вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/315/23
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРЕС»
доДержавного підприємства «Чайка»
простягнення 2174687,55 грн.
за участю представників:
позивача:Серебряник О.О. - адвокат, ордер від 19.01.2023 сепія АА № 1267715
відповідача:не з'явились
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРЕС» (далі - позивач) до Державного підприємства «Чайка» (далі - відповідач) про стягнення 2174687,55 грн., з яких 1739124,50 грн. основний борг, 47359,20 грн. інфляційні втрати, 12129,70 грн. 3% річних, 202161,70 грн. пені, 173912,45 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів від 14.10.2022 № 141022-03 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар згідно перелічених в позовній заяві видаткових накладних у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову до 07.03.2023. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подачі відзиву докази належного виконання своїх зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів від 14.10.2022 № 141022-03 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар згідно перелічених в позовній заяві видаткових накладних у встановлений договором строк; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 21.02.2023 № 20-23/97, в якому заперечує проти позовних вимог, з підстав, які зводяться до неналежного оформлення специфікацій № 1, № 2 від 17.10.2022 та № 3, № 4 від 04.11.2022, позаяк на них відсутній відтиск печатки відповідача, а відтак вони є неналежними і недостовірними доказами на обґрунтування правомірності вимог позивача та такими, що не можуть підтвердити наявність заборгованості відповідача перед позивачем. За вказаних обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Позивач подав суду відповідь на відзив від 14.04.2023, в якій наводить власні спростування на доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема позивач вказує, що з оригіналів специфікацій № 1, № 2 від 17.10.2022 та № 3, № 4 від 04.11.2022 вбачається, що вони містять печатки як продавця так і покупця - відповідача.
Відповідач своїм правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався, заперечення на відповідь на відзив до суду не надав.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.05.2023 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.08.2023 о 15.20.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір поставки нафтопродуктів від 14.10.2022 № 141022-03 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язався передати у власність відповідача - покупця, а покупець прийняти і сплатити на умовах, викладених у договорі і додатках до нього нафтопродукти, що іменуються далі по тексту - товар. Номенклатура товару, його кількість, ціна, умови поставки та оплати встановлюються сторонами за погодженням в додатках до цього договору - специфікаціях, а також вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.4 договору кількість товару, що поставляється, визначається у видаткових накладних до цього договору. Загальна кількість товару, що поставлена покупцю за цим договором, визначається сукупною кількістю всіх партій товару згідно з видатковими накладними до цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого товару покупцем впродовж всього терміну дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах і накладних документах, а також у відповідних специфікаціях на кожну окрему партію товару.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець зобов'язується оплатити, з дотриманням умов визначених у відповідній специфікації, повну вартість товару (у тому числі ПДВ), зазначену у специфікації до цього договору, а також в накладених документах на товар - видаткових накладних, актах прийому-передачі, на кожну окрему партію товару.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2023, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених цим договором і додатками до нього (п. 7.1 договору).
В додатках №№ 1, 2, 3, 4 до договору сторони підписали специфікації №№ 1, 2 від 17.10.2022 та №№ 3, 4 від 04.11.2022 (далі - специфікації), в яких сторони визначили найменування товару, кількість, пункт призначення та ціну товару.
У п. 2 специфікацій визначено умови оплати: розрахунки за товар здійснюються покупцем шляхом 100% попередньої оплати із перерахуванням грошових коштів на поточних рахунок продавця протягом 2 (двох) банківських днів з моменту визначення продавцем рахунку-фактури.
Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1739124,50 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 17.10.2022 № 224 на суму 690032,30 грн., від 17.10.2022 № 225 на суму 428021,40 грн., від 04.11.2022 № 511 на суму 2160333 грн., від 04.11.2022 № 518 на суму 405037,80 грн., які підписані в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та їх підписи скріплені печатками товариства та підприємства, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.
В матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 17.10.2022 № 224/1, від 17.10.2022 № 225/1, від 04.11.2022 № 511/1, від 04.11.2022 № 518/1, а також рахунки на оплату від 17.10.2022 № 116 на суму 1118053,70 грн., від 03.11.2022 № 259 на суму 621033,35 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 1739124,50 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.
Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі, відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 07.11.2022 складає суму 1739124,50 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариства та підприємства, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по переліченим вище видатковим накладним, в зв'язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 1739124,50 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.
Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 1739124,50 грн. основаного боргу.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 20.10.2022 по 19.01.2023 складають 47359,20 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 20.10.2022 по 19.01.2023 складають 12129,70 грн.
Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування інфляційних втрат стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 38541,42 грн. В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 8817,78 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.
Здійснений позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.
Позивач на підставі п. 4.2 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення термінів здійснення взаєморозрахунків пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за його розрахунком з прострочених сум за загальний період прострочення з 20.10.2022 по 19.01.2023 складає 202161,70 грн.
Також, позивач на підставі п. 4.3 договору просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми боргу, що підлягає до сплати, розмір якого за розрахунком позивача складає 173912,45 грн.
Відповідно до п. 4.2 договору у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатками до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.
Згідно п. 4.3 договору у разі несплати покупцем вартості товару протягом 3-х банківських днів від дати, зазначеної постачальником у специфікації та рахунках-фактурах, які виставляються постачальником, останній має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% від суми, що підлягає до сплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову є доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача проти позовних вимог, з підстав, які зводяться до неналежного оформлення специфікацій № 1, № 2 від 17.10.2022 та № 3, № 4 від 04.11.2022, позаяк на них відсутній відтиск печатки відповідача, а відтак вони є неналежними і недостовірними доказами на обґрунтування правомірності вимог позивача та такими, що не можуть підтвердити наявність заборгованості відповідача перед позивачем не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється судом з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, позаяк, суд в судовому засіданні 08.08.2023 дослідив надані представником позивача оригінали специфікацій № 1, № 2 від 17.10.2022 та № 3, № 4 від 04.11.2022 та встановив наявність на них печаток позивача та відповідача, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
Посилання відповідача на те, що перелічені специфікації не можуть підтвердити наявність заборгованості відповідача перед позивачем є безпідставними, позаяк наявність заборгованість відповідача перед позивачем в заявленій до стягнення сумі підтверджується переліченими вище первинними документами, а саме видатковими накладними: від 17.10.2022 № 224 на суму 690032,30 грн., від 17.10.2022 № 225 на суму 428021,40 грн., від 04.11.2022 № 511 на суму 2160333 грн., від 04.11.2022 № 518 на суму 405037,80 грн.
Суд звертає увагу, що відповідач у відзиві на позову заяву посилається на наявність недоліків у специфікаціях, які як встановлено судом є безпідставні, в той же час не заперечує факту поставки позивачем товару та його прийняття відповідачем.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на необґрунтованість вимоги позивача про оплату товару протягом 2-банківських днів з моменту виставлення продавцем рахунку та не надання позивачем доказів направлення рахунків на адресу відповідача, не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється з огляду їх необґрунтованість, недоведеність та безпідставність, позаяк такий порядок розрахунків за поставлений товар узгоджений між сторонами у справі, а випадки відсутності конкретних положень щодо порядку розрахунків застосовуються положення пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Суд звертає увагу, що умови договору не містять положень, які зобов'язують позивача надсилати на адресу відповідача рахунки на оплату, за умовами договору позивач надає рахунки відповідачу. Отримавши товар за переліченими вище видатковими накладними, відповідач не вказав зауважень чи претензій про відсутність рахунку на оплату товару.
Крім того, суд зазначає, що відсутність рахунків ніяким чином не перешкоджає виконанню зобов'язання з оплати отриманого товару, зважаючи на те, що договір містить реквізити сторін, у т.ч. дані щодо розрахункового рахунку позивача. Окрім того, відповідачем не надано доказів внесення грошових коштів в рахунок оплати на депозит нотаріуса, як доказ того, що він мав намір виконати відповідне зобов'язання, однак, був позбавлений такої можливості. Окрім того, відповідачем не доведено того факту, що він звертався до позивача у зв'язку з неможливістю виконати грошове зобов'язання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар внаслідок відсутності рахунків.
Наведені відповідачем заперечення проти позову не спростовують обґрунтованих позовних вимог позивача.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1739124,50 грн. основного боргу, 38541,42 грн. інфляційних втрат, 12129,70 грн. 3% річних, 202161,70 грн. пені, 173912,45 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 8817,78 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРЕС» до Державного підприємства «Чайка» про стягнення 2174687,55 грн., з яких 1739124,50 грн. основний борг, 47359,20 грн. інфляційні втрати, 12129,70 грн. 3% річних, 202161,70 грн. пені, 173912,45 грн. штрафу задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Чайка» (вул. Гоголя, 62А, с. Дударків, Бориспільський р-н, Київська обл., 08330, ідентифікаційний код 31245250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРЕС» (вул. Борищака Майора, 18, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600, ідентифікаційний код 42831334) 1739124 (один мільйон сімсот тридцять дев'ять тисяч сто двадцять чотири) грн. 50 коп. основного боргу, 38541 (тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок одну) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 12129 (дванадцять тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 70 коп. 3% річних, 202161 (двісті дві тисячі сто шістдесят одну) грн. 70 коп. пені, 173912 (сто сімдесят три тисячі дев'ятсот дванадцять) грн. 45 коп. штрафу, 32488 (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 05 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРЕС» до Державного підприємства «Чайка» про стягнення 8817,78 грн. інфляційних втрат відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 14.08.2023.
Суддя Ю.В. Подоляк