Справа №:755/4094/23
"26" липня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Сич В.С.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та визначення місця проживання малолітньої дитини,
позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та визначення місця проживання малолітньої дитини. Свої вимоги мотивувала тим, що з 11 квітня 2017 року позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем. Шлюбне життя не склалося, кожен має протилежні погляди на життя. Позивач просить розірвати шлюб, визначити місце проживання малолітньої дитини сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення повноліття.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
09 травня 2023 року ухвалою суду витребувано у Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації оригінал висновку органу щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 .
26 липня 2023 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідно до вимог ст. 171 Сімейного кодексу України судом не заслухана думка малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки через свій ранній дитячий вік (5 років) він не в змозі чітко і ясно висловити свою думку щодо його місця проживання.
За таких обставин суд вважає за можливе справу по суті розглянути за відсутності сторін в судовому засіданні на підставі наявних справі доказів без фіксування судового засідання технічними засобами на підставі ч .2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Сторони зареєстрували шлюб 11 квітня 2017 року у Дніпровському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 475 (а.с. 5). Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем (а.с. 6).
Позивач просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 квітня 2017 року у Дніпровському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 475.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень.
До суду надійшла заява відповідача про визнання позовних вимог в повному обсязі.
Судом встановлено, що шлюбні відносини припинені через відсутність взаєморозуміння. Сторони спільно не проживають, не господарюють. Сім'я фактично розпалася і надалі спільне проживання і збереження сім'ї неможливе.
У відповідності з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя чоловіка і жінки і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлені саме такі обставини, тому позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню: розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований 11 квітня 2017 року у Дніпровському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 475.
Крім того, позивач просить визначити місце проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно частини першої та другої ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За ч. ч. 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно висновку Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини № 103/4322/41/3 від 19 червня 2023 року, комісія вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 ( а.с. 42-43).
Згідно з п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 судам роз'яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Отже, суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, керуючись положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов'язків, інтересів дитини, уваги і турботи батьків, розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також фактичне місце проживання дитини з матір'ю, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини повністю: визначити місце проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.
Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення повноліття.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 с. 182 Сімейного кодексу України).
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 с. 182 Сімейного кодексу України).
Суд приймає до уваги те, що відповідач є особою працездатного віку, має можливість працевлаштування.
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів наявності аліментних зобов'язань перед іншими особами та соціальних зобов'язань, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів.
Малолітня дитина проживає разом з позивачем та потребує матеріальної допомоги.
Відповідач повинен у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати їй добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.
При визначені розміру аліментів судом враховуються обставини, що передбачені ст. 182 СК України, норми ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", якою встановлений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2 272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2 833 гривні, суд вважає можливим вимоги про стягнення аліментів задовольнити повністю: стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп щомісячно, починаючи з 29 березня 2023 року і до досягнення повноліття.
Згідно ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 073,6 грн відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір» за вимогою про розірвання шлюбу.
За вимогою про розірвання шлюбу з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору від 1 073,60 грн, що становить 536,80 грн, водночас позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору від 1 073,60 грн, що становить 536,80 грн.
Судом встановлено, що позивачем не було сплачено судовий збір за вимогою про визначення місця проживання дитини відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір» у розмірі 1 073,6 грн.
За вимогою про визначення місця проживання дитини з відповідача на користь держави підлягає стягненню 50 відсотків судового збору від 1 073,60 грн, що становить 536,80 грн.
Крім того, позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за вимогою про стягнення аліментів, сума якого становить 1 073,6 грн.
Зважаючи, що позивач звільнена від сплати судового збору в частині вимог щодо стягнення аліментів, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України із відповідача в дохід держави слід стягнути 50 відсотків судового збору, що становить 536,80 грн.
Підсумовуючи вищезазначене, з урахуванням принципу пропорційності та раціональності проведення платежів, з відповідача підлягає стягненню 536,80 грн на користь позивача та 1 073,6 грн на користь держави.
Керуючись ст.ст. 3, 9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ст.ст. 35, 112, 113, 141, 150, 155, 161, 180, 181, 182 Сімейного кодексу України, Законом України "Про охорону дитинства", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та визначення місця проживання малолітньої дитини задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований 11 квітня 2017 року у Дніпровському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 475.
Визначити місце проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.
Стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп щомісячно, починаючи з 29 березня 2023 року і до досягнення повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість гривень) 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Зобов'язати Управління державного казначейства Дніпровського району м. Києва повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений нею судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість гривень) 80 коп відповідно до платіжного доручення № 0.0.2924774668.1 від 29 березня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04 серпня 2023 року.
Суддя Н.Є.Арапіна