ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.08.2023Справа № 910/14714/22
Господарський суд міста Києва в складі судді Літвінової М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/14714/22
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» (вулиця Великий Вал, будинок 68, місто Київ, 04071)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, місто Київ, 03150)
про стягнення 8 248,54 грн
Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 8 248,54 грн неустойки, посилаючись на порушення відповідачем строку доставки вантажу при виконанні перевезення в міжнародному сполученні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14714/22, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
06.03.2023 від відповідача до суду надійшла заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності та клопотання про зменшення розміру неустойки.
14.03.2023 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Акціонерним товариством "Українська залізниця" зі станції Бугяняй Литовської залізниці на станцію Бородянка Південно-Західної залізниці було здійснено перевезення вантажу одержувачу - ПІІ «Амік Україна», за міжнародною залізничною накладною від 25.08.2021 № 0401176.
Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу, ПІІ «Амік Україна» посилається на порушення відповідачем строку доставки вантажу за вказаною залізничною накладною, визначеного ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у зв'язку з чим просить суд стягнути з АТ «Українська залізниця» неустойку у розмірі 8 248,54 грн на підставі ст. 45 УМВС.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач обставин прострочення виконання взятого на себе зобов'язання з вчасної доставки вантажу не оспорює, як і не спростовує обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку неустойки. Натомість, АТ «Українська залізниця» заявляє про сплив позовної давності до заявленої позивачем вимоги та одночасно клопоче про зменшення розміру неустойки.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Аналогічні положення містяться також у ч. 1 ст. 307 ГК України.
За змістом ч. 2 ст. 307 ГК України, яка кореспондується з частинами 2, 3 ст. 909 ЦК України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Пунктами 22, 23 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, унормовано, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до визначення термінів, наведеного у п. 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Цим же пунктом Статуту залізниць України визначено, що міжнародним залізничним сполученням є перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.
Пунктом 4 Статуту залізниць України встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Враховуючи, що перевезення вантажу за накладною від 25.08.2021 № 0401176 здійснювалося залізничним транспортом у міжнародному сполученні (Литва - Україна), то спірні правовідносини між сторонами у даній справі підпадають під правове регулювання Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (УМВС), яка є чинною для України у силу Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів.
Так, згідно з параграфом 1 ст. 3 Угоди про міжнародні вантажні сполучення остання встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізничо - поромному сполученні.
Параграфом 1 ст. 14 УМВС унормовано, що відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.
Накладна може бути оформлена у вигляді електронної накладної. Електронна накладна виконує функції паперової накладної та являє собою набір даних в електронному вигляді, ідентичний набору даних паперової накладної (параграф 4 ст. 15 УМВС).
Статтею 24 УМВС встановлено, якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті. Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм: для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км; для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.
Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з причин, що не залежать від перевізника.
Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну.
Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу у розпорядження одержувача (параграф 7 статті 24 УМВС).
Судом встановлено, що загальна відстань перевезення за залізничною накладною №0401176 по території Литви, республіки Білорусь та України становить 1 084 км.
Отже, термін доставки вантажу мав складати 9 діб, враховуючи при цьому збільшення терміну доставки вантажу на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу, а також продовження терміну доставки на 2 доби, котре мало місце у зв'язку з затримкою на шляху слідування (31.08.2021 - 01.09.2021) не з вини перевізника (графа 32 «Продовження строку доставки» накладної).
Разом з тим, згідно графи 26 залізничної накладної № 0401176 датою укладення договору значиться 25.08.2021, а датою повідомлення про прибуття вантажу - 05.09.2021 (графа 35 електронної накладної), тобто фактичний строк доставки вантажу становив 11 діб.
З огляду на встановлене, матеріалами справи підтверджується допущення Залізницею прострочення терміну доставки вантажу, котре склало 2 доби.
Згідно зі ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність перед відправником або отримувачем, що витікає виключно з договору перевезення, в порядку і межах, встановлених цією Угодою. Перевізник несе відповідальність за перевищення строку доставки вантажу.
Параграфом 1 ст. 45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 термін доставки вантажу, перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.
Згідно з параграфом 2 ст. 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення - терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме: 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не зверху однією десятою загального терміну доставки; 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки; 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок неустойки за прострочення доставки вантажу (45 825,20 грн провізної плати (графа 51 електронної накладної) Х 18% провізної плати), суд дійшов висновку, що останній є правильним, а тому вимога позивача про стягнення з Залізниці неустойки у розмірі 8 248,54 грн є правомірною.
Разом з тим, як уже зазначалося вище, не заперечуючи самого факту допущення прострочення виконання взятого на себе зобов'язання з вчасної доставки вантажу та не спростовуючи обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку неустойки, відповідач, як на підставу відмови у позові, посилається на сплив позовної давності до заявленої вимоги про стягнення неустойки.
Так, за приписами ч. 6 ст. 315 ГК України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до параграфів 1, 2 ст. 47 УМВС позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право на пред'явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.
Згідно з параграфом 3 ст. 47 УМВС позов може бути пред'явлено, якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії; якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особу, яка звернулася з претензією, про її відхилення повністю або частково.
За змістом параграфів 1 - 3 ст. 48 УМВС позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення строку доставки вантажу пред'являються протягом 2 місяців. Вказані в параграфі 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права на пред'явлення позову, встановленого в параграфі 2 статті 47 Угоди "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" даної Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається. Пред'явлення претензії, оформленої у відповідності зі статтею 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг терміну давності, передбаченого в параграфі 1 цієї статті. Перебіг строку давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претенденту про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення строку, установленого в параграфі 7 статті 46 цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді. Повторне пред'явлення претензії з тих самих підстав не зупиняє перебіг строків давності, передбачених в параграфі 1 цієї статті.
Із наведених норм вбачається, що Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено обов'язкове досудове врегулювання спору шляхом звернення одержувача вантажу з претензією до перевізника, з вини якого порушено терміни доставки вантажу.
Судом встановлено, що вантаж за спірною залізничною накладною було видано АТ "Українська залізниця" та отримано позивачем 05.09.2021 згідно з відміткою у графі 35 електронної накладної.
Отже, саме з вказаної дати розпочав свій перебіг 2-місячний строк позовної давності для вимоги про стягнення неустойки за перевищення відповідачем строку доставки вантажу.
Матеріалами справи підтверджується, що 29.10.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату спірної суми неустойки, що мало своїм наслідком зупинення 2-місячного терміну позовної давності.
Відповідно до параграфу 7 ст. 46 УМВС перевізник зобов'язаний у 180-денний строк з дня отримання претензії розглянути її, надати відповідь і при повному або частковому визнанні претензії сплатити належну суму.
Враховуючи, що претензія була отримана відповідачем 01.11.2021, то встановлений вищенаведеною нормою строк для розгляду останньої та відповіді на неї закінчився 02.05.2022, у зв'язку з чим, попри відсутність будь-якого реагування з боку відповідача на пред'явлену йому претензію, з 03.05.2022 мало місце поновлення перебігу позовної даності для заявленої вимоги про стягнення неустойки (тобто продовження останнього з урахуванням часу, що минув до його зупинення).
Таким чином, останнім днем визначеного УМВС строку позовної давності для вимоги про стягнення неустойки з перевізника за перевищення ним терміну доставки вантажу було 09.05.2022.
Разом з тим, згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті позов у даній справі було подано Підприємством лише 24.12.2022, тобто по збігу визначеного Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення строку.
При цьому позивач зазначив, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 днів, який у подальшому неодноразово продовжувався.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набув чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
У зв'язку з наведеним позивач переконаний, що наявність серед вищевказаного переліку статті 258 ЦК України у даному випадку дає підстави вважати продовженим строк звернення до суду Підприємства з позовом до АТ «Укрзалізниця» про стягнення неустойки за перевищення строку доставки вантажу у міжнародному сполученні на строк дії правового режиму воєнного стану.
Дійсно, частиною 1 ст. 258 ЦК України унормовано, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Зокрема, у силу п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що ст. 925 ЦК України є загальною нормою, котра врегульовує питання щодо пред'явлення претензій і позовів перевізнику, що випливають із договору перевезення у внутрішньому сполученні, тоді як даний позов пред'явлено Підприємством щодо перевезення вантажу залізницею у закордонному сполученні.
Так, відповідно до ст. 926 ЦК України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Крім цього, як уже зазначалося, за приписами ч. 6 ст. 315 ГК України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Отже, аналіз наведених норм дає підстави стверджувати про закріплення на законодавчому рівні особливостей/відмінностей у регулюванні питання щодо обчислення та перебігу позовної давності у спорах, пов'язаних з перевезенням вантажів у внутрішньому та міждержавному сполученнях, на необхідності врахування яких акцентував увагу Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2022 року у справі № 910/11505/21.
З огляду на викладене, враховуючи, що ст. 926 ЦК України, як і ст. 315 ГК України переліком ч. 2 ст. 258 ЦК України не охоплена, а також беручи до уваги, що вказані норми відсутні як окремі у переліку статей, строки яких продовжено на строк дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що посилання позивача на застосування до спірних правовідносин положення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є необґрунтованим.
У силу параграфу 4 ст. 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення пропуск строків давності є підставою для відхилення вимог.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, встановленого нормами УМВС, а також наявність заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, керуючись приписами вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що у позові про стягнення спірної суми неустойки у розмірі 8 248,54 грн слід відмовити.
Відмова суду у позові з підстави, зазначеної вище, виключає розгляд клопотання відповідача про зменшення суми неустойки у порядку ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
Керуючись ст. 86, 129, 232, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано: 10.08.2023.
СуддяЛітвінова М.Є.