СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/12330/23
пр. № 3/759/5510/23
11 серпня 2023 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Кравець В.М., за участю ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Ятель Є.О. та потерпілого - ОСОБА_2 , розглянувши матеріали, що надійшли з УПП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 259519 від 26.06.2023 р., 08.06.2023 р. о 19:45 у м. Києві по вул. Кільцева дорога, навпроти вул. Перемоги, 1, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_1 , при перестроюванні, а саме: зміні напрямку руху, не надавши переваги в русі, чим створила перешкоду для руху автомобіля Audi А6, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , змусивши його вжити заходів для уникнення зіткнення, що, в подальшому, призвело до виїзду автомобіля Audi А6, д.н.з. НОМЕР_2 , за межі проїзної частини та отримавши механічні пошкодження, чим порушила вимоги п. 10.1, п. 10.3 та п. 10.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 259520 від 26.06.2023 р., 08.06.2023 р. о 19:45 у м. Києві по вул. Кільцева дорога, навпроти вул. Перемоги, 1, водій ОСОБА_1 , керувала автомобілем Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_1 , та будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем Audi А6, д.н.з. НОМЕР_2 , та не дочекавшись працівників поліції для оформлення матеріалів ДТП, місце пригоди залишила, чим порушила вимоги пп. «а», пп. «г» та пп. «д» п. 2.10 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала та пояснила, що здійснювала перестроювання для подальшого розвороту, в лівій смузі руху бачила як автомобіль їхав на великій швидкості, тому знизила швидкість, увімкнула лівий поворот, завершила маневр та поїхала далі. Також зазначила, що бачила як автомобіль з'їхав на бордюр, однак людина вийшла з автомобіля без тілесних пошкоджень.
В судовому засіданні захисник зауважив, що ОСОБА_1 перед початком маневру зайняла крайнє положення, а відтак дотрималася вимог ПДР, що свідчить про відсутність в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім цього, диспозиція ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за, зокрема, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, однак автомобіль ОСОБА_1 не пошкоджений.
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що їхав з дотриманням швидкісного режиму, побачив автомобіль ОСОБА_1 , який змінював напрямок руху, тому аби уникнути з нею зіткнення з'їхав за межі проїжджої частини. В свою чергу, ОСОБА_1 побачила, що він з'їхав, проїхала повз нього не зупинившись.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи її захисника, пояснення ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ч. 1 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За положеннями ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 10.1, п. 10.3 та п. 10.4 ПДР, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч. Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.
Згідно пп. «а», пп. «г» та пп. «д» п. 2.10 ПДР, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.
Ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Під час розгляду справи судом повно та всебічно досліджені докази, які містяться в матеріалах справи, а саме: протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД № 259519 та № 259520 від 26.06.2023 р.; схема місця ДТП, яка сталася 08.06.2023 р.; рапорт інспектора УПП у м. Києві Кліндух С.; письмові пояснення від 08.06.2023 р. ОСОБА_2 ; письмові пояснення від 26.06.2023 р. ОСОБА_1 ; фото роздруківки транспортного засобу, письмові пояснення від 27.06.2023 р. ОСОБА_2 , відеозаписи, які містяться на компакт-дисках, та рапорт від 08.06.2023 р. поліцейського Майданчука С.Ю.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
За положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 р., п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 р.), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Беручи до уваги наведене, суд, встановлюючи наявність адміністративних правопорушень в діях ОСОБА_1 та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відтак ОСОБА_1 є винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, суд звертає увагу на те, що з відеозапису із назвою «10.9.27.69_Кільцева_вулиця Перемоги-_20230608194156_to_20230608194300.mp4» чітко вбачається, що автомобіль Audi А6, д.н.з. НОМЕР_2 , рухається у лівій крайній смузі, не змінюючи при цьому напрямок руху, в свою чергу водій автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснює перестроювання, чим створила перешкоду водію автомобіля Audi А6, д.н.з. НОМЕР_2 , та останній уникаючи зіткнення з ОСОБА_1 з'їжджає з проїзної частини, а остання завершує маневр розвороту та їде з місця пригоди.
Таким чином, ОСОБА_1 здійснювала маневр перестроювання, а відтак саме вона повинна була переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку вона має намір перестроїтися, в даному випадку транспортному засобу Audi А6, д.н.з. НОМЕР_2 , однак ОСОБА_1 вказані вимоги п. 10.1, п. 10.3 та п. 10.4 ПДР не дотрималася, після чого місце пригоди залишила.
Підтверджень доводів захисника, наданих в судовому засіданні, зокрема, що ОСОБА_1 не порушувала ПДР в судовому засіданні не здобуто та матеріали справи не містять.
Ч. 2 ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь її вини, суд приходить до висновку про накладення на неї стягнення: за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850,00 грн.) та за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3 400,00 грн.), та зважаючи на вимоги ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення призначити ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3 400,00 грн.).
Ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 23, 24, 27, 33, 40-1, 122-4, 124, 221, 245, 247, 251 - 252, 276, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн., який підлягає сплаті за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку: UA698999980313040149000026001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Святош.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) -37993783, банк отримувача -Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) -899998, рахунок отримувача UA708999980313121206000026009, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Святошинський районний суд міста Києва ) судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Згідно ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва до Київського апеляційного суду.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Суддя В.М. Кравець