79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.08.2023 Справа №914/2585/21(914/799/23)
Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,
за участю секретаря Кучинської О.Д.
розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 , м. Радехів Львівської області
до відповідача: Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: керуючий реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражний керуючий Шимчишин Ігор Степанович, м. Львів
про: скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування права власності
у межах справи №914/2585/21
за заявою: ОСОБА_1 , м. Радехів Львівської області
про: неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Представники:
від позивача: Малахівська І.В. - адвокат
від відповідача: Деркач О.Р. - адвокат
від третьої особи: не з'явився
Історія розгляду справи.
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Львівської області в межах справи №914/2585/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», в якому просить: 1) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31739428 від 06.10.2016 10:30:12 державного реєстратора Тузяк Павла Тарасовича Годовицько-Басівської сільради Пустомитівського району Львівської області, згідно якого вчинено запис про переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»; 2) скасувати право власності ПАТ КБ «Приватбанк» на квартиру АДРЕСА_1 та поновити право власності позивача на вказану квартиру.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, при розподілі позовної заяви визначено єдиний унікальний номер судової справи 914/2585/21(914/799/23), головуючим суддею визначено суддю Морозюка А.Я., в провадженні якого перебуває справа №914/2585/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 29.03.2023 (після виконання позивачем вимог ухвали суду від 10.03.2023 про залишення позовної заяви без руху) позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування права власності - прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження в межах справи №914/2585/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - керуючого реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражного керуючого Шимчишина Ігоря Степановича; підготовче засідання призначено на 25.04.2023 р.; встановлено сторонам та третій особі строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення, пояснення щодо позову.
Ухвалою суду від 25.04.2023 підготовче засідання відкладено на 23.05.2023 р.
15.05.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшла відповідь на позов від 15.05.2023 р. по справі №914/2585/21 (914/799/23) за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування права власності, згідно якої відповідач заявляє суду про пропуск позивачем строку позовної давності, як самостійної підстави для відмови в задоволенні позову.
22.05.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь від 22.05.2023 на відзив, в якій посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №706/1272/14-ц (провадження №14-456цс18) та практику Європейського суду позивач вказує на поважність пропуску строку позовної давності, та вважає, що строк позовної давності повинен рахуватися з дати отримання позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.01.2022, оскільки саме з цього дня позивач дізналась про порушення її прав.
Ухвалою суду від 23.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 13.06.2023 р.
02.06.2023 від відповідача на електронну адресу суду надійшло заперечення від 31.05.2023 на відповідь ОСОБА_1 від 22.05.20213, в якому посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 11.09.2019 у справі №487/10132/14ц, від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц, та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.02.2021 у справі №278/765/18, від 28.01.2020 у справі №910/20564/16, від 25.04.2022 у справі №138/28/20, відповідач вважає, що доводи наведені у відповіді позивача від 22.05.2023 не спростовують пропуску строку позовної давності при оскарженні рішення від 06.10.2016 №31739428, прийнятого державним реєстратором Городоцько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також відповідач зазначив, що Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглянуто скаргу ОСОБА_2 на рішення державного виконавця від 06.10.2016 №31739428, за результатами розгляду якої Колегія дійшла висновку відмовити скаржнику у скасуванні рішення з підстав пропуску строку на оскарження дій реєстратора, і вказаний висновок позивачем не оскаржений.
12.06.2023 від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі позивача від 12.06.2023.
Ухвалою суду від 13.06.2023 суд, заслухавши думку представника відповідача, врахувавши клопотання позивача та те, що сторонам та третій особі були створені необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 08.08.2023 р.
В судовому засіданні 08.08.2023 р. представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечила. Зазначила про пропуск позивачем строку позовної давності, а також зазначила, що примусового стягнення на заставне майно в даному випадку не відбулося (в контексті ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»), а відбулося позасудове стягнення на заставне майно на підставі положень договору іпотеки, на які позивач вільно погодилася.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши що обом сторонам у справі та третій особі були створені всі необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що в січні 2022 року з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.01.2022 їй стало відомо, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31739428 від 06.10.2016 10:30:12 державним реєстратором Тузяк Павло Тарасовичем Годовицько-Басівської сільради Пустомитівського району Львівської області вчинено запис про переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що належить позивачу, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».
Позивач вважає такі дії державного реєстратора неправомірними, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень безпідставним, прийнятим з грубим порушенням норм чинного законодавства України, а саме Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті». Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просить таке рішення скасувати, скасувати право власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» та поновити право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 .
Щодо строку позовної давності, позивач просить суд взяти до уваги, що з 2016 року їй ніхто і ніколи не повідомляв, що її квартира вже переоформлена на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». Більше того, будучи обізнаною із положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті», позивач була переконана, що на її квартиру не може бути звернено стягнення. А відтак, враховуючи положення ст. 261 ЦК України, початком перебігу строку позовної давності позивач вважає момент, коли вона дізналася про порушення свого права, а саме - січень 2022 року.
Позиція відповідача.
Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі застосувавши строк позовної давності, з наступних підстав. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав з внесенням 06.10.2016 р. відповідного запису в Державний реєстр прав, відомості якого згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є відкритим та доступним. За загальним правилом, особа повинна бути обізнана про стан своїх майнових прав та обов'язків. Таким чином, позивачка могла дізнатись про оскаржуване рішення державного реєстратора з 06.10.2016 р., в той час як з даним позовом звернулась до суду 07.03.2023.
Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачка не могла дізнатись про порушення свого права до вказаної дати і звернутись за його захистом до суду.
Отже, враховуючи наведене АТ КБ «ПриватБанк» заявляє суду про пропуск позивачкою строку позовної давності, як самостійної підстави для відмови в задоволенні позову. Сплив строків слід обчислювати з дати внесення запису до Державного реєстру прав, а тому позивачці необхідно було реалізувати своє право на звернення до суду відповідно до 06.10.2019 р.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Від третьої особи на адресу суду письмових пояснень не надходило. В підготовчих засіданнях суду 25.04.2023 та 23.05.2023 керуючий реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражний керуючий Шимчишин Ігор Степанович проти позову не заперечив.
Позиція суду щодо підсудності даного спору господарському суду.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2585/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , провадження у якій відкрито ухвалою суду від 05.10.2021 р. і триває на даний час.
Згідно із ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відтак, позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31739428 від 06.10.2016 10:30:12 державного реєстратора Тузяк Павла Тарасовича Годовицько-Басівської сільради Пустомитівського району Львівської області, згідно якого вчинено запис про переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк"; скасування права власності ПАТ КБ "ПриватБанк" на квартиру АДРЕСА_1 та поновлення права власності позивача на вказану квартиру, розглядається Господарським судом Львівської області в межах провадження у справі №914/2585/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1
Приймаючи рішення у даній справі, суд встановив наступні обставини та виходив з наступних мотивів.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 27.06.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») укладено кредитний договір №LVKBGK00000030, на підставі якого АТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 25 000 дол. США терміном до 25.06.2027 р. Цього ж дня, сторонами укладено іпотечний договір, посвідчений нотаріально і зареєстрований в реєстрі за № 1605, за умовами якого в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в іпотеку було передано нерухоме майно - квартиру під номером АДРЕСА_1 , загальною площею - 50,6 кв.м., житлова площа - 28,3 кв.м. (п. 33.3 Договору).
06.10.2016 державним реєстратором Тузяк Павло Тарасовичем здійснено реєстрацію права власності на належне позивачу майно, а саме квартиру від номером АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк».
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 294256808 від 11.01.2022, підставою для прийняття такого рішення став договір іпотеки, серія та номер: 1605 від 27.06.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В.
Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Звертаючись у березні 2023 року до суду з даним позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування права власності, позивач посилається на те, що предмет іпотеки був зареєстрований за АТ КБ «ПриватБанк» без згоди та без повідомлення власника в позасудовому порядку та під час дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.
Відповідачем у відповіді на позов від 15.05.2023 заявлено суду про пропуск позивачем строку позовної давності як самостійної підстави для відмови у задоволенні позову. Сплив строків, як зазначає АТ КБ «ПриватБанк», слід обчислювати з дати внесення запису до Державного реєстру прав, а тому позивачу необхідно було реалізувати своє право на звернення до суду до 06.10.2019 р. Відповідач посилається, зокрема, на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.04.2022 у справі №138/28/20, згідно яких позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 25.04.2022 у справі №138/28/20 полягає у тому, що перебіг позовної давності за вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію та скасування права власності починається від дня внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
Згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частина 1 ст. 261 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 2-5 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивач у позовній заяві зазначає, що про порушення свого права вона дізналася у січні 2022 року з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.01.2022. З 016 року ніхто і ніколи не повідомляв позивачу, що її квартира вже переоформлена на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». Більше того, позивач була обізнана про дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», дія якого починалась з 2014 року, та була переконана, що на її квартиру не може бути звернено стягнення, адже кредит був отриманий в іноземній валюті, квартира використовується як місце постійного проживання позивача, таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти, у позивача немає у власності іншого нерухомого житлового майна, загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м. Позивач не мала підстав перевіряти державні реєстри на предмет зміни власника її квартири, оскільки така зміна прямо заборонена законом. Крім того, позивач всі ці роки самостійно утримувала квартиру, отримувала платіжні квитанції на своє ім'я та оплачувала комунальні послуги, що входить у обов'язки власника квартири. Позивач вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» діяв недобросовісно, оскільки саме за його заявою було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого вчинено запис про переоформлення права власності на спірну квартиру, що відбулося без залучення позивача, без її повідомлення про вчинення будь-яких реєстраційний дій щодо належного їй майна. Протягом п'яти років відповідач не повідомляв позивача про зміну власника та не заявляв свої права на майно, чим приховував той факт, що квартира вибула з володіння позивача. Також 07.02.2022 року позивачем було подано скаргу до Міністерства юстиції України на рішення державного реєстратора від 06.10.2016 №31739428 щодо переоформлення квартири позивача. Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 06.02.2023 №363/7, скаргу залишено без розгляду по суті, оскільки встановлений законом строк для подання скарги сплив до її подання.
З даного приводу суд зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18) зазначено, що «позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити і від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі».
У справі №580/1300/22 постановою від 18.01.2023 Верховний Суд сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи(статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України).
Правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору.
Зокрема, згідно положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який діяв в період з 07.06.2014 по 21.04.2021, не могло бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", за умов, визначених у Законі.
Відтак, позивач мала правомірні очікування щодо того, що в період дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті на її квартиру, що знаходиться в іпотеці, не може бути звернено стягнення без її згоди. Окрім того, відповідачем не було повідомлено позивача про намір звернути стягнення на її майно. Таким чином, враховуючи усе вищевикладене, суд вважає причини пропуску строку позовної давності ОСОБА_1 за позовними вимогами до АТ КБ «ПриватБанк» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування права власності поважними.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31739428 від 06.10.2016 10:30:12 державного реєстратора Тузяк Павла Тарасовича Годовицько-Басівської сільради Пустомитівського району Львівської області, згідно якого вчинено запис про переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», суд зазначає наступне.
Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» врегульовані питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина друга статті 37 Закону України «Про іпотеку»).
У пункті 27 іпотечного договору від 27.06.2007 р. сторони погодили іпотечне застереження, відповідно до якого передбачено право іпотекодержателя при зверненні стягнення на предмет іпотеки отримати на праві власності предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
У частині третій статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Тобто державна реєстрація права власності закріплена законом як елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вже зазначалось вище, 07.06.2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №1304-VII, яким встановлено заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, що є предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті та за передбачених Законом умов.
Так, підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в редакції, чинній на момент реєстрації за Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» права власності на предмет іпотеки, передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
При цьому, загальна площа квартири під номером АДРЕСА_1 , складає - 50,6 кв.м.
Крім того, дана квартира використовується ОСОБА_1 як місце її постійного проживання, позивач зареєстрована у вказаній квартирі з 04.03.2009 р., що підтверджується відповідною відміткою у паспорті громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 20.12.2000 р. Радехівським РВ УМВС України у Львівській області. Доказів того, що у власності ОСОБА_1 знаходиться інше нерухоме житлове майно, матеріали справи не містять.
Закон №1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на таке відчуження.
Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Вибуття предмета іпотеки без волі іпотекодержателя в позасудовому порядку прирівнюється до звернення стягнення на предмет іпотеки, що заборонено нормами та положеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а відтак є порушенням з боку іпотекодержателя і як наслідок такі реєстраційні дії підлягають скасуванню.
Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.
Оформлення відповідачем права власності на спірну квартиру є способом звернення стягнення на предмет іпотеки, а протягом дії мораторію звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається.
Враховуючи все вищенаведене, за відсутності згоди ОСОБА_1 на перехід права власності на предмет іпотеки до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (оскільки квартира під номером АДРЕСА_1 використовується позивачем як місце її постійного проживання, є її єдиним житлом та площа цієї квартири не перевищує 140 кв. м), суд приходить до висновку, що на спірний об'єкт нерухомого майна не могло бути примусово звернуто стягнення шляхом реєстрації за іпотекодержателем права власності у зв'язку із дією станом на 06.10.2016 року Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Отже, у державного реєстратора Тузяк Павла Тарасовича Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області станом на 06.10.2016 р. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вищевказану квартиру за Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», а у Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» були відсутні передбачені законом підстави для набуття у власність квартири під номером АДРЕСА_1 .
За таких обставин, суд вважає встановленим той факт, що відповідачем було порушено право власності позивача, у зв'язку з чим порушене право підлягає судовому захисту.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Оскільки у відповідача станом на 06.10.2016 р. не було законних підстав для набуття у власність вказаної квартири, слід констатувати і відсутність підстав для прийняття рішення державного реєстратора Тузяк Павла Тарасовича Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31739428 від 06.10.2016 10:30:12, згідно якого вчинено запис про переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».
За таких обставин, оскільки у державного реєстратора Тузяк Павла Тарасовича Годовицько-Басівської сільради Пустомитівського району Львівської області станом на 06.10.2016 р. не було законних підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31739428 від 06.10.2016 10:30:12, згідно якого вчинено запис про переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору іпотеки від 27.06.2007 р., серія та номер:1605, посвідченого приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В., позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про скасування права власності ПАТ КБ «ПриватБанк» на квартиру АДРЕСА_1 та поновлення права власності позивача на вказану квартиру.
У статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 по справі №914/2350/18(914/608/20) зроблено наступні правові висновки: (п. 102) "Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача"; (п.111) "Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України"; (п.112) "Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді".
Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ КБ «ПриватБанк», заявлені позивачем позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у п. 115-116 постанови від 21.12.2022 по справі №914/2350/18(914/608/20): «Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Слід ще раз звернути увагу, що судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою».
Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові від 21.12.2022 по справі №914/2350/18(914/608/20) також зауважує, що(п.127) "положення Закону N1952-IV регламентують процедуру внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону N1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення"; (п.129) "Згідно абзацу другого частини третьої статті 26 Закону N1952-IV, у разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень"; (п.130) "Чинне нині положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону N1952-IV також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав";(п.131) "Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами другим і третім частини третьої статті 26 Закону N1952-IV".
"Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем" (п. 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 по справі №914/2350/18(914/608/20)).
Таким чином, на підставі усього вищевикладеного, враховуючи правову позицію Великої палати Верховного Суду, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову в частині вимоги про скасування права власності ПАТ КБ «ПриватБанк» на квартиру АДРЕСА_1 та поновлення права власності позивача на вказану квартиру.
Суд зазначає, що скасування на підставі судового рішення державної реєстрації права власності, проведеної на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, є самостійною підставою для припинення за АТ КБ «ПриватБанк» речового права та поновлення права власності на квартиру за ОСОБА_1, оскільки відповідні права повертаються у стан, що існував до скасованої державної реєстрації, а дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної (скасованої) державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, залишаються незмінними, що узгоджується з положеннями статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до наведеного вище.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За подання до суду даної позовної заяви, ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 5 368 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною квитанцією від 27.03.2023 р. №3 та випискою про зарахування судового збору до Державного бюджету України.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп. за одну вимогу немайнового характеру (скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень), слід покласти на відповідача, а сплачений судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп. за одну вимогу немайнового характеру (скасування права власності) слід покласти на позивача. Докази понесення інших судових витрат в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31739428 від 06.10.2016 10:30:12 державного реєстратора Тузяк Павла Тарасовича Годовицько-Басівської сільради Пустомитівського району Львівської області, згідно якого вчинено запис про переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк».
3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 684 грн. 00 коп. - судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.
Повне рішення складено 14.08.2023 р.
Суддя Морозюк А.Я.