233 № 233/2799/23
09 серпня 2023 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою по кримінальному провадженню (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023052380000113 від 24 березня 2023 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, із неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 14 червня 2004 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; 2) 05 листопада 2004 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст. 309, ч.1 ст. 71 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 16 березня 2005 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст. 09, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі; 4) 10 вересня 2008 року Слов'янським міським судом Донецької області за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі; 5) 15 жовтня 2008 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ст. 297, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі; 6) 15 березня 2012 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі; 7) 06 грудня 2022 Дружківським міським судом Донецької області за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком 1 рік і на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, -
У провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, (внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023052380000113 від 24 березня 2023 року), за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з підстав, викладених у письмовому клопотанні, обґрунтовуючи, це тим, що ризики, які існували при обранні такого виду запобіжного заходу раніше до теперішнього часу не зникли і продовжують існувати.
Захисник ОСОБА_5 проти клопотання прокурора заперечував, просив змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав захисника.
Потерпілий ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані матеріали, оцінивши в сукупності обставини, передбачені ст.ст. 177,178 КПК України, суд приходить таких висновків.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2023 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком по 21 серпня 2023 року.
Необхідність застосування відносно обвинуваченого. запобіжного заходу у виді тримання під вартою в клопотанні обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки він може, на думку прокурора, переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового провадження.
Враховуючи, що розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення строку дії запобіжного заходу, тобто до 21 серпня 2023 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_6 , дійшов висновку про доцільність застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не даючи при цьому оцінки зібраним доказам , та беручі до уваги наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_6 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з огляду на суворість покарання за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення у виді позбавлення волі від 7 до 15 років, та наслідки і ризик втечі для обвинуваченого можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. Також, обґрунтовуючи існування вищевказаного ризику, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилитись від слідства. Також враховуючи те, що ОСОБА_6 має стійких соціальних зв'язків, а також те, що м. Костянтинівка Донецької області, де на теперішній час проживає ОСОБА_6 , знаходиться у безпосередній близькості до тимчасово неконтрольованої окупованої території України, обвинувачений може з великою вірогідністю у короткий проміжок часу змінити місце свого проживання та переховуватись на тимчасово окупованій території, через що обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з гриманням під вартою, не може запобігти цьому ризику;
- незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 безпосередньо знайомий та товаришує зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , потерпілим ОСОБА_4 , та перебуваючи на свободі може змусити їх змінити показання на свою користь шляхом здійснення незаконного впливу на останніх;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово судимий, і знов вчинив особливо тяжкий злочин у період іспитового строку, що свідчить про те, шо обвинувачений на шлях виправлення не став та знов може вчинити кримінальні правопорушення.
Крім того, зазначені ризики, на думку суду, посилюються через введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
При продовженні запобіжного заходу судом враховано також особу обвинуваченого. Так, ОСОБА_6 не працює, не одружений, раніше судимий.
Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_6 , характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду.
Враховуючи, що на даний час не відпали, а є дійсними та триваючими ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, тому обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України з вищенаведених причин і не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_6 , судом на теперішній час не встановлено.
Отже, з урахуванням вищенаведеного та вимог ст. 183 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
З урахуванням положень ч.4 ст. 183 КПК України, зокрема обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину із застосуванням насильства, відсутні підстави для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 331, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Костянтинівка Донецької області, громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто по 07 жовтня 2023 року включно, в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4».
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт, відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Вручити копію цієї ухвали учасникам негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя