73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"19" липня 2010 р.
8 год.30 хв.Справа № 2-а-14973/09/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кисильової О.Й.,
при секретарі: Козловій Н.О., < Довідник >
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Тосік Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 (далі - позивач, ПП) звернулася з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень- рішень від 14.12.2009 року № 0003521702/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 222432,0 грн., у тому числі за основним платежем на 148288,0 грн. та за штрафними санкціями 74144,0 грн. та № 0003531702/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 121467,22 грн., у тому числі за основним платежем на 121467,22 грн.
Спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі акту документальної виїзної перевірки від 01.12.2009 року № 3730/17-2/2778411688 з питань дотримання ПП ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
За актом перевірки від 01.12.2009 року встановлено порушення позивачем законодавства з оподаткування доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив скасувати спірні податкові повідомлення-рішення посилаючись на те, що відповідач під час проведення перевірки та розгляді матеріалів перевірки необгрунтовано та невірно застосував норми податкового законодавства при оподаткуванні господарської діяльності позивача.
Представник відповідача, заперечуючи проти позову, пояснив, що висновки перевірки є обгрунтованими та законними.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
З метою організації контролю за повним та своєчасним надходженням податків та обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 01.12.2009 року № 3730/17-2/2778411688, на підставі якого прийняті спірні рішення.
Відповідно до акту перевірки від 01.12.2009 року порушеннями податкового законодавства, які вплинули на збільшення зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, стало завищення позивачем задекларованих валових витрат за 2008 рік на 773284,41 грн. та за 2009 рік на 36876,32 грн. Порушення законодавства з ПДВ в частині безпідставного збільшення податного кредиту позивача за 2008-2009 роки на 148264,0 грн. вплинули на збільшення зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 222432,0 грн.
На думку відповідача, позивач безпідставно відніс до складу валових витрат транспортні послуги в сумі 771412,87 грн., наданих ПП "Трансвей -Л", виконання яких не підтверджується необхідними первинними документами (товарно-транспортна накладна, дорожній лист).
Відповідач стверджує, що порядок документального оформлення наданих транспортних послуг автомобільним транспортом в Україні регламентується Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ) та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстровані в Мін'юсті України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила № 363). Позивач при віднесені до складу валових витрат транспортних послуг ПП "Трансвей-Л" без наявності товарно-транспортної накладної та дорожного листа порушив вимоги п.11.1 ст.11, п. 14.4. ст.14 Правил № 363.
У зв'язку з тим, що на момент перевірки позивач не підтвердив належними документами витрати на транспортні послуги надані ПП "Трансвей-Л" відповідач вважає, що ПП тим самим порушив вимоги п.5.1. пп..5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон № 334/94-ВР), оскільки залишилось недоведеним використання цих послуг у господарській діяльності позивача. Відсутність зв'язку транспортних послуг, наданих ПП "Трансвей-Л" з господарською діяльністю позивача та використання їх у господарській діяльності платника податків, на думку відповідача позбавляє ПП ОСОБА_3 права формувати податковий кредит по цим витратам, а тому позивач по операціям з ПП "Трансвей - Л" зависив податковий кредит на 147715,17 грн.
Позивач зауважує, що надані перевірці первинні бухгалтерські документи дозволяють визначити причетність транспортних послуг, наданих ПП "Трансвей-Л" до його господарської діяльності та використання цих послуг в оподатковуваних операціях. За даними позивача, зазначені транспортні послуги підтверджені актами здачі та прийняття робіт (надання послуг) відповідними товаротранспортними накладними та платіжними документами на сплату вартості наданих послуг.
Судом розглянуто позицію сторін щодо зазначеного питання та встановлено наступне.
Відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-ІУ (далі - Закон № 889-ІУ) та Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 (далі - Декрет № 13-92) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР.
Відповідно до Закону № 334/94-ВР до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Цим законом передбачено обов'язкове документальне підтвердження витрат для наступного їх включення до складу валових витрат при складанні податкової звітності.
Виходячи із зазначеного суд вважає, що бухгалтерські та інші документи, які підтверджують валові витрати повинні бути складені у такий спосіб, який дозволяв би ідентифікувати понесені витрати платника податків з приналежністю їх до його господарських операцій та використання в оподатковуваних операціях. Надані суду документи свідчать, що позивач протягом перевіреного відповідачем періоду отримував доходи від ведення торгівельної та будівельної діяльності та надавав різного виду послуги. Для здійснення цих видів діяльності позивач цілком міг використовувати послуги СПД, які надають транспортні послуги, у тому числі міг користуватись послугами ПП "Трансвей-Л". За наданими суду документами надані транспортні послуги ПП "Трансвей-Л" оформлені актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які складені на підставі товарно-транспортних накладних, що засвідчують кількість вантажу, відстань перевезення та фактичне надання транспортних послуг цим підприємством.
Таким чином суд вважає, що у позивача був у наявності мінімальний, але достатній комплект документів, який підтверджував факти надання транспортних послуг ПП "Трансвей-Л" та використання наданих транспортних послуг у господарській діяльності позивача в межах оподатковуваних операцій.
Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) головними умовами для віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг), за якими сплачено ПДВ у господарській діяльності платника податків в межах оподатковуваних операцій та підтвердження сплаченого ПДВ належним чином складеними податковими накладними.
За актом перевірки від 01.12.2009 року відповідач не піддає сумніву існування належним чином оформлених податкових накладних, які підтверджують взаємовідносини позивача з ПП "Трансвей-Л", а тому суд вважає, що зазначені накладні існують та їх оформлення відповідає діючому податковому законодавству.
Аналізуючи наведені вище норми податного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат транспортних витрат наданих ПП "Трансвей-Л" на загальну суму 771412,87 грн., та правомірність віднесення до складу податного кредиту сплаченого при цьому податку на додану вартість у сумі 147715,17 грн.
Крім того, за актом перевірки від 01.12.2009 року відповідач дійшов висновку, що позивач неправомірно збільшив валові витрати на вартість компенсації за електричну енергію у сумі 2747,86 грн., сплачену ВАТ ТРК «Вікторія» за оренду приміщення, яке належить цьому контрагенту та розташоване за адресою м. Херсон вул. 295 Стрілецької дивізії 4. Виробничі та складські приміщення позивача за цією адресою відсутні. За даними ДПІ позивач підприємницьку діяльність здійснює за адресою м. Херсон вул. 9 Січня 15, а тому відповідач вважає, що витрати на компенсацію електроенергії ВАТ ТРК «Вікторія» не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача і не підлягають включенню до складу валових витрат, а сплачений при цьому ПДВ у сумі 549,57 грн. не підлягає включенню до складу податного кредиту позивача при складанні декларації з податку на додану вартість.
Як зазначено вище, до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів платника податку з доходів фізичних осіб, що отримує доходи від ведення підприємницької діяльності належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Зазначені норми законодавства з оподаткування прибутку підприємств не містять виключних положень щодо обов'язкового використання понесених витрат у господарських операціях безпосередньо в момент їх здійснення.
Отже, оренда приміщення та понесені у зв'язку з цією орендою витрати цілком відповідають потребами ведення господарської діяльності позивача, оскільки до валових витрат відносяться не тільки витрати, пов'язані з поточними потребами ведення господарської діяльності, а й витрати, які призначаються у подальшому для використання у власній господарській діяльності позивача.
Суд вважає, що відповідач при складення цього висновку зобов'язаний був, як суб'єкт владних повноважень, довести неможливість використання понесених витрат по оренді приміщення у ВАТ ТРК «Вікторія» не тільки у поточній господарській діяльності але і неможливість використання орендованого майна, отже позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати по оренді приміщення у ВАТ ТРК «Вікторія» на суму 2747,86 грн., а сплачений при цьому податок на додану вартість у сумі 549,57 грн. правомірно відніс до складу податного кредиту при складанні декларації з ПДВ.
За актом перевірки від 01.12.2009 року позивач неправомірно збільшив валові витрати на суму 36000 грн. по операціям з фізичними особами підприємцями ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по виконаними ними малярно-штукатурних робіт у 2 кварталі 2009 року. Як стверджує відповідач, зазначені підприємці використовували спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. За поданими заявами про обрані ними види діяльності малярно-штукатурні роботи не зазначили, у податковій звітності отримані від позивача доходи не відобразили. Крім того, в актах виконаних робіт на проведення малярно-штукатурних робіт відсутня інформація про фактичне місце здійснення цих робіт, а тому відповідач вважає, що відсутній зв'язок цих робіт з підприємницькою діяльністю позивача.
Позивач наполягає, що виконані малярно-штукатурні роботи фактично надавались ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ат пов'язані з його господарською діяльністю, а не включення отриманих доходів до звітності цих СПД не може свідчити про відсутність факту надання послуг цими СПД у 2 кварталі 2009 року.
З огляду на зазначене суд вважає, що головною умовою для віднесення витрат до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника податків та належне документування цих витрат, яке дозволяє відслідкувати зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника податків. На думку суду, не включення до податкової звітності отриманих доходів виконавцями робіт чи послуг не може вважатись достатньою умовою для виключення їх вартості із складу валових витрат замовника цих робіт чи послуг, оскільки відповідальність за формування податкової звітності та нарахування і сплату податків і зборів носить індивідуальний характер, а діючим податковим законодавством не передбачено формування валових витрат платника податків в залежності від оподаткування наданих послуг чи виконаних робіт у їх виконавця.
За актом перевірки від 01.12.2009 року, серед видів діяльності, які здійснював позивач була будівельна діяльність, а тому суд вважає, що виконані роботи ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 цілком могли бути використані у власній господарській діяльності позивача. Разом з тим, бухгалтерські документи, які підтверджують факт надання послуг чи виконання робіт платникові податку повинні бути складені у такий спосіб, який би дозволяв відслідкувати їх зв'язок з господарською діяльністю цього платника податків. За своїм змістом малярно-штукатурні роботи мають подвійних характер, тому що можуть бути використані як у господарській діяльності позивача та і на його особисті потреби. Надані суду акти виконаних робіт на виконання малярно-штукатурних робіт ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не містять достатньої інформації для визначення їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, а тому суд вважає, що відповідач правомірно виключив вартість цих робіт із складу валових витрат позивача за 2009 рік.
Однак суд вважає за необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ст.14 Декрету № 13-92 податок з доходів приватних підприємців обчислюється: податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи. Тобто визначення розміру податку допускається лише на підставі річної декларації суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи, а зміна нарахованої суми авансових внесків цього податку на поточний податковий рік допускається лише при значному відхиленні очікуємих доходів цим підприємством на цей поточний рік. Саме тому суд вважає, що відповідач не мав право визначати додаткове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по результатам перегляду податкової звітності позивача за 2 квартали 2009 року. Висновки щодо відображення у податковій звітності операцій з ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повинні бути враховані податковим органом та платником податку при здачі позивачем декларації з податку з доходів фізичних осіб за результатами його діяльності за 2009 рік, тобто можуть бути визначені відповідачем при проведені остаточного розрахунку податку за 2009 рік у 2010 році.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії ДПІ щодо складання податкових повідомлень-рішень від 14.12.2009 року № 0003521702/0, № 00035317020/0 є необгрунтованими, а спірні рішення такими, що підлягають скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 підлягають повному задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд,
постановив:
Позов суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 14.12.2009 року № 0003521702/0.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 14.12.2009 року № 00035317020/0.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 липня 2010 р.
Суддя Кисильова О.Й.
кат. 2.11.17