1Справа № 335/5532/23 3/335/1952/2023
20 липня 2023року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя Романько О.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Комунарським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області від 12.01.2005, працюючого поліцейським, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за правопорушення, передбачені ст. ст. 122-4, 124КУпАП, -
Відповідно до протоколів ААД №407732, ААД № 407610 від 15.06.2023 року, ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.
Справи про адміністративне правопорушення відповідно до постанови від 20.07.2023 були об'єднані в одне провадження.
У вказаних протоколах зазначено, що 17.03.2023 року о 15-20 годині в м.Запоріжжя о.Хортиця в районі буд.№59 на вул. Наукове містечко, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці маневру та скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_3 водій ОСОБА_2 , чим порушив п. 10.1 ПДР України.
Також встановлено, що ОСОБА_1 ставши учасником вказаного ДТП, з місця події зник, чим порушив вимоги п.2.10 (А) ПДР України. В результаті ДТП автомобілі механічно пошкоджено, завдано матеріальні збитки, травмованих немає.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 під час розгляду справи заявив клопотання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу правопорушення. Клопотання мотивоване тим, що факт керування ним транспортним засобом жодними доказами не підтверджений. Власником транспортного засобу, що визначений у протоколі про адміністративне правопорушення, є ОСОБА_1 , але керував 17.03.2023 транспортним засобом товариш ОСОБА_3 про що вказана особа повідомила суду під час її допиту в якості свідка. Свідок пояснив, що спочатку березня 2023 року по початок квітня 2023 року він користувався автомобілем «Фольцваген» сірого кольору, який дав йому в користування ОСОБА_1 , тому що власний автомобіль знаходився на ремонті. Додатково пояснив, що мешкає на Лівому березі р. Дніпро, тому не часто їздив на Правий берег річки. В ДТП не потрапляв. 17.03.2023 автомобіль знаходився в його користуванні та під його керуванням, але на наявність пошкоджень в той день не перевіряв.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що з 08.00 год. 17.03.2023 року до 08.00 год. наступної доби він перебував на чергуванні, про що надав копію розстановки нарядів добового чергування станом на 17.03.2023 року з 08 год.00 хв. до 18.03.2023 року відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, тому ОСОБА_1 вважає, що склад адміністративного правопорушення в його діях відсутній.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відтак, при розгляді даної справи суд, вирішуючи питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, виходить з того, що протокол про адміністративне правопорушення було складено саме щодо порушення ОСОБА_1 пунктів 10.1, 2.10 (А) Правил дорожнього руху України.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, за що встановлено відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Як встановлено п.10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно з п.2.10 А ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Тобто, відео та фотоматеріалами не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 17.03.2023 року.
Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_3 , вказав, не є власником транспортного засобу «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 і саме він 17.03.2023 з початку березня по квітень 2023 року керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 , а не ОСОБА_1 .. Але під його керуванням цей автомобіль не був причетним до жодної дорожньо-транспортної пригоди.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні також не зміг точно вказати, що за кермом автомобіля, який зіткнувся з ним був ОСОБА_1 ..
Згідно з вимогами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, саме на поліцейського, який склав дані протоколи, покладено законодавством обов'язок щодо збирання доказів.
Рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Європейський Суд з прав людини у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п.1ст.247 КУпАП не може бути почато, а почате підлягає закриттю в тому разі якщо, відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.
Подію та склад правопорушення можуть підтвердити чи спростувати лише належні та допустимі докази, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) для кримінального провадження поширюється Європейським судом з прав людини й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративного правопорушення (справа «Лучанінова проти України», рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до ст. 6 Конвенції.
Обов'язком суду є забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші),отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ст.9 Конституції України,ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
Таким чином, з моменту ратифікації Конвенції Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов'язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти через призму визнання людини та її прав та свобод найвищою цінністю.
З наведеного вбачається, що рішення суду буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Подібне роз'яснення зазначеного принципу надає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, у п.54 рішення від 06.12.2007 у справі «Козинець проти України».
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
В цей же час, ОСОБА_1 заперечує, що він керував транспортним засобом у зазначений в протоколі день та час, а докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
При цьому, учасником дорожнього руху відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху є особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. Водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Протокол та інші матеріали справи, які надійшли до суду, не містять доказів про те, що ОСОБА_1 є таким учасником дорожнього руху, як водій.
Так, відеозапис долучений до матеріалів не підтверджує керування ОСОБА_1 транспортним засобом, і з фотоматеріалів неможливо з достовірністю стверджувати, що останній керував транспортним засобом.
Процес зупинки транспортного засобу вказаний відеозапис не містить.
Інші матеріали справи також не містять жодного доказу, того, що саме у день та час, зазначений у протоколах про адміністративні правопорушення, саме ОСОБА_1 керував будь-яким транспортним засобом.
Таким чином, відсутність у матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виключає його відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4,124 КУпАП.
Таким чином, проаналізувавши зміст доказів, наявних в матеріалах цієї справи, доходжу висновку, що вони не підтверджують наявності у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП.
За таких обставин провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 122-4, 124, 247, 283, 284 КУпАП України, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: О.О. Романько