ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
23 березня 2010 року 15:41 № 2а-3163/10/2670
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «І.С.М. Холдінг»
доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
проВизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.09р. № 0003002310/0
Суддя Смолій І.В.
Секретар судових засідань Бузінова І.Ю.
Представники:
Від позивача: Бузін О.В. -пк (ген.директор наказ № 15-к від 02.12.04р. паспорт СК143220)
Від відповідача: Мельник Р.В. -пк (дов.від 11.01.10р. № 4/10-021)
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 23.03.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.09р. № 0003002310/0.
Ухвалою суду від 09.03.10р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 23.03.10р.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не поступило. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.
Крім того представник позивача в судовому засіданні пояснив, що вказане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено до податкового органу, однак на момент розгляду справи скарга позивача розглянута не була.
Представник відповідача позовні вимоги заперечив в повному обсязі, вважає, що посадові особи податкового органу діяли правомірно та в межах чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Працівниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «І.С.М. Холдінг»(далі - позивач) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в установі банку за серпень 2009року яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період липень 2009року, за наслідками якої було складено Акт № 249/23-40/32530737 від 25.11.2009р. (далі -акт перевірки).
Вказаним актом перевірки встановлено допущення позивачем порушення вимог пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартості»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР,а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 385868,00 грн. Суб'єктом господарювання завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року.
На підставі зазначеного вище акту перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003002310/0 від 01.12.09р. форми «В1»яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 385 868,00грн.
З пояснень представника позивача судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003002310/0 від 01.12.09р. було оскаржено позивачем до податкового органу в адміністративному порядку, однак на час розгляду справи рішення по скарзі прийнято не було.
Суд не може погодитись з таким висновком податкового органу виходячи з наступного.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що в податковій декларації за липень 2009року позивачем зазначено суму податкового кредиту в розмірі 406 232,00грн., однак під час перевірки податковим органом встановлено, що згідно з реєстром отриманих та виданих податкових накладних за липень 2009року така сума становить 27 019,00грн., у зв'язку із цією різницею значень податковий орган прийшов до переконання про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту 379 213,00грн., тобто сума, що є різницею між визначною сумою податкового кредиту в податковій декларації за липень 2009року та сумою що значиться в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Виходячи з таких міркувань податковий орган прийшов до переконання, що залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, тобто липень 2009року, становить 13 635,00грнн.
З наявних матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що в податковій декларації за серпень 2009року позивачем визначено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 454 031,00грн.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартості»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.
Відповідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації (рядок 25.1), яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартості»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.
Судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог зазначених вище норм пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону визначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яке становить 385 868,00 грн., що відображено в поданій до ДПІ у Святошинському районі м.Києва податковій декларації з ПДВ за серпень 2009 року.
З акту перевірки вбачається, що податковий орган прийшов до переконання про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування за серпень 2009року на суму 385 868,00грн. у зв'язку із завищенням суми залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду на 379 213,00грн.
З акту перевірки вбачається, що податковий орган прийшов до переконання про завищення позивачем сум що підлягають бюджетному відшкодуванню у зв'язку із завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за липень 2009 року у розмірі 379 213,00 грн. А саме з наданого до перевірки реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податковим органом було встановлено, що згідно цього реєстру загальна сума податкового кредиту складає 27 019,00 грн. (графа 8 Розділу І. Отримані податкові накладні), що не відповідає даним графи 17 Податкової декларації з податку на додану вартість, в якій зазначено, що сума податкового кредиту становить 406232,00 грн.
Судом встановлено, що така різниця виникла у зв'язку із не включенням до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2009року ВМД № 264610 та № 264618 на загальну суму ПДВ сплаченого митним органам. Дана обставина відповідачем не заперечується, однак на думку податкового органу реєстр є основою для відображення зведених результатів обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Суд не може погодитись з такою позицією податкового органу, оскільки підпунктом 7.2.8 пункту 7.2. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість»дійсно встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.
Однак цим же підпунктом встановлено, що за наявності оригіналу податкової накладної невключення її до реєстру отриманих та виданих податкових накладних не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.
Підпунктом 7.2.7. пункту 7.2 ст.7 ЗУ №168 визначено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
Судом встановлено, що не зважаючи на існуючу розбіжність між реєстром отриманих та виданих податкових накладних та даними графи 17 Податкової декларації з податку на додану вартість, позивачем до перевірки надавались оригінали вантажно митних декларацій що не увійшли в реєстр отриманих та виданих податкових накладних за липень 2009року, ця обставина відповідачем не заперечується, тому зважаючи на викладені норми права суд не вбачає підстав для не включення цих сум до податкового кредиту.
Аналізуючи наведені докази, в їх сукупності та норми чинного законодавства суд не вбачає допущення позивачем пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартості»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважає не обґрунтованим та таким що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 01.12.09р. № 0003002310/0.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги
Суддя І.В. Смолій