79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.08.2023 Справа № 914/2003/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича
про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника- Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ФАБРІКС»: фізичної особи - ОСОБА_1 .
у справі № 914/2003/22
за позовом: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ФАБРІКС»
про: стягнення 515 503,02 грн.,
за участю:
приватного виконавця виконавчого округу Львівської області - Маковецького З.В.,
08.08.2023р. до Господарського суду Львівської області надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника- Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ФАБРІКС»: фізичної особи - ОСОБА_1 , зокрема, у справі №914/2003/22 за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ФАБРІКС» про стягнення 515 503,02 грн.
08.08.2023р. подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ФАБРІКС»: фізичної особи - ОСОБА_1 передано судді Король М.Р.
В обгрунтування подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, приватний виконавець зазначає, що боржником не виконано рішення суду, заходи приватного виконавця щодо розшуку майна боржника на момент подачі подання виявились безрезультатними, а боржником дій спрямованих на виконання рішення суду не здійснено.
Ухвалою суду від 09.08.2023р. подання було прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 10.08.2023р.
10.08.2023р. від позивача (стягувача) у даній справі надійшла заява на електронну адресу суду, в якій останній просить суд подання приватного виконавця задоволити.
В судовому засіданні 10.08.2023 року приватний виконавець прийняв участь.
Розглянувши матеріали подання, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Приватним виконавцем були відкриті наступні виконавчі провадження: №71814412 з примусового виконання наказу № 914/1909/22 від 06.04.2023р., №72288094 з примусового виконання наказу №914/2003/22 від 07.06.2023р., №71814689 з примусового виконання наказу №914/1910/22 від 06.04.2023р., №71816337 з примусового виконання наказу № 914/1956/22 від 11.04.2023р., №71815037 з примусового виконання наказу №914/ 1956/22 від 11.04.2023р., №71815894 з примусового виконання наказу №914/1956/22 від 11.04.2023р., №71815466 з примусового виконання наказу №914/1956/22 від 11.04.2023р., які 15.05.2023р. були об'єднані у зведене виконавче провадження №71816612.
Боржником за виконавчими документами у вказаному зведеному виконавчому провадженні є Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ФАБРІКС», код ЄДРПОУ 39234237, адреса: м.Львів, вул.Олени Степанівни, буд.45А.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, керівником ТзОВ «СМАРТ ФАБРІКС» є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон: серія НОМЕР_1 від 08.09.1997р. (орган 1303), адреса: АДРЕСА_1 , тел.: НОМЕР_2 .
Як вказує приватний виконавець у поданні, в межах даного зведеного виконавчого провадження ним вчинялися дії на виконання наказів суду, зокрема, виносилися постанови про арешт майна боржника, арешт коштів на рахунках в банках.
Згідно відповідей на запити до Державної фіскальної служби України, банківських установ, коштів та майна, на яке можна звернути стягнення у ТзОВ «СМАРТ ФАБРІКС» не виявлено.
Так, згідно з відповіддю МВС України, транспортні засоби за боржником не зареєстровані.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.05.2023 року встановлено, що за боржником на праві власності об'єкти нерухомого майна не зареєстровані.
Приватним виконавцем зазначається, що 21.06.2023р. ним здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 ., проте керівника юридичної особи боржника не було, про що складено відповідний акт.
Також приватний виконавець вказав на те, що ним було скеровано виклик керівнику боржника з вимогою з'явитися для дачі пояснень з приводу виконавчого провадження, однак останній на виклик не з'явився.
Однак, із змісту та матеріалів подання також слідує наступне:
Доказів скерування винесених постанов про арешт майна боржника, арешт коштів на рахунках в банках боржнику та стягувачу до матеріалів подання не додано.
Як зазначено у поданні, керівник юридичної особи боржника на виклик не з'явився, про причини неявки не повідомив. Проте, доказів скерування виклику, до матеріалів подання не подано. Щодо повторного виклику, матеріали справи інформації також не містять.
Зокрема, доказом направлення конкретного документу поштовим відправленням є опис поштового вкладення, проте такий доказ виконавцем не надано, та відповідно матеріали справи/ матеріали подання не містять.
Згідно відповіді Головного управління ДМС України у Львівській області, ОСОБА_1 документувалась паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданим 08.09.1997р., органом видачі 1303, термін дії до 08.09.2007р., інформація щодо продовження терміну дії вказаного паспорта за обліками відсутня.
Таким чином, як вказує приватний виконавець, оскільки станом на момент звернення з поданням, рішення судів за виконавчими документами не виконані, приватний виконавець для забезпечення виконання боржником своїх грошових зобов'язань просить суд тимчасово обмежити керівника юридичної особи ТзОВ «СМАРТ ФАБРІКС» Горбатюк Л.В. у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов'язань в порядку ст. 337 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, які подані приватним виконавцем, з'ясувавши обставини, на які приватний виконавець покликається, як на підставу свого подання, дослідивши подані документи, господарський суд прийшов до висновку, що подання не підлягає задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним:
Подання обґрунтоване тим, що на даний час боржником не виконано судові рішення.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до роз'яснення Верховного Суду України у листі від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події, тощо).
За змістом ч. 1 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, вправі звернутися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч. 3 ст. 337 ГПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2020р. у справі №910/8130/17 зроблено висновок, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
При цьому Касаційний господарський суд у постанові ВС від 19.08.2020р. у справі №910/8130/17, звертає увагу на те, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов'язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.
Відтак, якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначається в листі Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», однією з підстав для відмови у задоволенні подань, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Верховний Суд України звертає увагу, що особа, яка має невиконані договірні, аліментні та ін. зобов'язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України (ст. 33 Конституції України) (Лист, Верховний Суд України, від 01.01.2017, «Узагальнення судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України»).
За змістом ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право на привід боржника у разі його нез'явлення на виклик, накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності.
Отже, неявка боржника на виклики приватного виконавця та ненадання відомостей про доходи та майно юридичної особи не є підставою для застосування до керівника юридичної особи такого виключного заходу, як обмеження виїзду за кордон керівника цього підприємства.
У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують накладення приватним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом, як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Суду доведено, що кошти на рахунках боржника відсутні, майна, на яке можливо звернути стягнення, виконавцем не знайдено.
У зв'язку з цим, слід зазначити, що відсутність у боржника грошових коштів на рахунках, достатніх для погашення боргу за судовим рішенням, а також майна, на яке може бути звернуто стягнення для погашення відповідної заборгованості, не є підставою для застосування до боржника такого виключного заходу, як обмеження виїзду за кордон керівника
З матеріалів справи не слідує, що керівник боржника свідомо вчиняє діяння (дії або бездіяльність), спрямовані на невиконання відповідного обов'язку юридичної особи у виконавчому провадженні, і що виконати цей обов'язок у юридичної особи є всі реальні можливості.
Свідоме небажання боржника виконати рішення суду не є тотожним поняттю неможливості його виконання за відсутності майна та коштів.
Поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Отже, приватним виконавцем не надано суду належних доказів того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та ним вичерпано всі заходи, надані йому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 3 ст. 337 ГПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Отже, зазначеними нормами діючого законодавства передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника у разі ухилення боржником від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, суд виходить з того, що фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань, зокрема: доказів умисного нез'явлення на виклик виконавця, приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження.
Крім того, у поданні не зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ФАБРІКС» фізичної особи - ОСОБА_1 реально забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції/покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті саме забезпечення виконання цього рішення суду.
Більше того, приватним виконавцем не зазначено і не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що бмеження ОСОБА_1 у виїзді за кордон будь-яким чином вплине на виконання боржником рішення суду і буде сприяти погашенню ним заборгованості.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих документів є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 233-235, 240, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ФАБРІКС»: фізичної особи - ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її оголошення.
Строк та порядок оскарження ухвал суду передбачений ст.ст. 254 -257 ГПК України.
Інформація по справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст ухвали складено 14.08.2023 р.
Суддя Король М.Р.