Провадження № 11-кп/821/476/23 Справа № 705/504/23 Категорія: ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
09 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12023250320000011 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 травня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Умань Черкаської області, громадянку України, українку, фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судиму - 21.11.2022 року Уманським міськрайонний судом Черкаської області за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч.4 ст. 185 КК України, до 5 років позбавлення волі;
- ч. 1 ст. 357 КК України, до 1 року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 до відбування 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.11.2022 у вигляді 6 місяців позбавлення волі та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з моменту її затримання.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 травня 2023 року ОСОБА_7 визнана винуватою та засуджена за те, що у неї 23.12.2022, близько 13-00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , виник умисел, спрямований на викрадення офіційного документу, а саме банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_1 , з корисливих мотивів. Реалізовуючи вказаний умисел, остання шляхом вільного доступу, діючи цілеспрямовано, з корисливих мотивів, маючи на меті подальше використання цієї картки у власних злочинних корисливих цілях, а саме для заволодіння грошовими коштами, проникла до жіночої сумки своєї матері ОСОБА_8 , звідки викрала банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_1 , видану на ім'я ОСОБА_8 , яка є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, та видана повноважною особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, позбавивши таким чином ОСОБА_8 можливості використовувати зазначену картку за призначенням, тобто умисно викрала вказаний офіційний документ. Крім того, під час крадіжки раніше вказаного офіційного документа, а саме банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» з номером НОМЕР_1 , ОСОБА_7 мала умисел на незаконне збагачення, за рахунок викрадення чужих коштів, за допомогою викраденої банківської картки АТ КБ «Приват Банк» з номером НОМЕР_1 , що прив'язана до банківського рахунку № НОМЕР_2 , на якому зберігались грошові кошти, які належать ОСОБА_8 .
Так, 23.12.2022 року в період часу з 18-44 год. по 20-24 год., ОСОБА_7 , реалізовуючи вказаний умисел, діючи цілеспрямовано, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, під час дії на території України воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законами України № 2102-ІХ від 24.02.2022, № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, за допомогою банківської картки АТ КБ «Приват Банк» з номером НОМЕР_1 , що прив'язана до банківського рахунку № НОМЕР_2 , де знаходились грошові кошти, що належать гр. ОСОБА_8 , та яку ОСОБА_7 викрала з жіночої сумки матері, маючи єдиний злочинний умисел на викрадення грошових коштів, знаходячись у магазині «Продукти 24» ТОВ «Продукти 24», розташованому за адресою м. Умань, вул. Івангородська 1, розрахувалась зазначеною вище банківською картою за покупки, а саме - здійснила операції розрахунку 23.12.2022 о 18:44 год. на 110 гривень 00 копійок та о 19:37 год. на 4 гривні 50 копійок, знаходячись у магазині «Велмарт» ТОВ «Фудком», розташованому за адресою м. Умань, вул. Незалежності 74, розрахувалась зазначеною вище банківською картою за покупки, а саме - здійснила операції розрахунку 23.12.2022 о 18:55 год. на 33 гривні 98 копійок, о 19:27 год. на 484 гривні 73 копійки та о 19:28 год. на 206 гривень 80 копійок.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачена ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій просила його скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом не в повній мірі були досліджені і встановлені обставини, які мають значення для прийняття вірного рішення по справі.
Під час судового розгляду вона не усвідомлювала правові наслідки розгляду справи в спрощеному порядку, оскільки судом належним чином не було роз'яснено наслідки розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, та суд не переконався в правильному розумінні нею тих фактичних обставин.
В судовому засіданні вона визнала вину в тому, що 23.12.2022 без дозволу матері ОСОБА_8 взяла банківську картку.
Суд при розгляді справи не дослідив та не взяв до уваги , що будь-яких корисливих мотивів на викрадення чи заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 вона не мала. Також вона не мала на меті використання цієї картки у власних корисливих цілях, не мала умислу на викрадення її грошових коштів, оскільки на вказану банківську картку перераховуються грошові кошти на її дитину, над якою встановлено опіку і всі покупки, які вона здійснювала 23.12.2022, здійснювала з дочкою виключно для її потреб.
Раніше ОСОБА_8 безперешкодно надавала їй картку і вона розраховувалася нею за товари необхідні для її дитини. У зв'язку з конфліктом з ОСОБА_8 на побутовому грунті, остання вирішила провчити її та подала на неї заяву про викрадення банківської картки.
Також судом в порушення вимог ст. 345 КПК України їй не було роз'яснено права в тому числі права мати захисника, що є порушенням її права на захист.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченої ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити та не позбавляти волі обвинувачену, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню вказані вимоги закону були дотримані.
Так, висновки районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які вона засуджена, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на доказах, досліджених судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, та ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Дії обвинуваченої ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України судом першої інстанції кваліфіковано вірно.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України учасники судового провадження не оспорюють, а тому в апеляційному порядку не переглядаються.
Доводи обвинуваченої ОСОБА_7 про порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 349 КПК України щодо проведення судового розгляду в спрощеному порядку, та вимоги апелянта про скасування вироку суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки вона не зрозуміла змісту інкримінованого їй кримінального правопорушення та судом не було роз'яснено її права, є безпідставними.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, звукозапису судового засідання від 01.05.2023, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані, судовий розгляд по даному кримінальному провадженню проводився в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, на що погодились учасники судового провадження, в тому числі і сама обвинувачена.
Вирішуючи питання щодо обсягу доказів, що підлягають дослідженню в судовому засіданні, та порядку їх дослідження, визнавши, що фактичні обставини справи учасниками процесу не оспорюються, суд першої інстанції дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обмежившись лише допитом обвинуваченої та дослідженням даних, що характеризують особу останньої.
При цьому суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_7 змісту обвинувачення, у добровільності її позиції, а також позиції інших учасників судового провадження і належно роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Прокурор та потерпіла також не заперечували проти відповідної процедури проведення судового розгляду.
Обвинуваченою ОСОБА_7 було надано показання по суті пред'явленого обвинувачення та учасниками судового провадження, прокурором, та суддею останній задавались запитання по суті пред'явленого обвинувачення.
Будь-яких сумнівів у суду першої інстанції не виникало щодо того, що обвинувачена ОСОБА_7 розуміє суть пред'явленого їй обвинувачення, що повністю визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих їх дій, що в свою чергу дало суду підстави провести судовий розгляд в порядку ч. 3 ст. 349 КК України.
Усі наведені вище обставини беззаперечно свідчать про те, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК України.
Тому доводи апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 про те, що місцевим судом неналежним чином роз'яснено їй порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, не перевірено правильність їх розуміння обвинуваченою, колегія суддів вважає безпідставними.
Слід звернути увагу на те, що відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 349 КПК України суд з'ясовує саме у сторін кримінального провадження якими доказами кожна сторона підтверджуватиме наведені нею обставини та порядок дослідження доказів.
Як одну з позитивних рис сучасного змагального процесу важливо зазначити те, що суд, зокрема головуючий у судовому засіданні, керує ходом судового засідання, забезпечує дотримання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для справи (ст. 321 КПК України).
Це ніяк не означає підміну сторони судом, не допускає змішування їх кримінально-процесуальних функцій, компенсацію активною діяльністю суду пасивність та бездіяльність окремих суб'єктів.
Під час розгляду даного кримінального провадження сторони жодним чином не були обмежені у можливості реалізації їх процесуальних прав, в тому числі шляхом подання відповідних клопотань про зміну обсягу та порядку дослідження доказів. Проте вони цього не ініціювали, не вказували про необхідність дослідження всіх доказів у справі.
У змагальному судовому процесі суд є безстороннім, тому з власного переконання не мав права вживати активних дій щодо визначення іншого порядку та обсягу дослідження доказів, ніж той, що був встановлений після з'ясування думки учасників судового провадження, оскільки це прямо суперечить засаді об'єктивності і неупередженості суду, відображеній, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК України.
Доводи обвинуваченої про порушення судом першої інстанції права на захист, оскільки їй не було роз'яснено її права, в тому числі мати захисника, колегія суддів вважає, необґрунтованими.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в підготовчому судовому засіданні обвинуваченій ОСОБА_7 було вручено пам'ятку про її процесуальні права та обов'язки, на запитання судді обвинувачена пояснила, що права їй зрозумілі. Будь яких заяв чи клопотань про необхідність залучення захисника для захисту її інтересів обвинувачена ОСОБА_7 не заявляла, як в підготовчому судовому засіданні, так і в ході судового розгляду. В ході апеляційного розгляду у обвинуваченої ОСОБА_7 з'ясовувалося питання про необхідність залучення захисника на даній стадії, на що остання повідомила, що захисник їй не потрібний, свій захист вона буде здійснювати самостійно.
Покарання обвинуваченій ОСОБА_7 судом першої інстанції призначено відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, в межах санкцій ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді 5 років позбавлення волі та остаточне покарання, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченій ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є співмірним вчиненому, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування судового рішення з призначення нового розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів не встановила, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді