Справа № 932/2700/23
Провадження № 2/932/809/23
16 червня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Кудрявцевої Т.О.
при секретарі Рошошка Є.А.
розглянувши у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін в м. Дніпро справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
17.03.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 від його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і до досягнення ними повноліття.
Згідно протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 17.03.2023 року зазначена цивільна справа передана в провадження судді Кудрявцевої Т.О.
Ухвалою суду від 28.03.2023 року суддею Кудрявцевою Т.О. відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, представник позивача надала суду заяву, в якій просила позовну заяву задовольнити, а справу розглянути без її участі та участі позивача.
Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою вказаною позивачем, про причини неявки суду не повідомив.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 84 Сімейного Кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно її матеріального становища, за умови, що чоловік може надати матеріальну допомогу.
Судом встановлено, що 20.10.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб.
Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого 14.05.2014 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 647, в якому батьком дитини зазначено ОСОБА_2 , матір'ю дитини вказано ОСОБА_1 та доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданого 03.02.2016 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 114, в якому батьком дитини зазначено ОСОБА_2 , матір'ю дитини вказано ОСОБА_1 .
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10.09.2013 року, шлюб між сторонами розірвано.
Добровільно матеріальну допомогу на утримання своїх малолітніх дітей відповідач не надає, а доказів зворотного, в порядку § 1 Глави 5 Розділу 1 чинного ЦПК України, суду не представлено.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тобто, утримання відповідачем своїх дітей є не його правом, а його обов'язком.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також положеннями ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Так, статтею 23 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Позивачка просила суд визначити аліменти на двох малолітніх дітей в частині від заробітку відповідача в розмірі 1/3 частини, а судом, під час розгляду даної справи, не було встановлено обставин, за яких відповідач не може надавати матеріальну допомогу (сплачувати аліменти) своїм дітям саме в такому розмірі, який (розмір) буде достатнім для їхнього утримання та сприятиме нормальній життєдіяльності дітей, і гарантуватиме дітям належний рівень життя, що повністю узгоджується з положеннями статті 23 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року. Тому, суд вважає заявлені позивачкою позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тому, суд прийшов до висновку, що розмір аліментів на утримання малолітніх дітей слід встановити з урахуванням того, що він (розмір) не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
З урахуванням вищевказаного, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей в межах суми платежу за один місяць.
Крім того, в порядку ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача повинно бути стягнено в дохід держави судовий збір по справі в сумі 1073 грн. 60 коп., оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку на двох дітей, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня подачі позову 17.03.2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Т.О. Кудрявцева