Справа № 143/475/23
Іменем України
10.08.2023 року м. Погребище
Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Сич С.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Сектору поліцейської діяльності № 2 ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , пенсіонера, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Встановив:
До Погребищенського районного суду Вінницької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 325743 від 04.05.2023 року та додані матеріали, в яких зазначено, що 04.05.2023 року о 14 год. 40 хв. в м. Погребище Вінницького району Вінницької області по вул. Кравченка водій керував транспортним засобом мототрактором «FORTE», без д.н.з., з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився, проводилася відеофіксація на нагрудну бодікамеру поліцейського.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, та пояснив, що під час керування транспортним засобом мототрактором «FORTE», без д.н.з., 04.05.2023 року близько 14 год. 40 хв. в м. Погребище Вінницького району Вінницької області по вул. Кравченка був зупинений працівниками поліції, проте підстав зупинки йому останні не назвали. Коли працівники поліції повідомили йому, що в нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння, він заперечив та вказав, що алкогольні напої в цей день не вживав. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки не відмовлявся та пропонував поліцейським пройти огляд за допомогою алкотестеру.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином суд перебере на себе функцію обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
З огляду на наведене суддя звертає увагу на гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка за своєю структурою встановлює загальні принципи та постулати щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення.
Вирішуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на розгляд даної справи, суд виходить з прецедентної практики ЄСПЛ, яка зводиться до того, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, однак по суті їй пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).
Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
Одним із основоположних базисних засад кримінального судочинства є забезпечення доведеності вини особи поза розумним сумнівом на підставі встановлених відповідним державним органом фактичних обставин та наданих ним доказів на їх підтвердження.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим звинуваченням.
Відтак, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Надаючи оцінку достатності доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя виходить із наступного.
Зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14 роз'яснено, що під керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння визначений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735 (надалі - Інструкція).
Відповідно до п. 3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно із п. 6 Розділу І цієї Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених для застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
У відповідності до підпункту 3 пункту 10 Розділу І цієї Інструкції якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В той же час, згідно пункту 7 зазначеної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Наведені положення Інструкції дають підстави для висновку, що вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп'яніння можна вважати законною за сукупності таких умов: здійснення особою керування транспортним засобом, тобто забезпечення шляхом впливу на органи і системи управління транспортним засобом його руху; зупинки транспортного засобу з підстав та в порядку встановлених ст.35 Закону України «Про Національну поліцію»; наявність у водія ознак сп'яніння, визначених пунктами 3, 4 Розділу І Інструкції.
Відтак, здійснення особою керування транспортним засобом та підстави зупинки транспортного засобу, як законні передумови для проходження водієм огляду на стан сп'яніння, мають бути належним чином задокументовані особою, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б могли слугувати підтвердженням наявності законних підстав для зупинки працівником поліції транспортного засобу мототрактором «FORTE», без д.н.з., під керуванням ОСОБА_1 .
Згідно пункту 9 розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Частинами 3, 4 ст. 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Системно - структурний аналіз наведених норм Інструкції у поєднанні із положеннями ст.266 КУпАП дозволяє стверджувати, що працівник поліції у разі відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу зобов'язаний був доставити останнього до найближчого закладу охорони здоров'я для медичного огляду на стан сп'яніння лікарем такого закладу.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, поліцейський зобов'язаний був провести огляд на стан сп'яніння водія ОСОБА_1 на місці зупинки автомобіля, і лише в разі відмови від проходження такого огляду, запропонувати пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров'я.
Як свідчать матеріали справи поліцейський не виконав таких вимог закону і не провів огляд водія ОСОБА_1 на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених для застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та не забезпечив доставку водія до найближчого закладу охорони здоров'я.
За правилами ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Конструктивний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що оглядові водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, має передувати відсторонення такого водія від керування транспортним засобом, оскільки вжиття таких заходів є не правом, а обов'язком поліцейського у разі наявності підстав вважати, що особа керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуває під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази застосування до ОСОБА_1 заходів забезпечення адміністративного провадження у вигляді його відсторонення від керування транспортним засобом.
Разом із цим, відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, до матеріалів справи долучено диск із відеофіксацією із нагрудної відеокамери працівника поліції. Однак, на вказаних відеоматеріалах не зафіксовано підстав зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . На відеоматеріалах лише зафіксовано, що працівники поліції запитують, чи зареєстрований транспортний засіб в законному порядку та чи має водій посвідчення на право керування транспортними засобами, на що водій повідомив, що має посвідчення тракториста, проте на даний момент в нього воно відсутнє. Потім поліцейський повідомляє водієві, що в нього вбачаються ознаки алкогольного сп'яніння та пропонує йому пройти огляд на стан сп'яніння в Погребищенській ЦЛ або відмовитися від такого огляду. В свою чергу водій ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду в медичному закладі. Крім того, суддя зауважує, що із означеного відеозапису не вбачається чіткої відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
В той же час, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства, так і з практикою ЄСПЛ. Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення має бути складений уповноваженою особою за наслідками повного та всебічного з'ясування обставин справи, підтверджених сукупності належних, допустимих та достатніх доказів.
Проте, у справі відсутні достовірні дані, на підставі яких суд має можливість встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для даного провадження та підлягають доказуванню, а тому відсутні дані про наявність в діях особи, відносно якої складений адміністративний протокол, ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
За вище викладених обставин, суддя дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б у сукупності та взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку.
Ураховуючи викладене, суддя не вбачає підстав для визнання винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що в судовому засіданні не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 266, 276, 278, 284 КУпАП, суддя, -
Постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Погребищенський районний суд Вінницької області.
Суддя