1Справа № 335/1217/23 2/335/988/2023
10 серпня 2023 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Макарова В.О.,
за участю секретаря судового засідання Ступіної В.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Насонової М.С.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача адвоката Аксьонової С.В.,
представника третьої особи Панченко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про позбавлення батьківських прав,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Орджонікідзевського районного суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба (управління) у справах з дітей Запорізької міської ради, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між нею та ОСОБА_5 , 28.06.2022 року було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Від цивільного шлюбу у її чоловіка ОСОБА_5 народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Син постійно проживав в родині. Проте ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер приймаючи участь у бойових діях, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати разом з позивачем.
За зверненням позивача до Служби (управління) у справах дітей, наказом від 22.11.2022 року за вих. № 1274, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був тимчасово влаштований до родини ОСОБА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з цим, його мати ОСОБА_4 не піклується про сина та не займається його вихованням, навіть не приходить його навідувати.
ОСОБА_1 вказує, що планує усиновити дитину, але для цього їй потрібно позбавити батьківських прав ОСОБА_4 . Наразі лише вона займається вихованням малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , піклується його розвитком та матеріальним забезпеченням. Відповідач, в свою чергу, не тільки не надає матеріальної допомоги на утримання сина, з ним не спілкується, не проявляє до сина материнської турботи, не бажає займатися вихованням дитини.
Вважає, що встановлені судом обставини свідчать, що відповідач не виконує своїх обов'язків та свідомо ухиляється від піклування про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу сина, не створює умов для отримання дитиною освіти. Фактично між дитиною та матір'ю не виникло родинних стосунків, притаманних сім'ї, між ними немає почуттів любові, емоційного зв'язку.
Таким чином, на думку позивача, відповідач дитиною не цікавиться, проживає окремо від неї, намірів в подальшому змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків не висловлює, що в сукупності вказує на самоусунення ОСОБА_4 від участі у житті сина.
Тому посилаючись на тривалість часу, протягом якого відповідач без жодних об'єктивних перешкод не виконує своїх батьківських обов'язків відносно сина, її небажання змінити ставлення до виховання дитини та піклуватися про неї, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
Ухвалою суду від 14.02.2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору.
16.02.2023 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом з оригіналом квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 23.02.203 року, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Зобов'язано Службу (управління) у справах дітей Запорізької міської ради надати письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15.03.2023 року на електронну адресу суду від начальника служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради Сиворакша Н. надійшли письмові пояснення від 13.03.2023 року, відповідно до яких начальник просила, замість служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування, представлений належною юридичною особою: районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган піки та піклування. Прийняти рішення, направлене на захист прав та інтересів дитини.
Ухвалою суду від 15.03.2023 року, задоволено клопотання позивача. Замінено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба (управління) у справах з дітей Запорізької міської ради, про позбавлення батьківських прав, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службу (управління )у справах з дітей Запорізької міської ради, на орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району. Відкладено підготовче судове засідання, зобов'язано орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району надати письмовий висновок, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31.03.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_4 у якому вона просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи, що перебувала у цивільному шлюбі із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час якого у них народилась дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження дитини, ОСОБА_5 (батько дитини) почав поводити себе агресивно та застосовував силу до цивільної дружини. З березня 2021 року, відповідач з батьком дитини почали проживати окремо. Дитину ОСОБА_5 забрав. Спочатку дозволяв бачитися, проводити час, спілкувати матері з дитиною, а згодом повідомив, що забороняє відповідачу бачитись з дитиною й обірвав всі зв'язки з ОСОБА_4 . Також погрожував відповідачу фізичною розправою, у зв'язку з чим, ОСОБА_4 звернулась до Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя та отримала відповідь за № 14119/45/01/04-2021 від 03.12.2021 року. Також зверталась з зверненням до Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя вх. № 6641-21 від 07.12.2021 року, проте відповіді так і не отримала. Таким чином, будь-які спроби побачитись та поспілкуватись з дитиною викорінювались ОСОБА_5 , та все закінчувалося погрозами. Згодом, відповідачу стало відомо, що ОСОБА_5 разом з дитиною, увесь час проживав, а згодом й одружився з позивачем - ОСОБА_1 .
Відповідач зазначає у відзиві, що позивач своїх дітей немає, а тому мала на меті, з самого початку, зробити все необхідне для влаштування ОСОБА_3 у свою родину. Як тільки відповідачу стало відомо про смерть ОСОБА_5 , то вона відразу звернулась до Служби (управління) у справах дітей, на що отримала відповідь № А-1313 від 08.12.2022 року, про те, що її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою ОСОБА_1 , влаштовано до неї на проживання до вирішення подальшої долі дитини.
В подальшому, з'ясувалось, що в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді справа про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 за позовною заявою ОСОБА_1 .
Ознайомившись зі змістом наказу № 1247 від 22.11.2022 року, який міститься в матеріалах справи, відповідачем 24.03.2023 року, подано заяву про скасування наказу № 1274 від 22.11.2022 року та рішення про тимчасове влаштування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27.03.2023 року № А-265 надано відповідь на заяву, відповідно до якої, питання, щодо доцільності/недоцільності скасування дії наказу про тимчасове влаштування дитини буде розглядатися після прийнятого рішенням суду.
Одночасно у відповіді зазначено, що з відповідачем проводились профілактичні бесіди щодо стану виконання батьківських обов'язків, але на жодну бесіду відповідач не викликалася.
Наразі будь-якими спробам відповідача повернути дитину, перешкоджає наказ про тимчасове влаштування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в родину позивача.
Таким чином, твердження позивача стосовно ухилення від виконання батьківських обов'язків, спілкування, виховання, матеріального забезпечення, відповідач вважає припущенням. Наголошує, що жодних доказів з приводу «самоусунення» від виконання батьківських обов'язків позивачем суду не надано та не доведено. Отже позивачем не доведено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. З огляду на викладене, відповідач просить суд критично ставитися до викладених у позові доводів позивача щодо негативної характеристики відповідача, оскільки вони не знайшли своє підтвердження в наданими доказами. Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно сина є свідомим нехтуваннями нею своїми батьківськими обов'язками.
Разом з цим, для визначення рівня та умов для проживання житини разом з матір'ю, відповідач звернулась до служби у справах дітей за місцем фактичного проживання з заявою про повернення до неї сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано акт обстеження умов проживання від 14.02.2023 року.
Відповідач зазначає, що позитивно характеризується за місцем роботи, має постійний заробіток, не зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами чи азартними іграми, має зареєстровану частку нерухомого майна.
Натомість, позивачем жодних доказів, які б підтверджували її позитивну характеристику, стан здоров'я, майновий стан - не надано.
Враховуючи те, що позивачем не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, ОСОБА_4 просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
04.04.2023 року на адресу суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник просив відмовити у прийнятті відзиву на позовну заяву та повернути його представнику відповідача та відповідачу.
05.04.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшли письмовій заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник просила прийняти відзив на позовну заяву, та вважати таким що подано з урахуванням строків, зазначених в ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 23.02.2023 року, та відповідно вимогам статті 178 ЦПК України, згідно ч. 6 ст. 123 ЦПК України.
17.04.2023 року до суду надано висновок органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 13.04.2023 року, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. Задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Насонової М.С., залучено до матеріалів цивільної справи СД- диск, викликано у судове засіданні для дачі пояснень свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Інші процесуальні дії у справі - не здійснювалися.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Насонова М.С. позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, вважаючи за необхідне задовольнити позов в повному обсязі. ОСОБА_4 та її представник позов не визнали, просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Учасники справи надали свої пояснення стосовно обставин справи.
При цьому, слід зауважити, що судом було задоволено клопотання сторони позивача про допит свідків та дослідження відеозапису, приєднаного до справи. Як було з'ясовано в судовому засіданні, позивач та її представник від допиту свідків та дослідження СД-диску відмовилися. Будь-яких інших клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району Панченко О.О. у судовому засіданні просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 28.06.2022 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим 28.06.2022 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Малі Щербаки Пологівського району Запорізької області, про що 08.11.2022 року складено відповідний актовий запис № 2400, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Згідно свідоцтва про народження, виданим 11.09.2019 року Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Запоріжжі народився ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис № 1177, батьками якого є батько ОСОБА_5 , а мати ОСОБА_4 (відповідач у справі).
Згідно свідоцтва про шлюб виданим 04.04.2023 року Вознесенівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідач ОСОБА_4 уклала шлюб із ОСОБА_9 , 1988 року народження, у зв'язку з чим, змінила своє прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 ».
Згідно довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації: 19.07.2001 року.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , ОСОБА_4 має у власності частку квартири спільного заселення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Учасниками справи не заперечується, що з 2021 року дитина проживала разом з батьком ОСОБА_5 та його дружиною - позивачем по справі.
Відповідно до листа відділу поліції № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області НП України від 03.12.2021 року № 14119/45/01/04-2021, мати дитини зверталась щодо встановлення місця перебування дитини. Їй було повідомлено про фактичне місце проживання дитини та надано роз'яснення щодо необхідності звернення до органів опіки та піклування для визначення місця проживання.
Згідно з листом відділу «служба у справах дітей» Кушугумської селищної ради Запорізького району від 03.04.2023 року № 74, комісією відвідувалась дитина 06.12.2021 року за адресою: смт. Малокатеринівка, дачний кооператив «Дружба-1». Встановлено, що умови проживання гідні. За результатом розгляду питання соціальні виплати на дитину були переоформлені на ім'я батька.
Наказом служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 22.11.2022 року № 1274, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштований в родину ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до прийняття рішення про його влаштування.
Відділом по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради 14.02.2023 року та 30.03.2023 року здійснений вихід за адресою фактичного проживання відповідача по АДРЕСА_4 та було встановлено, що в орендованій квартирі зроблений частково сучасний ремонт, є необхідна побутова техніка. Для дитини є окреме спальне місце, іграшки, меблі.
Відповідно до характеристики ФОП ОСОБА_12 від 09.12..2022 року, 03.04.2023 року ОСОБА_4 працює на посаді продавця продовольчих товарів з 27.07.2021 року по теперішній час. Характеризується позитивно.
Згідно з довідками про доходи ФОП ОСОБА_13 від 09.12.2022 року, 31.03.2023 року, відповідач має постійний дохід.
Відповідно до довідок КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради від 30.03.2023 року, ОСОБА_4 під спостереженням нарколога не перебуває, за допомогою до лікаря психіатра не зверталась.
Згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» від 30.03.2023 року, ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувалася, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.
Згідно з інформацією КНП «ЦПМСД №10» від 05.04.2023 року № 0702/01-08, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться під спостереженням з 19.08.2022 року. На прийом до лікаря дитину приводить ОСОБА_1 , яка регулярно відвідує лікаря з дитиною, піклується про стан її здоров'я. Мати дитини до лікарів не зверталась.
Поряд з цим, питання доцільності або недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району 30.03.2023 року та 06.04.2023 року за участю позивача та відповідача по справі.
Згідно висновку від 11.04.2023 року № 01-10-/662, наданого на виконання своїх повноважень, щодо розв'язання спору про позбавлення батьківських прав відповідача по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, як орган опіки та піклування, вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси - у спосіб, визначений законом, дотримуючись завдань та основних засад цивільного судочинства, якими є - справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, і судовий захист - є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників судового процесу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. 4 ЦПК України).
У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Суд звертає увагу на те, що позивач належним чином не вмотивувала та не довела власних доводів про обрання щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не надала належних та допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків без поважних причин та те, що такий захід впливу застосовується в інтересах дитини, що має для суду переважне значення.
Судом встановлено відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також наявність інтересу позивача залишити дитину у себе. Доводи позивачки , про те , що відповідач ухиляється від виховання дитини, дитиною не цікавиться, проживає окремо від неї, намірів в подальшому змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків не висловлює, що в сукупності вказує на самоусунення ОСОБА_4 від участі у житті сина, не підтверджені наданими суду доказами та не можуть бути достатніми підставами для позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що сам по собі факт не проживання разом із дитиною через встановлені вимушені обставини, не може слугувати достатніми підставами для позбавлення відповідача батьківських прав.
Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування від 11.04.2023 року № 01-10-/662 про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини.
В матеріалах справи відсутні - будь-які докази (медичні висновки, інформація, тощо), що свідчили б про поведінку та особу відповідача ОСОБА_4 , яка б могла завдати шкоди інтересам дитини, зокрема, зловживання алкоголем, перебування на відповідних обліках, притягнення до відповідальності за невиконання обовязків щодо виховання дитини, тощо, при цьому, акт обстеження житлових умов від 30.03.2023 року навпаки підтверджує, що за місцем мешкання відповідача ОСОБА_4 , а саме в орендованій квартирі по АДРЕСА_5 зроблений частково сучасний ремонт, є необхідна побутова техніка. Для дитини є окреме спальне місце, іграшки, меблі, що саме і відображено у Висновку від 11.04.2023 року № 01-10-/662.
Із заперечення, наданого відповідачем, вбачається, що з березня 2021 року, відповідач з батьком дитини почали проживати окремо. Дитину ОСОБА_5 забрав. Спочатку дозволяв бачитися, проводити час, спілкувати матері з дитиною, а згодом повідомив, що забороняє відповідачу бачитись з дитиною. ОСОБА_4 звернулась до Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя та отримала відповідь за № 14119/45/01/04-2021 від 03.12.2021 року. Також зверталась з зверненням до Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя вх. № 6641-21 від 07.12.2021 року, проте відповіді так і не отримала. Як тільки відповідачу стало відомо про смерть ОСОБА_5 , то вона відразу звернулась до Служби (управління) у справах дітей, на що отримала відповідь № А-1313 від 08.12.2022 року, про те, що її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою ОСОБА_1 , влаштовано до неї на проживання до вирішення подальшої долі дитини. Ознайомившись зі змістом наказу № 1247 від 22.11.2022 року, відповідачем 24.03.2023 року, подано заяву про скасування наказу № 1274 від 22.11.2022 року та рішення про тимчасове влаштування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно відповіді від заступника начальника служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради Побельона І. від 27.03.2023 року № А-265, питання, щодо доцільності/недоцільності скасування дії наказу про тимчасове влаштування дитини буде розглядатися після прийнятого рішенням суду.
На даний час відповідач працює, має постійний заробіток та можливість утримувати сина, що підтверджується матеріалами справи.
В судовому засіданні, встановлено, що відповідач бажає намір скасувати наказ № 1274 від 22.11.2022 року та рішення про тимчасове влаштування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , категорично заперечує проти позбавлення її батьківських прав по відношенню до її сина, що вже саме по собі не може свідчити про ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Не проживання матері та дитини разом протягом тривалого часу пояснюється забороною померлого ОСОБА_5 бачитися матір'ю з дитиною разом.
Судом встановлено, що відповідач ставиться до дитини як мати, яка бажає спільного із нею проживання, її звернення до Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя та в подалі до служби (управління) у справах дітей свідчать про бажання жити разом з дитиною, піклуватися про неї тощо.
Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, послалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, пов'язаних з вихованням дитини, а саме: не цікавиться дитиною, проживає окремо від неї, намірів в подальшому змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків не висловлює, що в сукупності вказує на самоусунення ОСОБА_4 від участі у житті малолітнього сина.
Однак, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, заходи впливу, як то попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, до відповідача не вживалися.
Також встановлено, що заходи впливу, як то бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування , до відповідачки не вживалися.
З наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові пояснень позивача щодо негативної характеристики відповідача, оскільки вони не найшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Ухиленням від виконання обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена положеннями п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно свого сина в матеріалах справи відсутні.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно її сина є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача, не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Позивач не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її матері по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» (рішення від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю, мають переважати над інтересами батьків, питання сімейних відносин, позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці, факт заперечення заявником проти позову про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (§54, §57, §58).
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів, які, залежно від обставин відповідної справи, можуть відрізнятися.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, що буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин, про що зазначається у Правових висновках, викладених у Постановах ВС - від 24.06. 2020 року (справа № 344/6374/18), від 08.04. 2020 року (справа № 645/731/18), від 29.01. 2020 року (справа № 127/31288/18), від 29.01. 2020 року (справа № 643/5393/17), від 17.01.2020 року (справа № 712/14772/17), від 25.11.2019 року (справа № 640/15049/17), від 24.04.2019 року (справа № 331/5427/17), від 13.03. 2019 року (справа № 631/2406/15-ц).
Таким чином, вирішуючи спір, суд з'ясував, що беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками відповідачем, які б свідчили про злісне ухилення нею від виховання своєї дитини і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, у матеріалах справи відсутні.
Доводи позивача про те, що відповідач ухиляється від своїх батьківських обов'язків по вихованню сина ґрунтуються на особистих неприязних стосунках позивачки та відповідача, тому суд не може прийняти їх до уваги.
У судовому засіданні позивачем не було доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
За таких обставин, оцінюючи зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача, не забезпечуватиме інтересів самої дитини. Враховуючи вище викладене, а також відсутність з боку відповідача винної поведінки щодо ухилення від виконання батьківських обов'язків та свідомого нехтування ними, суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141, ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Зважаючи на те, що рішенням суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відмовлено, тому судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачці відповідачем.
Керуючись ст.ст. 2-5, 76-81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://og.zp.court.gov.ua/sud0818/gromadyanam/csz/.
Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10.08.2023 року.
Повний текст рішення складено 14.08.2023 року.
Суддя В.О. Макаров