Справа № 333/3466/22
Провадження № 3/333/91/23
Іменем України
06 червня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Кулик В.Б., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 278741 від 23.07.2022 року, 23.07.2022 року, в 11 год. 53 хв., у м. Запоріжжі, по вул. Космічній, буд. 140, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ISUZU D-MAX», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, млява мова, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, відмовився у присутності лікаря-нарколога, висновок № 4406 від 23.07.2022 року. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водієві - ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 130 КУпАП.
До суду справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшла 17.08.2022 року. Розгляд вказаної справи було призначено на 20.09.2022 року, 29.11.2022 року, 23.02.2023 року, 01.03.2023 року, 17.04.2023 року, 06.06.2023 року.
23.01.2023 року до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Шлецер А.А. надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтовано наступним. ОСОБА_1 категорично заперечує факт його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що також повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні відео файлами з нагрудної камери працівників поліції. Як вбачається з дослідженого відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського ОСОБА_1 , виконавши всі попередні вимоги патрульних та лікаря-нарколога, не міг здати сечу. Відповідно до досліджених в судовому засіданні відеозаписів з нагрудної камери особи, яка складала протокол, ОСОБА_1 не пропонувалося здати будь-які інші біологічні зразки для проведення аналізу окрім сечі. Сам висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, яким фактично була зафіксована його відмова від проходження медичного огляду сторона захисту вважає складеним із порушенням вимог Інструкції, яка не наділяє лікарів повноваженнями фіксувати відмову особи від огляду, а навпаки передбачає складання такого висновку лише за результатами проведеного огляду особи на стан сп'яніння. Так, відповідно до відео 23.07.2022 року, під час спілкування з ОСОБА_1 о 11 год. 51 хв. 33 сек. (час вказаний на відео) поліцейським було повідомлено, що у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, порушення мови). Одразу поліцейським було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки і ОСОБА_1 без вагань погодився. Поліцейський, що підійшов видає цікаві фрази - «це, наркотичне» і ОСОБА_1 пропонують проїхати до лікаря-нарколога, на що отримують твердження, що наркотиків не вживав, оскільки перебуває в 5 км. від «нуля» (лінія ведення активних бойових дій), але пройти огляд не заперечує. ОСОБА_1 дають якийсь прилад для проведення огляду на стан сп'яніння і ОСОБА_1 проводить маніпуляцію (дує в нього) як того вимагає лікар-нарколог. Вже через 20 секунд лікар-нарколог проводить візуальний огляд на стан сп'яніння, потім уважно оглядає очі ОСОБА_1 і очевидно не знайшовши ознак сп'яніння відправляє його до туалету для відбору сечі. Між тим, із матеріалів справи вбачається, що на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я. Перебуваючи у цьому закладі ОСОБА_1 виконував усі необхідні розпорядження компетентних осіб, які є необхідними для проведення огляду, а також вчинив усі дії необхідні для проведення огляду. Ця обставина стверджується відеозаписом події, зробленим за допомогою нагрудної камери поліцейського. Так, із цього відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи у закладі охорони здоров'я не висловлював заперечень щодо огляду на стан наркотичного сп'яніння, не вчиняв жодних дій чи бездіяльності, які могли би були розцінені як відмова від проведення огляду на стан сп'яніння. ОСОБА_1 намагався здати сечу для проведення відповідного дослідження, що йому не вдалося внаслідок фізіологічних причин. Наданий відеозапис не містить будь-яких даних, які би указували на відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, яка би проявилась у його відповідних висловлюваннях, діях чи бездіяльності. Навпаки, коли лікар-нарколог вказує на те, що неможливість здачі сечі буде розцінена як відмова від проходження огляду ОСОБА_1 наголошує, що він не може здати саме сечу. Фізіологічна неможливість здати сечу на дослідження не може бути розцінена як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння за відсутності даних про те, що особа умисно вчиняє певні дії, за яких здача біологічного матеріалу, необхідного для проведення досліджень, є неможливою. В той же час, пунктом 13 розділу 3 вищевикладеного порядку зазначено, що «для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 нього розділу». Таким чином, законодавець передбачив, що за певних фізіологічних особливостей кожної окремої особи можуть існувати об'єктивні обставини, які унеможливлюють відбір сечі в особи під час огляду та встановив ряд інших біологічних матеріалів, за якими можна провести огляд на стан сп'яніння. Проте, ОСОБА_1 не було запропоновано відібрати в нього будь-який інший біологічний матеріал, що є порушенням вищевказаної інструкції. В той же час лікар-нарколог вже через годину (на відео зафіксовано час 13 год. 38 хв. 30 сек.) надає ОСОБА_1 висновок про огляд на стан сп'яніння, в якому зазначено категоричну відмову. Ні лікарем-наркологом, ні поліцейськими не було запропоновано відібрати будь-які інші біологічні матеріали. Відтак протокол є недопустимим доказом, оскільки він складений фактично без участі двох свідків та в ньому не зазначено які саме дії вчинив ОСОБА_1 для відмови від огляду, оскільки останній погоджувався та виконував всі вимоги і поліцейських і лікаря-нарколога. Звертає увагу на ту обставину, що місце зупинки вказано як м. Запоріжжя, Комунарський р-н., вул. Космічна 140, але на відео вбачається, що це аж ніяк не вул. Космічна в м. Запоріжжі. Відтак провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу цього адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні, що відбувалося 23.01.2023 року адвокат Шлецер А.А. підтримав усі письмові пояснення, надані до суду в клопотанні про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи повідомлені представником ОСОБА_1 дані, суддя, з метою перевірки пояснень, поставив на обговорення питання, щодо виклику у судове засідання для надання пояснень лікаря КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР Мосійченка О.М. У зв'язку з проведення зазначених дій, суддя оголосив перерву у судовому засіданні.
01.03.2023 року та 17.04.2023 року до суду лікар КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР Мосійченко О.М. не з'явився.
У судове засідання 06.06.2023 року ОСОБА_1 не з'явився.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , враховуючи пояснення його представника, дослідивши матеріали справи, суддя дійшов до такого.
До суду адміністративна справи відносно ОСОБА_1 надійшла за скоєння останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Водночас, диспозицією ч. 2 ст. 130 КУпАП, встановлена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою ст. 130 КУпАП.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Спираючись на ці положення, а також на практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях від 09.06.2011 року по справі «Лучанінова проти України», від 30.05.2013 року по справі «Малофєєва проти Росії», від 20.09.2016 року по справі «Карелін проти Росії», суддя приходить до переконання, що як і у кримінальному провадженні, так і у справі про адміністративне правопорушення, суддя, зберігаючи принцип неупередженості і безсторонності судового розгляду, не вправі самостійно, на шкоду особі змінювати формулювання правопорушення, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказане формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
В порушення вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення (при викладенні суті адміністративного правопорушення) не зазначено, що ОСОБА_1 , є особою, яка повторно протягом року вчинила будь-яке з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вважаю, що порушення, допущене працівником поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , має важливе значення в контексті реалізації права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, за вказаних обставин у судді відсутні підстави розглядати дану справу за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Водночас, вважаю за можливе розглянути справу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як в такому випадку не буде погіршено становище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і саме за вказаною частиною ст. 130 КУпАП сформульована суть адміністративного правопорушення у відповідному протоколі.
Процес притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, регулюється нормами: Кодексу України про адміністративні правопорушення; Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі по тексту - Інструкція № 1452/735); Порядком направлення водії транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі -Порядок); Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (далі по тексту -Інструкція № 1395); Законом України «Про Національну поліцію».
Пунктом п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Згідно з п.п. 9, 12 Розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. п. 2-4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), а також: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно з п. 13 Порядку лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Аналогічна норма міститься і у Розділі III «Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735.
Відповідно до положень ст. 266 КУпАП перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на думку судді, підтверджується наступними, дослідженими у судовому засіданні доказами:
- даними, встановленими протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 278741 від 23.07.2022 року, згідно з яким встановлено час, дату та місце скоєння адміністративного правопорушення;
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.07.2022 року (час направлення: 12 год. 21 хв.), згідно з яким огляд не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду. Підставою для проведення огляду став факт встановлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння: сповільнення мови, порушення координації рухів, тремтіння пальців рук;
- даними відеозапису «ААБ №278741» нагрудної камери поліцейських, переглянутого в судовому засіданні, з яких вбачається, що водію ОСОБА_1 працівником поліції було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп'яніння у медичному закладі. На що ОСОБА_1 погодився, у медичному закладі останньому запропоновано здати сечу. Двічі ОСОБА_1 видалявся для надання матеріалу, проте повідомив, що не має біологічної нужди, а тому не може пройти обстеження. Прийнято рішення чекати, проте у подальшому ОСОБА_1 особисто запропонував написати відмову від проходження, про що написав заяву, даний факт зафіксовано. У подальшому поліцейським було роз'яснено останньому, що за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння на нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи вказані докази, суддя дійшов висновку, що вони не суперечать один одному, а навпаки доповнюють та підтверджують обставини порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Порушень з боку патрульних поліцейських по оформленню адміністративного матеріалу відносно останнього, суддя не вбачає.
При прийнятті рішення суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п. 86)
В даному випадку суддя дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази: дані протоколу про адміністративне правопорушення та на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції не суперечать, а навпаки доповнюють один одного і є переконливими, підтверджуючи:
- порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме: водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану наркотичного сп'яніння.
- наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, наявність фактів про притягнення його до адміністративної відповідальності у сфері безпеки руху, у т.ч. за ст. 130 КУпАП.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддя не вбачає.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполучення Королівства», особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку.
При накладенні адміністративного стягнення суддя також враховує положення п. 28 ч. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, згідно з якими позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове КУпАП не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Відповідно до довідки УПП в Запорізькій області ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 19.10.2004 року, у зв'язку з цим, вважаю, що до останнього необхідно застосувати адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 33-35, 40-1, 130, 283, 284, 287-289 КУпАП, п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
(Реквізити для сплати: Отримувач: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001, код класифікації доходів бюджету: 21081300),
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
(Реквізити для сплати: Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення строк (не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення), постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик