Номер провадження 22-ц/821/1052/23Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/4285/21 Категорія: 308000000 Прилуцький В.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
14 серпня 2023 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Новікова О.М., Сіренка Ю.В.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського районного суду Черкаської області від 08 травня 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,
У грудні 2021 року Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» звернулось до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що позивач є постачальником теплової енергії до будинку, в якому знаходиться квартира відповідача. Позивач надавав відповідачу послуги з теплопостачання в повному обсязі у відповідності до якісних показників згідно з вимогами нормативно-технічних документів, а відповідач, в свою чергу, зобов'язаний щомісячно розрахуватися з позивачем за спожиті послуги з теплопостачання. Однак відповідач не сплачує за надані послуги, в зв'язку з чим має заборгованість з лютого 2018 року по березень 2021 року, яка складається з основного боргу за опалення в сумі 14683 грн. 89 коп., інфляційних втрат - 2139 грн. 75 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 921 коп. 63 коп. та 79 грн. 50 коп. пені (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06 лютого 2023 року).
Оскільки відповідач в добровільному порядку плату за отримані послуги не здійснює, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого опалення житла за вказаний період та судові витрати у справі.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 травня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» заборгованість з основного боргу - 14683 грн. 89 коп., інфляційних витрат - 2139 грн. 75 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 921 коп. 63 коп., 79 грн. 50 коп. пені та 2270 грн. судового збору, а всього 20094 грн. 77 коп.
Рішення суду обґрунтоване тим, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за послуги з централізованого опалення житла, трьох відсотків річних, пені та індексу інфляції є обґрунтованими, такими, що підтверджуються відповідними доказами.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 травня 2023 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У апеляційній скарзі вказує, що всупереч власному висновку в мотивувальній частині судового рішення про відсутність в будь-якій формі договірних відносин між позивачем та відповідачем в порушення норм ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», роз'яснень регулятора та органу контролю в сфері надання житлово-комунальних послуг НКРЕ КП, суд визнав в мотивувальній частині можливість форм без договірних відносин при наданні житлово-комунальних послуг та їх оплати відповідачем на користь позивача, що є неправомірним.
Зазначає, що неправомірними є висновки суду, що оскільки відповідач є власником квартири, то він автоматично є споживачем житлово-комунальної послуги і повинен її оплачувати, так як це суперечить ст. 162 ЖК України.
Вважає, що відповідач спростував під час судового засідання та підтвердив документально, що він взагалі не отримує послуги від позивача, оскільки акти надання послуг та показів лічильника підписані не уповноваженими особами (директором ОК «Сміла» М. Гончаренком), які не стосуються ні надання послуг, ні власника будинку, ні відповідача співвласника будинку, тому неправомірно прийняті судом як докази надання послуг при ухваленні рішення.
Вказує, що необґрунтованим є також стягнення із відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань, оскільки між сторонами відсутній договір, яким повинно бути передбачене таке стягнення.
Вважає, що посилання позивача на те, що через карантинні заходи продовжується термін позовної давності по стягненню пені до 3-х років, є неправомірними, так як саме постановами Кабміну, на які посилається позивач, на період карантинних заходів, які тривають вже два роки, і які ще довгий час не закінчуються, забороняється нарахування та стягнення пені за житлово-комунальні послуги на період карантинних заходів, тому нарахування пені за останні два роки і вимога їх стягнення є неправомірною.
Зазначає, що на спірні правовідносини не поширюються норми цивільного процесуального кодексу, передбачені для кредитно-фінансових відносин, які регулюють діяльність кредиторів та боржників по кредитно-фінансових договорах позички.
Крім того, вважає, що позивачем подано позов і він розглядається під час дії законодавства про військовий стан, яким дозволено нараховувати реальні борги за надані житлово-комунальні послуги, але заборонено примусове стягнення таких боргів, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Представник КП «Смілакомунтеплоенерго» подав відзив на апеляційну скаргу та вказуючи на правильність рішення суду першої інстанції, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги і залишити без змін рішення Смілянського міськрайонного суду від 08 травня 2023 року.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 27 лютого 2020 року.
Позивач з 01 лютого 2018 року є надавачем послуг в сфері теплопостачання будинку, у якому знаходиться квартира відповідача.
У вказаному будинку встановлено прилад комерційного обліку теплової енергії, тому нарахування здійснювалося за показаннями приладу обліку.
Відповідно до частини 1 статті 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги.
Отже судом першої інстанції правильно визначено, що відповідач є споживачем наданих позивачем послуг.
Відповідно до пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
З моменту надання позивачем споживачам послуг з теплопостачання, відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.
Згідно зі статтею 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Як зазначено у статті 19 згаданого Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Статтями 20, 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до статті 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно частинами 1, 2 статті 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У статті 13 Конституції України зазначено, що власність зобов'язує, а статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з теплопостачання, та відхиляє доводи скаржника у справі про те, що вимоги у справі не підтверджено доказами - договором, укладеним між сторонами, адже згідно правового висновку Верховного Суду у постанові у справі №210/5796/16-ц від 18.03.2019 споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги. Закон передбачає, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Отже, судом вірно визначено, що у відповідача виник обов'язок перед позивачем зі сплати наданих останнім послуг з теплопостачання, однак, відповідач вказаний обов'язок не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає до стягнення.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем надано належні докази для доведення наявності у відповідача заборгованості за надані комунальні послуги, а відповідачем не спростовано належними доказами відсутність такої заборгованості чи надання позивачем послуг неналежної якості.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач спростував під час судового засідання та підтвердив документально, що він взагалі не отримує послуги від позивача, оскільки акти надання послуг та показів лічильника підписані не уповноваженими особами (директором ОК «Сміла» М. Гончаренком), які не стосуються ні надання послуг, ні власника будинку, ні відповідача співвласника будинку, тому неправомірно прийняті судом як докази надання послуг при ухваленні рішення, є безпідставними. Так, матеріали справи не містять доказів оскарження вказаних документів чи дій осіб, які їх підписували, тому у суду відсутні підстави для не прийняття таких документів як належних доказів у справі.
Твердження скаржника про необґрунтованість стягнення із відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань, оскільки між сторонами відсутній договір, яким повинно бути передбачене таке стягнення, також є безпідставними. Так, позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення вказаних нарахувань та судом правильно вирішено ці позовні вимоги в порядку положень статті 625 ЦК України.
Посилання ОСОБА_1 на те, що постановами Кабміну, на які посилається позивач, на період карантинних заходів, які тривають вже два роки, і які ще довгий час не закінчуються, забороняється нарахування та стягнення пені за житлово-комунальні послуги на період карантинних заходів, тому нарахування пені за останні два роки і вимога їх стягнення є неправомірною, не впливають на правильність вирішення справи судом.
Так, під час розгляду справи позивачем було зменшено позовні вимоги в частині стягнення пені та з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX та Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» КП «Смілакомунтеплоенерго» просило стягнути із відповідача на користь позивача пеню за період з лютого 2019 року по січень 2020 року в сумі 79,50 грн.
Отже, позовні вимоги відповідають нормам закону, та пеню за несплату комунальних послуг у період дії карантину позивачем не нараховано і судом не стягнуто.
Твердження ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, що позивачем подано позов і він розглядається під час дії законодавства про військовий стан, яким дозволено нараховувати реальні борги за надані житлово-комунальні послуги, але заборонено примусове стягнення таких боргів, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, також не заслуговують на увагу, оскільки позов пред'явлено у грудні 2021 року та заборгованість зі сплати комунальних послуг і нараховані на неї 3 % річних, інфляційній втрати і пеня нараховані за період з лютого 2018 року по грудень 2021 року, тобто, до введення в Україні воєнного стану.
Необґрунтованими також є посилання скаржника на те, що на спірні правовідносини не поширюються норми цивільного процесуального кодексу, передбачені для кредитно-фінансових відносин, які регулюють діяльність кредиторів та боржників по кредитно-фінансових договорах позички. Так, судом застосовано під час розгляду справи відповідні положення Цивільного кодексу України щодо порушення виконання зобов'язань.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення, яке зміні чи скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та не спростовують правильності висновків суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Смілянського районного суду Черкаської області від 08 травня 2023 року - залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Смілянського районного суду Черкаської області від 08 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді