73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"27" липня 2010 р. Справа № 2а-2527/09/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Горшков В.М.,
при секретарі: Роман О.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Мкртчян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання дій неправомірними,
встановив:
Звернувшись до суду, позивач посилаються на те, що є віруючими Української православної Церкви Московського Патріархату, та відповідно до своїх релігійних переконань виховує свого малолітнього сина ОСОБА_3. Присвоєння йому податковими органами індивідуальних ідентифікаційного номеру, або іншого цифрового позначення, які вносяться до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, суперечить релігійним поглядам, тому мати такі номери він вважає неприпустимим.
23.10.2008 р. звернувся до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі ДПІ у м. Херсоні), з заявою про відмову від ідентифікаційного коду свого сина, що у зв'язку з релігійними переконаннями, і просить виключити відповідну інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів. Від ДПІ у м. Херсоні надійшла відповіді від 29.10.2008 №3311/К/29-006. Відповідно до якої відповідач повідомив, що знищення ідентифікаційного номеру можливо тільки після отримання моєю дитиною паспорту. Що є порушенням прав мого малолітнього сина.
Просять суд зобов'язати Державну податкову інспекцію у місті Херсоні виконати відносно ОСОБА_3 дії по направленню до ДПА України інформації по звільненню його від ідентифікаційного номеру та анулювання інформації про нього в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Та зобов'язання відповідача внесення до свідоцтва про народження наступного запису "Має право здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номеру", завірити її підписом відповідальної особи та гербовою печаткою Державної податкової інспекції у місті Херсоні.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, позов просили задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що ДПІ у м. Херсоні на законних підставах видала довідку позивачу, згідно з "Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів". Процедура внесення відмітки до паспорту визначена спільним наказом ДПА України та УМВС України від 19.10.2004 року, яка передбачає внесення відповідної відмітки тільки до паспорту фізичної особи. Що стосується позовних вимог, зазначених в позовній заяві щодо виключення присвоєного їм ідентифікаційного номера з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, зобов'язання ДПІ у м. Херсоні зробити в їх паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, то ці питання взагалі не є компетенцією ДПІ в м. Херсоні. У задоволені позову просила відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.
23.10.2008 р. позивач звернувся до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі ДПІ у м. Херсоні) в якій повідомив ДПІ у м. Херсоні про те, що у зв'язку з релігійними переконаннями відмовляється від ідентифікаційного номеру свого малолітнього сина та просить виключити відповідну інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.
29.10.2008 pоку від ДПІ у м. Херсоні надійшли відповідь якою було відмовлено, оскільки відповідний запис вноситься лише в паспорт фізичної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", для осіб, які через свої релігійні або інші пepeконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера
Частина 2 ст. 5 цього ж Закону встановлює, що до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Відповідно до ч. 7 ст. 5 цього ж Закону зміни та уточнення щодо даних, занесених до відповідного реєстру під час реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями за місцем постійного проживання платників податків та інших обов'язкових платежів, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Письмові відповіді відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки вищевказаний Порядок не відповідає нормам Закону України "Про Державний реєстр фізичних-осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР іншим Законам та Конституції України, про що вбачається з наступного.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким же порушенням є передбачений згаданим Порядком внесення відповідної інформації лише до паспорту фізичної особи.
Відповідно до вказаного Порядку, громадяни України, які відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, обліковуються як платники податків та інших обов'язкових платежів за серією та номером паспорта" (пункт 13 ). Але жодний Закон України не передбачає обліку цих громадян "за серією та номером паспорта".
Між цим, відмітка внесена відповідно до Порядку не засвідчується гербовою печаткою, державного-податкового органу, що є порушенням пункту 4.6.15 Примірної Інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 року № 1153. Відповідно до вказаного пункту цієї Інструкції на документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, фіксують факт витрати грошових коштів і матеріальних цінностей, підпис відповідальної особи повинен завірятися гербового печаткою, ...печатку треба проставляти таким чином, щоб вона захоплювала останні кілька літер найменування посади, яка підписала документ.
Відповідно до статті 22 Конституції України; Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Існуюче право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, передбачене Закон України "Про Державний реєстр фізичних-осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів".
Таким чином, зобов'язання надавати ідентифікаційний номер вказаним особам передбачене Господарським Кодексом України ( п. 4, 7 ст. 58 ) та Законом України Державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( п.4 ст.9 п.2ст.17, ст.42) порушує статтю 22 Конституції України тa Закон України "Про Державний реєстр фізичних-осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", тому що звужують обсяг дії існуючого права здійснювати будь - які платежі без ідентифікаційного номера, незаконно позбавляючи цього права підприємців та засновників юридичних осіб.
Відповідно до от. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
У відповідності до статті 6 Конституції України, органи державної податкової служби, як органи виконавчої влади, повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Оскільки вищезазначені норми Господарського Кодексу та Закону Україні "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" порушують Конституцію України.
Крім того, відповідно до вказаного Порядку внесення відмітки здійснюється посадовою особою органу внутрішніх справ, тоді як вносити відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера повинна посадова особа ДПІ. Оскільки, відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року № 509-X11, функції по контролю за дотримання податкового законодавства, облік фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів покладені на органи податкової служби. Обов'язок вносити такі відмітки покладається на органи податкової служби також і ч. 7 ст. 5 Закону України "Про Державний реєстр фізичних-осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" де зазначено, що зміни та уточнення щодо даних, занесених до Державного реєстру під час реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями за місцем постійного проживання платників податків та інших обов'язкових платежів, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Дана обставина підтверджується також і Положенням про паспорт громадянина України із послідуючими змінами, внесеними Постановою Верховної Ради України від 02.09.1993 року № 3423-ХІІ, де в пункті 6 вичерпно перераховані всі записи, які можуть вноситися в паспорт громадянина України. В абзаці 6 цього пункту вказано, що вносити до паспорту записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. А тому, оскільки Наказ від 19.10.2004 року № 602/1226 "Про затвердження Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів", законодавчим актом України не являється, то відповідно вносити на його підставі будь-які записи в особисті паспорти позивачів є неприпустимим.
Таким чином, за місцем проживання позивача ні МВС України ні ДПА України або будь - який інший орган, а саме місцева ДПІ зобов'язана здійснювати контроль за дотриманням податкового Закону від 22 грудня 1994 року № 320/94 ВР, і відповідно до цього зробити відповідну відмітку. І не існує будь-якого іншого "відповідного державного органу", крім місцевої ДПІ, який у відповідності до статті 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів", повинні були ще повідомити і який відповідно до вище вказаної норми Закону зобов'язаний за місцем їх проживання поставити відповідну відмітку.
А тому, відповідно до Конституції України та Законів України, органи МВС не мають права здійснювати зазначені відмітки, що неправомірно покладено на них незаконним Порядком.
Відповідно до п.3 Порядку після прийняття заяви орган державної податкової служби за місцем реєстрації особи проводить перевірку наявності інформації про особу в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі ДРФО ) щодо достовірності поданих даних. Цей пункт Порядку свідчить, що інформація про осіб, які відмовилися від ідентифікаційного номера відповідно до цього Порядку, зберігається і в подальшому в електронному Державному реєстрі, що є порушенням статті 5 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників, податків та інших обов'язкових платежів" в якій зазначається, що до державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні держані органи ".
Таким чином, вищевказаний Порядок не відповідає вимогам Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", Конституції України, інших законодавчих органів України, а тому не може бути застосований для оформлення внесення відповідно відмітки до свідоцтва про народження ОСОБА_3
Статтею 1 Закону України від 22 грудня 1994 року № 320/94 - ВР передбачено, що осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовились від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів". У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера", відмова ДПІ зробити в їх паспортах, або свідоцтві про народження малолітньої дитини зазначену відмітку поза вимог вказаного Порядку - є неправомірною бездіяльністю, що порушує їх законні права та інтереси.
Між цим нез'ясованість для ДПІ іншого, крім Порядку, механізму реалізації Закону від 16 липня 1999 року № 1003 - XIV не може бути перешкодою для здійснення відмітки в свідоцтві про народження ОСОБА_3, оскільки цей механізм визначений статтею 1 вищевказаного Закону. Існування чинного вищезазначеного порядку також, не перешкоджає внесенню відмітки посадовою особою ДПІ поза вимог цього Порядку, тому що цей Порядок незаконний; порушує їх законні права та законодавства України і відповідно не може бути застосований для здійснення цієї відмітки.
Закон України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" та Конституція України має вищу юридичну силу, ніж зазначений Порядок, тому ДПІ повинна керуватися у першу чергу Конституцією та Законом України, а не цим Порядком, і відповідно до цього зробити в свідоцтві про народження ОСОБА_3 відмітку, як це передбачено вказаним Законом № 320/94 - ВР.
Зазначена неправомірна бездіяльність ДПІ позбавляє ОСОБА_3 право на свободу світогляду і віросповідання (їх релігійні переконання не дозволяють приймати ідентифікаційні номера)
На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірною бездіяльність державної податкової інспекції у м. Херсона у відмові зберегти за неповнолітнім ОСОБА_3 1998 року народження раніше встановлену форму обліку платників податків та інших обов'язкових платежів.
Зобов'язати державну податкову інспекцію у м. Херсона зберегти за ОСОБА_3 раніше встановлену форму обліку платників податків ті інших обов'язкових платежів та ліквідувати присвоєний ідентифікаційний номер.
Зобов'язати держану податкову інспекцій у м. Херсона направити інформацію в Державну податкову адміністрацію України про звільнення ОСОБА_3 від ідентифікаційного коду та анулювання інформації про нього в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Зобов'язати державну податкову інспекцію у м. Херсон проставити в свідоцтві про народження ОСОБА_3 відмітку "Має право здійснювати любі платежі без ідентифікаційного номеру" та засвідчити запис підписом посадової особи та гербовою печаткою ДПІ у м. Херсоні.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 липня 2010 р..
Суддя Горшков В.М.
кат. 2.11.16