Справа №: 148/1042/23
Провадження № 2/148/414/23
03 серпня 2023 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дамчука О.О.,
за участю секретаря Носулько К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3765287 від 10.09.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3765287, відповідно до якого Банк надав позичальниці кредит в розмірі 7200,00 грн., а позичальниця зобов'язалась повернути отриману суму в строк до 10.10.2021 та сплатити проценти за користування кредитними коштами. У подальшому 26.01.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення права вимоги № 26-01/2022-83, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 3765287 від 10.09.2021 укладеним з відповідачкою. У свою чергу ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а саме договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за кредитним договором № 3765287 від 10.09.2021 укладеним з відповідачкою. Згідно з умовами кредитного договору позичальниця зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Всупереч умовам кредитного договору відповідачка не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, відповідачка має непогашену заборгованість перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитним договором № 3765287 від 10.09.2021, станом на 10.05.2023 в сумі 35220,63 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки, також просить стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2684,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн.
У судові засідання призначені на 21 червня 2023 року та 04 липня 2023 року представник позивача за договором № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023 (а.с.86-96), будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи не з'явився. У позовній заяві міститься прохання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та за відсутності представника позивача (а.с.7-8, 135).
Відповідачка ОСОБА_1 , яка була належним чином повідомлена судом про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку (а.с.110,129-130) у судове засідання не з'явилась, надала до суду відзив на позовну заяву (а.с.111), в якому позовні вимоги не визнала та заперечує проти їх задоволення, посилаючись на те, що надане позивачем платіжне доручення № 55976337 про перерахування на її рахунок коштів виготовлене з порушенням «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», а тому не є належним доказом перерахування на її рахунок відповідної суми. Також зауважує на неправомірність застосування комісії у кредитному зобов'язанні та не підтвердженість позивачем розрахунку процентів та нарахування їх поза межами строку дії договору.
03.07.2023 від представника позивача (а.с.117-119) на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому останній просив вимоги задовольнити повністю посилаючись на те, що відповідачкою не додано належних доказів неотримання останньою кредитних коштів та спростування розміру існуючої заборгованості. Оскільки відповідно до укладеного договору строк дії кредитування, як те зазначено у п. 7.1 складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань та зобов'язання відповідно до ст. 526 ЦК України мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає до задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що 10.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3765287, відповідно до якого Банк надав позичальниці фінансовий кредит в розмірі 7200,00 грн., а позичальниця зобов'язалась повернути отриману суму в строк до 10.10.2021 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом, тобто в протягом 30 календарних днів, та до повного погашення зобов'язання за стандартною базовою процентною ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день прострочення виконання зобов'язання, після 10.10.2021 за умови відсутності пролонгації з пільговим періодом (а.с.9-24).
26.01.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 26-01/2022-83, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за договором № 3765287 (а.с.25-40).
Відповідно до витягу Реєстру Боржників від 26.01.2022 до Договору відступлення права вимоги від 26.01.2022 відповідачка мала загальну заборгованість у розмірі 26739,58 грн (а.с.36).
Пунктом 2.3 зазначеного договору факторингу передбачено, що з дати відступлення прав вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були клієнтом) за договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договорів фінансових послуг (а.с.26-27).
Згідно договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», у тому числі за кредитним договором № 3765287 (а.с.41-57).
Відповідно до витягу Реєстру Боржників від 10.01.2023 до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 відповідачка станом на дату відступлення права вимоги мала загальну заборгованість у розмірі 35220,63грн (а.с.53).
Із копії платіжного доручення № 55976337 від 10.09.2021 (а.с.24) вбачається, що банком було здійснено безготівкове перерахування коштів у сумі 7200,00 грн на картку ПУМБ банку VISA № НОМЕР_1 , де отримувачем зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 та у призначенні платежу вказано - кошти згідно договору 3765287.
Із наданих позивачем розрахунків заборгованості станом на 10.05.2023 заборгованість за кредитним договором № 3765287 від 10.09.2021 становить 35220,63 грн (а.с.58-63), з яких:
- заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5849,00 грн,
- заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 20098,58 грн.,
- заборгованість за комісією 792,00 грн,
- заборгованість за нарахованими відсотками, на залишок заборгованості, згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по 24.02.2022) 8481,05 грн.
Враховуючи положення ст. ст. 514, 516 ЦК України, згідно з якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, позивач набув право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 3765287 від 10.09.2021.
Указом Президента № 64/202 від 24.02.2022 запроваджений режим воєнного стану у країні. З огляду на це, судом перевірено дотримання п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення відповідачки від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу та порушень не встановлено.
Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 12 ЦПК України передбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Посилання позивачки на те, що платіжне доручення № 55976337 від 10.09.2021 не є належним доказом надання їй кредиту, оскільки не має усіх істотних реквізитів передбачених Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 № 22, не приймається судом до уваги з огляду на те, що відповідачкою на спростування отримання кредитних коштів не додано належних та допустимих доказів, зокрема виписки за картковим рахунком відкритим у АТ «ПУМБ БАНК» НОМЕР_1 за період з 10.09.2021 по 15.09.2021, довідки про відсутність відкритих рахунків на ім'я відповідачки за вказаний період в АТ «ПУМБ БАНК», витягу з ЄРДР про відкрите кримінальне провадження, тощо.
Із матеріалів справи вбачається, що факт отримання коштів відповідачкою не оспорювався, договір нею частково виконувався (частина перша статті 82 ЦПК України), а згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Із виписки по рахунку (а.с.58-61), вбачається що відповідачкою здійснювались дії на погашення кредиту за кредитним договором № 3765287 від 10.09.2021, а саме: 06.10.2021 сплата тілу кредиту у сумі 720,00 грн та сплата процентів по кредиту у сумі 939,00 грн, 25.10.2021 сплата тіла кредиту у сумі 324,00 та сплата процентів за кредитом у сумі 746,00 грн, 31.10.2021 сплата тіла кредиту у сумі 307,00 грн та процентів за кредитом у сумі 689,00; також відповідачкою здійснювалась 06.10.2021, 25.10.2021 та 31.10.2021 пролонгація договору споживчого кредиту, що підтверджується сплатою комісії за пролонгацію у розмірі 720 грн - 06.10.2021, у розмірі 324,00 грн - 25.10.2021 та у розмірі 307 грн - 31.10.2021.
Відтак, відповідачка уклавши споживчий кредитний договір, підписавши заявку на отримання кредиту, частково сплативши борг та двічі виконавши пролонгацію договору, вчинила дії, що свідчать про визнання існування боргу за Кредитним договором.
Щодо тверджень відповідачки на, нібито, невірний розрахунок заборгованості, суд зазначає, що вони є такими, що відповідають дійсності, підтверджені та обґрунтовані, оскільки позивачем чітко визначено суму, на яку нараховуються проценти, періоди нарахування, кількість днів прострочення та відсоткова ставка, встановлена умовами договору. Крім того, відповідачка стверджуючи, що позивачем невірно здійснений розрахунок заборгованості, проте власного розрахунку заборгованості не надає, у зв'язку з чим доводи відповідачки в цій частині є спростованими та не можуть бути прийняті судом до уваги.
Заперечення відповідачки щодо стягнення з неї комісії у розмірі 792,00 грн також не можуть бути узяті до уваги судом оскільки, за приписами статті 526 ЦК України вбачається, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Станом на дату розгляду справи п. 1.5.1 Договору про споживчий кредит щодо нарахування комісії за ставкою 11 відсотків від суми кредиту одноразово у судовому порядку не визнаний недійсним, а тому відповідно до ст. 204 ЦК такий правочин є правомірним. Таким чином, безспірним є те, що відповідачка була обізнана про всі істотні умови договору про споживчий кредит та прийняла їх як справедливі та прийнятні для себе під час укладання договору, про що, окрім іншого, свідчить те, що відповідний договір укладено 10.09.2021, відповідачка жодного разу не зверталась до позивача із заявами щодо роз'яснення умов договору, докази про звернення з позовом про захист прав споживачів у суду відсутні.
Суд зауважує, що посилання позивачки на постанову Верховного Суду від 19.02.2020 № 756/8840/17 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду вказаної справи виникли до внесення змін до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та набранням чинності закону України «Про споживче кредитування».
Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» станом на 10.09.2021, тобто на дату підписання договору про споживчий кредит передбачено, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Пунктом 4 частини 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIII та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.
У постанові від 26 грудня 2019 року № 467/555/19 Верховний Суд, в аналогічній справі зробив висновок про те, що «враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на зазначене, відповідачка, підписанням договору про споживчий кредит та всіх його додатків до нього, висловила своє волевиявлення та підтвердила своє погодження з усіма його умовами, як прийнятними для неї. Про прийняття відповідачкою усіх умов договору свідчить також те, що остання не скористалась своїм правом, передбаченим ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування» та не відмовилась від його умов.
Також право банку встановлювати комісію за обслуговування споживчого кредиту без надання визначення поняття обслуговування споживчого кредиту передбачено статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги, отже обслуговування споживчого кредиту, за яке позивачем встановлено комісію є самостійною банківською послугою.
Матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивач не здійснював обслуговування споживчого кредиту та відповідачка не довела, що банк не здійснював обслуговування споживчого кредиту, переказ коштів та приймання готівки на рахунки в банку.
Щодо заперечень відповідачки про нарахування відсотків за користування кредиту за межами місячного строку суд зазначає таке.
Відповідно до умов Договору споживчого кредиту Кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору.
Згідно з п. 2.2.3. договору позики проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти в розмірі 7 200,00 грн.
Пунктом 7.1 договору позики визначено, що цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Таким чином, підписанням договору сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування. Місячний термін зазначений у п. 1.3 договору та погоджений сторонами відносився до нарахування процентної ставки у розмірі 1,25 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом передбаченої п.1.5.2 зазначеного договору. Із змісту пунктів 2.2.2, 2.2.3, 2.4.2. вбачається, що якщо станом на 10.10.2021, із врахуванням пролонгацій, зобов'язання за договором не будуть виконані, то зобов'язання зі сплати платежів буде вважатись простроченим та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4 та п.3.2.5, у зв'язку з чим позичальник має право, у тому числі, на нарахування процентів за ставкою передбаченою п.1.6, яка становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, що не суперечить чинному законодавству.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Вбачається, що законом визначено право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору за умови дотримання вимог закону при укладенні договору.
Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредиту. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копії договорів відступлення права вимоги підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором, до позивача по справі.
Враховуючи, що відповідачка взяті на себе зобов'язання за договором про споживчий кредиту строки передбачені договором належним чином не виконала, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідачки на користь позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію Договору про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023 (а.с.86-90), заявка на надання юридичної допомоги № 57 від 28.04.2023 року (а.с.95), платіжне доручення від 12.05.2023 (а.с.94), прайс-лист Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс» (а.с.91-93), витяг з Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 16.06.2021 (а.с.96), а тому з урахуванням вимог ст.137 ЦПК України суд вважає, що з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача 9000,00 грн. витрат на правову допомогу. Клопотань про зменшення суми витрат на правничу допомогу в порядку ч.5 ст. 137 ЦПК України від відповідачки на адресу суду не надходило.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позовних вимог, таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2684 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.05.2023 (а.с.1), стягнути з відповідачки на його користь.
Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 626, 628, 629, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором про споживчий кредит № 3765287 від 10.09.2021, у розмірі 35220,63 (Тридцять п'ять тисяч двісті двадцять) грн. 63 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306), понесені витрати на правову допомогу в розмірі 9000 (Дев'ять тисяч) грн. та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.О.Дамчук