інфляційних втрат. Інші позовні вимоги залишаються без змін.
2.7. Представник відповідача подав до суду клопотання про зупинення розгляду справи (вх. № 1399 від 20.04.2023) до набрання законної сили рішенням у справі № 920/388/23.
2.8. У судовому засіданні 26.04.2023 Господарський суд Сумської області, за участю позивача, постановив протокольну ухвалу про прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог; продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів, у порядку ст. 177 ГПК України; встановлення відповідачу семиденного строку для подання відзиву на заяву про збільшення позовних вимог, запропонував позивачу надати правову позицію на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та про оголошення перерви в судовому засіданні до 17.05.2023, 12:15.
2.9. 01.05.2023 відповідач подав до суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 2634 від 01.05.2023), відповідно до якого просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки позивач не має жодних прав (володіння чи користування) на об'єкт, що передано в оренду відповідачу, а саме: торгівельні місця, тобто площа земельної ділянки під ними; права на користування земельною ділянкою, на якій розташовані торгівельні місця, належать Підприємству Сумської облспоживспілки Лебединський ринок (код ЄДРПОУ 01562154). Також, відповідач не погоджується з розрахунком позовних вимог.
2.10. 05.05.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. № 2749 від 05.05.2023), в якій вказує, що відповідач підтверджує факт свого знаходження та здійснення господарської діяльності на торгівельних місцях, тому має оплачувати користування, відповідач вказує, що сторони договору погодили збільшення розміру орендної плати додатковими угодами до договору; позивачу надано дозвіл на передачу в оренду торгівельних місць згідно наказу директора Підприємства Сумської облспоживспілки Лебединський ринок № 8-вир від 30.06.2020 «Про погодження на передачу основних засобів та торгівельних місць».
2.11. Ухвалою від 17.05.2023 Господарський суд Сумської області відмовив у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 1399 від 20.04.2023) про зупинення розгляду справи; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті з повідомленням сторін на 14.06.2023, 11:00.
2.12. У період з 14.06.2023 до 30.06.2023 суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала у відпустці.
2.13. Ухвалою від 03.07.2023 Господарський суд Сумської області визначив іншу дату судового засідання та призначив справу до розгляду по суті з повідомленням учасників справи на 12.07.2023, 11:30.
2.14. У судовому засіданні 12.07.2023 за участю представників сторін, Господарський суд Сумської області постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 26.07.2023, 12:30 на стадії завершення вступних слів.
2.15. 26.07.2023 від представника позивача надійшло клопотання (637 від 26.07.2023), згідно якого просить суд провести судове засідання, призначене на 26.07.2023 за відсутності позивача та його представника, у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання. Представник позивача повідомила, що позовні вимоги, з урахуванням всіх наданих доказів і доводів підтримує в повному обсязі. Надає додаткову інформацію щодо адрес спірних орендованих місць та план-схему ринку.
2.16. У судовому засіданні 26.07.2023, за участю представника відповідача, Господарський суд Сумської області постановив протокольну ухвалу про часткове прийняття клопотання представника позивача (вх. № 637 від 26.07.2023) до розгляду. В частині клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, суд приймає клопотання до розгляду. В частині надання доказів до поданого клопотання, що зазначені в додатках до нього - суд не приймає до розгляду.
2.17. Представник відповідача у судовому засіданні 26.07.2023 заперечує проти вимог позивача та просить суд відмовити у їх задоволенні.
2.18. Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
3.1. 01.07.2020 між позивачем - Споживчим товариством «Слобожани» (орендодавець) та відповідачем - Фізичною особою - підприємцем Сіліним Ігорем Володимировичем (орендар) укладено договір оренди торгівельного місця № 98 Споживчого товариства «Слобожани», відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач прийняв у платне строкове користування торгівельне місце № 15, 16, 46 площею 23,8 кв. м., за адресою: м. Лебедин, площа Соборна, 37А, для здійснення підприємницької діяльності з метою зберігання та продажу промислових товарів (п. 1.1 договору).
3.2. 01.07.2020 сторонами підписаний акт приймання-передачі об'єкта в оренду (а. с. 9).
3.3. У позовній заяві позивач зазначив, що адреса, вказана в договорі є помилковою, вказано адресу самого орендодавця. Водночас, відповідач обізнаний про вказану обставину і підтверджує, що він займає торгівельне місце на земельній ділянці з кадастровим № 5910500000:01:002:00162, яка розміщена за адресою: м. Лебедин, вул. Соборна, 44 фактом сплати орендної плати, підписанням додаткових угод до договору.
3.4. Вказана обставина у сукупності підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5908772552019 від 13.02.2019.
3.5. Відповідно до п. 6.1 договору, договір діє з 01 липня 2020 року до 30 червня 2021 року. За взаємною згодою орендодавця і орендаря можлива пролонгація договору терміном на 1 рік.
3.6. Відповідно до п. 3.3 договору, загальний розмір орендної плати за місяць користування об'єктом оренди включає також витрати на утримання території ринку і становить 1357 гривень.
3.7. Додатковою угодою від 15.02.2021 пункт 3.3 договору оренди торговельного місця № 98 від 01.07.2020 викладено в наступній редакції: « 3.3 Загальний розмір орендної плати за місяць користування об'єктом оренди включає також витрати на утримання території ринку (прибирання, вивіз сміття, снігу, загальне освітлення, тощо) і становить 1980 гривень». Угода вступає в дію з 15.02.2021. Інші умови договору залишаються незмінними.
3.8. Додатковою угодою від 28.12.2021 пункт 3.3 договору оренди торговельного місця № 98 від 01.07.2020 викладено в наступній редакції: « 3.3 Загальний розмір орендної плати за місяць користування об'єктом оренди включає також витрати на утримання території ринку (прибирання, вивіз сміття, снігу, загальне освітлення, тощо) і становить 2350 гривень». Угода вступає в дію з 01.01.2022. Інші умови договору залишаються незмінними.
3.9. Згідно п. 4.3.3 орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
3.10. Пунктом 3.5 договору передбачено, що у випадку припинення або достроковому розірванні цього договору, орендар сплачує оренду плату за користування об'єктом оренди до дня його фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі.
3.11. Відповідно до п. 2.3 договору, об'єкт оренди повертається орендодавцю протягом 3 робочих днів після припинення або достроковому розірванні цього договору за актом приймання-передачі (додаток № 2), який є невід'ємною частиною цього договору, в якому сторони зазначають стан об'єкта оренди на момент передачі. Обов'язок зі складення акта приймання-передачі покладається на орендодавця.
3.12. Після закінчення строку оренди, передбаченого цим договором, або у випадку дострокового припинення договору, орендар зобов'язаний повністю звільнити торговельне місце та виконати інші свої зобов'язання перед орендодавцем, у тому числі грошові, протягом 10 календарних днів. У випадку невиконання орендарем даного пункту, орендодавець має право самостійно звільнити торговельне місце від об'єкту торгівлі, яким користувався орендар шляхом демонтажу та вивезення на іншу ділянку ринку, про що комісією у складі трьох працівників орендодавця складається відповідний акт та повідомляється орендар.
3.13. 24.05.2022 позивач повідомив відповідача листом № 26 від 18.05.2022 про наявність заборгованості з орендної плати в сумі 627 грн 00 коп. за квітень 2022, про закінчення строку дії вказаного договору 30.06.2022 та про необхідність повідомлення орендодавця про бажання орендаря продовжити договір на новий строк.
3.14. Орендар відмовився від отримання листа № 26 від 18.05.2022, про що орендодавцем складено відповідний акт від 24.05.2022.
3.15. Вимогою від 07.10.2022 позивач повідомив відповідача про наявність у нього заборгованості за вказаним договором за період, починаючи з травня до вересня 2022 у сумі 10284 грн 00 коп. і вказав на те, що договір оренди закінчився 30.06.2022, та за відсутності пропозицій орендаря у місячний строк на його продовження, припинення, орендоване майно підлягає поверненню орендарю за актом приймання-передачі.
3.16. Вказана вимога направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення 07.10.2022, відправлення вручене відповідачу особисто 27.10.2022 (а. с. 12-14).
3.17. Відповідь на вказану вимогу з боку відповідача матеріали справи не містять.
4. Оцінка доказів з посиланням на норми права, якими керувався суд. Висновки суду.
4.1. Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
4.2. Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
4.3. Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
4.4. Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
4.5. Відповідно до ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
4.6. Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
4.7. Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
4.8. Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
4.9. Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
4.10. Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов'язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов'язковими для виконання сторонами за договором.
4.11. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під виконанням зобов'язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов'язків, що випливають з договору.
4.12. У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
4.13. За змістом ч. 1 ст. 773 Цивільного кодексу України, на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
4.14. Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
4.15. Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
4.16. Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).
4.17. Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
4.18. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
4.19. Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
4.20. Згідно частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
4.21. Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
4.22. Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
4.23. Відповідно до статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
4.24. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами ст. 610 Цивільного кодексу України та ст. 216 Господарського кодексу К України.
4.25. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
4.26. Невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
4.27. Неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
4.28. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
4.29. Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 Господарського процесуального кодексу України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria» заява №1365/07, 24 April 2008, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996 («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, § 65)).
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, суд під час вирішення тотожних спорів має враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
4.30. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
4.31. Згідно ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
4.32. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
4.33. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
4.34. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
4.35. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
4.36. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
4.37. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.38. За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
4.39. Суд установив, що договір № 98 оренди торгівельного місця Споживчого товариства «Слобожани» від 01.07.2020 припинив дію 30.06.2022. Орендоване приміщення не передано позивачу за актом приймання-передачі.
4.40. Згідно довідки позивача № 60 від 08.11.2022, станом на 31.10.2022 заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 3231 грн 00 коп. (за квітень-червень 2022 року).
4.41. Заперечення відповідача не приймаються судом, оскільки укладенням додаткових угод 15.02.2021 та 28.12.2021, а також сплатою орендної плати за договором, відповідач підтверджує користування торгівельними місцями № 15, 16, 46 площею 23,8 кв. м. за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Соборна, буд. 44.
4.42. Враховуючи, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з орендної плати в сумі 3231 грн 00 коп. повністю підтверджується матеріалами даної справи та не спростований відповідачем, а також те, що відповідачем не надано суду доказів сплати вказаної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 3231 грн 00 коп. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
4.43. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
4.44. Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховані 83 грн 66 коп. 3% річних та 358 грн 47 коп. інфляційних втрат.
4.45. Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення 83 грн 65 коп. 3% річних та 358 грн 47 коп. інфляційних втрат. В частині стягнення 00 грн 01 коп. 3% річних суд відмовляє, у зв'язку з необґрунтованістю.
4.46. Оскільки відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення після припинення договору, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, позивач нарахував відповідачу 46373 грн 00 коп. неустойки, згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, за період з 01.07.2022 до 26.04.2023.
4.47. Разом з цим, при нарахуванні неустойки, позивачем неправильно вказано період початку нарахування неустойки, оскільки пунктом 2.3 договору № 98 оренди торгівельного місця від 01.07.2020 передбачено, що після закінчення строку оренди, передбаченого цим договором, або у випадку дострокового припинення договору, орендар зобов'язаний повністю звільнити торговельне місце та виконати інші свої зобов'язання перед орендодавцем, у тому числі грошові, протягом 10 календарних днів.
4.48. Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності установив, що, враховуючи передбачений договором строк для звільнення торгівельного місця, датою початку нарахування неустойки є 11.07.2022.
4.49. Враховуючи викладене, згідно здійсненого розрахунку неустойки, що становить подвійний розмір орендної плати за період з 11.07.2022 до 26.04.2023, суд визначив, що сума неустойки у липні 2022 року (21 день) становить 1592 грн 00 коп., у серпні 2022 року - березні 2023 року - 4700 грн 00 коп. за кожен місяць, у квітні 2023 року (26 днів) - 2036 грн 58 коп. Загальний розмір неустойки становить 44857 грн 18 коп.
4.50. Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, підлягають задоволенню в сумі 44857 грн 18 коп. В іншій частині стягнення неустойки суд відмовляє за необґрунтованістю.
4.51. Щодо вимоги позивача про звільнення торгівельних місць, суд зазначає наступне.
4.52. З моменту закінчення правових підстав для користування торгівельними місцями за договором оренди, відповідач володіє ними незаконно, тому позивач, відповідно до приписів ч. 1 ст. 785, ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, п. 2.3, 6.1 договору оренди має право вимагати їх звільнення та повернення.
4.53. Умовами договору сторони визначили, що договір діє до 30 червня 2021 року. Враховуючи пролонгацію на 1 рік, договір закінчився 30.06.2022.
4.54. Доказів повернення орендованих торгівельних місць, після закінчення строку дії договору, за актом приймання-передачі, відповідачем не надано.
4.55. За вказаних обставин, вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити торгівельне місце № 15, 16, 46 площею 23,8 кв. м. за адресою: Сумська область, м. Лебедин, пл. Соборна, буд. 44, шляхом його повернення за актом приймання-передачі, у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди торгівельного місця Споживчого товариства «Слобожани» № 98 від 01.07.2020, є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
5. Розподіл судових витрат між сторонами.
5.1. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5368 грн 00 коп.
Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сіліна Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Споживчого товариства «Слобожани» (42200, Сумська область, м. Лебедин, пл. Соборна, буд. 37, корп. А, код ЄДРПОУ 38192105) 3231 грн 00 коп. боргу з орендної плати, 83 грн 65 коп. 3% річних, 358 грн 47 коп. інфляційних втрат, 44857 грн 18 коп. неустойки, 5368 рн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця Сіліна Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити торгівельне місце № 15, 16, 46 площею 23,8 кв. м. за адресою: м. Лебедин, площа Соборна, 44, шляхом його повернення за актом приймання-передачі, у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди торгівельного місця Споживчого товариства «Слобожани» № 98 від 01.07.2020 року.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане суддею 14.08.2023 (У період з 07.08.2023 до 11.08.2023 суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала у відпустці).
Суддя Є.А. Жерьобкіна