ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
03 березня 2010 року 11:28 № 2а-14207/09/2670
За позовомПідприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»
До Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
Провизнання нечинним рішення №0013772305 від 15.10.2009,
Суддя Смолій І.В.,
Секретар судового засідання Бузінова І.Ю.
Представники:
Від позивача Брагіна Н.О. п/к довіреність №64 від 30.03.2009,
Від відповідачаБерестюк О.В. п/к довіреність №2858/9/10-314 від 15.05.2009.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 03.03.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0013772305 від 15.10.2009.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2009 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 10.12.2009.
В судовому засіданні 10.12.2009 оголошувались перерви до 26.01.2010 -03.03.2010.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає спірне рішення незаконним, оскільки, по-перше, у направленні на перевірку № 690 від 21.10.2009. значався вид перевірки - планова. Проте, за умови проведення планової перевірки, відповідачем порушено порядок проведення такої перевірки, оскільки відповідачем повідомлення про проведення планової перевірки позивачеві не направлялось. При цьому, за загальним правилом, визначеним статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу»перевірка РРО є позаплановим видом перевірки.
По-друге, працівниками державної податкової служби встановлений факт не проведення розрахункових операції через РРО за відпуск дизельного палива по талонам в кількості 60 літрів на суму 387 грн. Однак, бланки-дозволи на відпуск палива (талони) не є платіжним документом, оскільки виконують лише розпорядчу функцію та є письмовим розпорядженням керівництва підприємства робітнику на відпуск палива.
По-третє, твердження про незабезпечення цілісності пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення дані є необґрунтованими, оскільки п. 2.2.11 акту перевірки підтверджується факт наявності та цілісності пломб реєстратора розрахункових операцій пл. серії ВЗ №№583520, 583521.
А також в акті перевірки вказано про порушення позивачем п. 4.10.7.19 та п. 4.1.7.20 Інструкції «Про порядок прийняття, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти га нафтопродуктів»№ 81/38/101/235/122, однак на момент проведення перевірки зазначена Інструкція втратила чинність відповідно до наказу №382/291/891/235/244 від 17.07.2008.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки органи державної податкової служби у межах повноважень, визначених ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»можуть проводити як планові, так і позапланові перевірки щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Саме тому посилання позивача на ч. 4 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу»є помилковими, оскільки проводилась не позапланова перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), а планова перевірка за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) згідно затвердженого плану та на підставі направлення на перевірку №690 від 21.09.2009, про що зазначено в акті перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності №1539/26/59/23/30603572 від 22.09.2009, який було складено за результатами перевірки.
Талони при отриманні палива не можуть використовуватись тільки як акт прийому-передачі, оскільки право власності на товар (паливо) може виникнути лише при передачі палива. Факт переходу права власності від позивача до контрагента підтверджується поверненням талону продавцеві, тобто позивачу. Відсутність талону позбавляє права на отримання палива. Тому отримання особою талонів на паливо не звільняє позивача від обов'язку проведення розрахунку за паливо по таким талонам через реєстратор розрахункових операцій.
Позивач продовжував використовувати у роботі РРО з пошкодженим засобом контролю а отже, не дотримувався Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
22.09.2009 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва було проведено перевірку за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій суб'єктом господарювання АЗС №1122, що розташована за адресою м. Київ, вул. Комарова, 1-3 та належить Підприємству з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»(надалі -позивач), яке знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі - відповідач).
За результатами перевірки складено акт (довідку) №883/26/58/23/30603572 від 23.09.2009 (дата та номер реєстрації податкового органу за місцем знаходження господарської одиниці), який зареєстровано відповідачем 08.10.2009 під №1539/26/59/23/30603572.
Як вбачається з акту, перевірку позивача було здійснено головними державними податковими ревізорами інспекторами Державної податкової адміністрації у Солом'янському районі міста Києва на підставі направлення №690 від 21.09.2009, копія якого міститься у справі.
Згідно змісту наведеного направлення інспекторам було доручено провести планову перевірку позивача з питань дотримання вимог Законів України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»з внесеними змінами та доповненнями, від 23 березня 1996 року №98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»з внесеними змінами та доповненнями, від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»з внесеними змінами та доповненнями, постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
Згідно п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
При цьому, ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»N265/95-ВР від 06.07.1995 (надалі -Закон N265/95-ВР) визначено, що органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України, право на проведення яких передбачене ст. 16 цього Закону та ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) передбачені ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», у відповідності до вимог якої встановлено обов'язковість надіслання платнику податків не пізніше ніж за десять днів до дня проведення планової виїзної перевірки письмового повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Отже, за умови проведення планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) виникає необхідність у надісланні письмового повідомлення позивачу. Натомість податковим органом була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням позивачем розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, щодо якої Закони України «Про державну податкову службу в Україні»та N265/95-ВР не містять вказівок про обов'язковість направлення таких повідомлень.
Крім того, судом відзначається, що п. 2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними під проділами при їх проведенні, затверджених наказом ДПА України від 11.10.2005 №441 передбачене формування та затвердження податковими органами щомісячного плану проведення перевірок з контролю за здійсненням розрахункових операцій, які проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (пункт 2.7).
У справі наявний витяг з плану-графіку перевірок за жовтень 2009 року, який підтверджує заплановану у жовтні 2009 року перевірку АЗС №1122 позивача.
Отже, твердження позивача про недотримання відповідачем, встановленого законодавством порядку щодо проведення перевірки не приймається судом, як безпідставні.
Натомість, як вбачається з акта перевірки, підставою для застосування штрафних санкцій був висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 1, 4 ст. 3 Закону N265/95-ВР, що полягало у не проведенні розрахункової операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, оскільки отримання особою талонів на паливо не звільняло позивача від обов'язку проведення розрахунку за паливо по таким талонам через реєстратор розрахункових операцій; а також, позивачем не було забезпечено цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення.
На підставі висновків зазначеного акту перевірки, відповідачем прийняте рішення застосування штрафних (фінансових) санкцій №0013772305 від 15.10.2009.
З цього приводу судом відзначається, що згідно абз. 3 ст. 2 Закону N265/95-ВР розрахункова операція -це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Як зазначає позивач, підприємством дійсно застосовувалися талони для оформлення відпуску нафтопродуктів у випадку здійснення покупцями попередньої оплати у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.
Зокрема, судом з наявних у справі доказів (копій фіскальних чеків, видаткової накладної, довіреності на отримання товару, виписки банку з особового рахунку позивача та рахунку-фактури на оплату палива) встановлено, що у даному випадку мали місце дві різні у часі події: спочатку покупець по договору купівлі-продажу (усному чи письмовому) придбавав бензин і здійснював оплату в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, а потім шляхом пред'явлення талонів отримував бензин на АЗС, де він зберігався продавцем.
При цьому судом наголошується на тому, розрахункові операції проводяться через РРО у випадку, якщо покупка здійснюється в момент розрахунків за товар і ці операції відображаються у денному звіті, який згідно ст. 2 Закону N265/95-ВР є документом встановленої форми, надрукованим реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.
За таких обставин, оскільки розрахункові операції проводилися раніше у безготівковій формі, то такі розрахунки здійснювалися в порядку передбаченому Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 22.01.2004 N22, у відповідності до приписів п. 1.4 якої безготівкові розрахунки -це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Також, як свідчить п.п. 2.2.14 акту «Додаткова інформація про факти, встановлені перевіркою», візуальним спостереженням встановлено, що засіб контролю В3 №583521 відклеєний від верхній кришки, що дає можливість втручання в програмне забезпечення та незмінність конструкції. Натомість, судом відзначається, що наведені дані протилежні тим, які викладені п.п. 2.2.11 акту, згідно якого наявність та цілісність пломб РРО серії В3 №№583520, 583521 встановлена перевіркою.
Так, п. 1 ст. 3 Закону N265/95-ВР регламентовано, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно приписів ст. 2 Закону N265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Статтею 7 Закону N265/95-ВР встановлено, що порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється Державною податковою адміністрацією України.
Згідно копії довідки 15.05.2008 РРО позивача серії В3 №583521 у відповідності до вимог Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 01.12.2000 N614 було опломбовано.
Крім того, в матеріалах справи наявні копії наряду-заказу від 10.11.2009 та акту технічного обслуговування від 10.11.2009, якими зафіксовано факт відсутності будь-яких технічних пошкоджень та порушень цілісності пломб реєстратора розрахункових операцій серії ВЗ №№583520, 583521 з моменту останнього опломбування.
Беручи до уваги, що наявні у справі докази суперечать, викладеному в акті, а також враховуючи те, що в акті перевірки податковим органом викладені суперечливі факти щодо стану РРО серії В3 №583521 та вбачається протиріччя стосовно відображення в акті фактичних обставин, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення правопорушення позивачем.
Також, варто зазначити, що за висновком акту перевірки встановлене порушення позивачем п. 4.10.7.19 та п. 4.1.7.20 Інструкції «Про порядок прийняття, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти га нафтопродуктів»№ 81/38/101/235/122 від 02.04.1998, однак на момент проведення перевірки зазначена Інструкція втратила чинність відповідно до наказу №382/291/891/235/244 від 17.07.2008.
Відповідно до частини 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення відповідача усім вищезазначеним вимогам, дійшов висновку про недоведеність правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а також суду не доведено наявність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0013772305 від 15.10.2009 підлягає визнанню неправомірним та скасуванню.
Оскільки позивач в судовому засіданні відмовився від вимог в часті стягнення з відповідача судових витрат у вигляді сплаченого державного мита за розгляд справи в суді в сумі 3, 40 грн., тому вказана сума не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0013772305 від 15.10.2009.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.В.Смолій