1Справа № 335/8730/21 2/335/93/2023
03 серпня 2023 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Макарова В.О.,
за участю секретаря судового засідання Ступіної В.А.,
представника позивача адвоката Соколової Н.І.,
представника відповідача Малюк С.М.,
представника третьої особи Бєлікова О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з зазначеним позовом, в якому просить визнати за ним майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності від 21.12.2005 року, належала на праві власності квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
12.11.2007 року між ним, як інвестором, та ОСОБА_3 , як замовником, у простій письмовій формі був укладений інвестиційний договір № 41 (далі - інвестиційний договір), згідно пункту 3.1. якого, ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка виступала об'єктом інвестування.
Відповідно пункту 4.3. вказаного інвестиційного договору, на момент його підписання ОСОБА_1 здійснив з ОСОБА_3 повний розрахунок, сплативши одним платежем в повному обсязі вартість об'єкта інвестування в сумі 120000,00 грн.
06.12.2007 року сторонами підписано акт приймання-передачі № 1 до інвестиційного договору № 41 від 12.11.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_1 прийняв вказану квартиру.
На виконання умов інвестиційного договору, станом на 24.03.2017 року, ОСОБА_1 , у відповідності до проектної документації, розробленої ТОВ «Компанія «Земельно кадастровий центр», здійснив реконструкцію квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка виступала об'єктом інвестування за інвестиційним договором.
Факт проведення реконструкції квартири позивач підтверджує Декларацією про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованою Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 03.03.2017 року № ЗП 083170581950 та Декларацією про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 24.03.2017 року № ЗП 143170742284.
Таким чином, у відповідності до умов п.п. 5.1., 5.5 інвестиційного договору в зв'язку з належним і реальним виконанням договору, право власності на реконструйовану квартиру перейшло до нього до ОСОБА_1 упродовж 30 календарних днів, що буде підтверджуватись відповідним актом-прийманням передачі квартири.
Пунктом 6.2.5 інвестиційного договору передбачено, що ОСОБА_1 зобов'язується самостійно оформити за собою право власності на об'єкт інвестування після підписання акту прийому-передачі.
Але, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Позивач вказує, що третя особа по справі ОСОБА_2 посилаючись на заповіт складений ОСОБА_3 11.12.2015 року, як на підставу для виконання права на спадкування спірної квартири зверталась до суду з позовною заявою про визнання недійсним інвестиційного договору, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування права власності, визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 335/236/18 від 19.05.2021 року скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 в зв'язку з тим, що матеріали справи не містили доказів того, що спірна квартира була реконструйована, що б давало б право державному реєстратору реєструвати право власності за відповідачем на підставі інвестиційного договору.
В задоволенні всіх інших позивних вимог позивачу було відмовлено.
При цьому, в тексті заповіту, складеного 11.12.2015 року ОСОБА_3 визначено, що остання заповідає ОСОБА_2 все належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не склалося, і взагалі все те, що на день її смерті буде їй належати і на що вона за законом буде мати право.
Таким чином, спірна квартира за адресою: АДРЕСА_2 не входить до складу спадкового майна, яке охоплюється заповітом, оскільки на момент складання заповіту 11.12.2015 року, заповідачка втратила право на неї за договором від 12.11.2007 року.
В зв'язку зі смертю замовника за інвестиційним договором стало неможливо підписання акту приймання-передачі реконструйованої квартири, який є підставою для оформлення та державної реєстрації право власності на неї за інвестором ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що надані суду докази, а саме декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкту до експлуатації підтверджують, що квартира АДРЕСА_1 була реконструйована внаслідок чого утворено новий об'єкт, що б давало право державному реєстратору право власності за ОСОБА_1 на підставі інвестиційного договору за умови надання акту приймання-передачі даного об'єкта, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові по справі № 335/236/18 від 19.05.2021 року.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.08.2021 року, відкрито провадження в даній справі та призначено справу розгляд справи в порядку загального позовного провадження, до підготовчого засідання.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2021 року, закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила визнати за ОСОБА_1 майнові права та право власності на квартиру.
Представник відповідача ОСОБА_4 просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем не було доведено здійснення реконструкції вказаної квартири в результаті якої створено нову річ - новий об'єкт нерухомості, який вводиться в експлуатацію та право власності на який підлягає державній реєстрації.
Представник третьої особи Коваль Н.В. в судовому засіданні надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у письмових поясненнях третьої особи.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначає Закон України «Про інвестиційну діяльність».
Згідно статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, такими цінностями може бути майнові права на нерухоме майно.
Правовою природою виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений ст. 328 ЦК України тобто право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 177 ЦК України встановлено, що до об'єктів цивільних прав відносять речі, майнові права та інше, статтею 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об'єктом вважається річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, майнові права є не споживною річчю; майнові права визнаються речовими правами, а статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлюється, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та права вимоги.
Виходячи з цього речове право є юридичним поєднанням особи і речі, і всі суб'єкти визнають цей обов'язок обмежуючи тим самим особисті домагання цього предмета, тим самим речове право має абсолютний характер. Фактичний зміст речового права проявляється в конкретних формах володіння річчю: об'єкт - тільки матеріальні речі, суб'єкти - особи, які можуть бути суб'єктами цивільно-правових відносин.
Речові права встановлюються законом, рішенням суду, заповітом або договором.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», об'єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.
Відповідно до ст.ст. 509, 526, 629 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про інвестиційну діяльність», відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами України.
Як зазначено в ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Згідно ст.ст. 18, 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», з метою сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій. Держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 21.12.2005 року належала на праві власності квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
12.11.2007 року між ОСОБА_1 (далі - позивач), як інвестором, та ОСОБА_3 , як замовником, у простій письмовій формі був укладений інвестиційний договір № 41 (далі - інвестиційний договір).
Згідно пункту 3.1. інвестиційного договору, ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка виступала об'єктом інвестування.
Відповідно пункту 4.3. вказаного інвестиційного договору, на момент його підписання ОСОБА_1 здійснив з ОСОБА_3 повний розрахунок, сплативши одним платежем в повному обсязі вартість об'єкта інвестування в сумі 120000,00 грн.
06.12.2007 року сторонами підписано акт приймання-передачі № 1 до інвестиційного договору № 41 від 12.11.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_1 прийняв вказану квартиру.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем виконані всі обов'язки за інвестиційним договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).
Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.
Суб'єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 61-31цс20) зазначила, що у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об'єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.
Можливість застосування такого способу захисту як визнання майнових прав за інвестором підтверджена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 року в справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21), у якій зазначено, що інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов'язаними зі створенням об'єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред'явлення позову про визнання за ним його майнових прав.
Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об'єктом у розумінні ЦК України такий об'єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.
Судом встановлено, що на виконання умов інвестиційного договору, станом на 24.03.2017 року, ОСОБА_1 , у відповідності до проектної документації, розробленої ТОВ «Компанія «Земельно кадастровий центр», здійснив реконструкцію квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка виступала об'єктом інвестування за інвестиційним договором.
Згідно частини 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт нерухомого майна проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Порядок прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна встановлюється законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно частини 1 ст. 39 вищевказаного Закону, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Позивач розпочав будівельні роботи на підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованою Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 03.03.2017 року № ЗП 083170581950 та Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 24.03.2017 року № ЗП 143170742284.
Наявними у справі доказами встановлено, що реконструкцію квартири було завершено, загальна площа квартири 52,56 кв.м., 06.12.2007 року сторони за договором уклали акт-приймання передачі, де зазначено, що інвестор прийняв квартиру за адресою загальною площею 52,56 кв.м.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 Цивільного Кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За положеннями п.п. 5.1., 5.5 інвестиційного договору, в зв'язку з належним і реальним виконанням договору, право власності на реконструйовану квартиру переходить до ОСОБА_1 упродовж 30 календарних днів, що буде підтверджуватись відповідним актом-прийманням передачі квартири.
Відповідно до пунктом 6.2.5 інвестиційного договору, ОСОБА_1 зобов'язується самостійно оформити за собою право власності на об'єкт інвестування після підписання акту прийому-передачі.
Стаття 598 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Судом достовірно встановлено, що факт проведення реконструкції підтверджується Декларацією про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованою Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 03.03.2017 року № ЗП 083170581950 та Декларацією про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 24.03.2017 року № ЗП 143170742284.
Разом з цим, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
В зв'язку зі смертю замовника за інвестиційним договором ОСОБА_1 не має можливості підписати акт приймання-передачі реконструйованої квартири, який є підставою для оформлення та державної реєстрації право власності на неї за інвестором ОСОБА_1 .
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як встановлено судом, акт приймання-передачі реконструйованої квартири, який є підставою для оформлення та державної реєстрації право власності на неї за інвестором ОСОБА_1 , між ОСОБА_3 та позивачем не складався, у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте, оскільки позивачем виконані умови інвестиційного договору були у повному обсязі, суд вважає, що у нього з моменту виконання зобов'язань щодо сплати вартості об'єкта інвестування виникло і майнове право на цей об'єкт та право власності на об'єкт.
Як передбачено ст. 876 ЦК України, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Стаття 316 ЦК України визначає право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.
Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Законодавець вказує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Під час розгляду справи було встановлено, що у відповідності до проектної документації, розробленої ТОВ «Компанія «Земельно кадастровий центр» ОСОБА_1 здійснив реконструкцію квартири за адресою: АДРЕСА_2 квартира якого є об'єктом інвестування та майнові права на яку належать позивачу, на підставі інвестиційного договору № 41.
Суд зазначає, що інвестиційний договір укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є чинним на час розгляду справи та скасований не був.
Позивач позбавлений права в позасудовому порядку визнати право власності на спірну квартиру яка вже реконструйована, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно п. 21 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», у разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.
Також, у відповідності до пп. 3 п. 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року № 294, Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, реєструє повідомлення та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення та декларації про початок виконання будівельних робіт та у визначених законодавством випадках повертає такі декларації.
Слід зазначити, що департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області не відмовив позивачу у реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт, та у реєстрації Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності.
Оскільки, згідно умов інвестиційного договору, ОСОБА_3 зобов'язалася передати позивачу квартиру у власність, останній здійснив з ОСОБА_3 повний розрахунок, сплативши на корись останньої 120000,00 грн., та 06.12.2007 року сторонами було підписано акт приймання-передачі № 1 до інвестиційного договору № 41 від 12.11.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_1 прийняв вказану квартиру, суд вважає, що є підстав для визнання за позивачем права власності на проінвестовану ним квартиру.
Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог, обставини, на які посилається позивач у своїй заяві повністю підтвердились в судовому засіданні, тоді як заперечення та посилання відповідача не знайшли свого підтвердження під час слухання справи, а тому позов слід задовольнити.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 ст. 27 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.
Керуючись ст.ст. 2-5, 76-81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: Територіальна громада мм. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, код юридичної особи 04053915, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206;
Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://og.zp.court.gov.ua/sud0818/gromadyanam/csz/.
Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03.08.2023 року.
Повний текст рішення виготовлений 11.08.2023 року.
Суддя В.О. Макаров