11 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 160/19256/22
адміністративне провадження № К/990/25951/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Дніпроазот» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі №160/19256/22 за позовом Акціонерного товариства «Дніпроазот» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Акціонерне товариство «Дніпроазот» звернулось до суду з позовом про:
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка полягає в неприйнятті рішення за заявою Акціонерного товариства «Дніпроазот» №1667/01-6 від 30.09.2022 «Про відсутність можливості своєчасного виконання податкового обов'язку під час військового стану»;
- зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти рішення щодо неможливості своєчасного виконання Акціонерним товариством «Дніпроазот» свого податкового обов'язку згідно заяви Акціонерного товариства «Дніпроазот» від 30.09.2022 року №1667/01-6 «Про відсутність можливості своєчасного виконання податкового обов'язку під час військового стану»;
- визнання протиправним та скасування рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 13.10.2022 №3/6/32-00-04-02-01-02 щодо можливості своєчасного виконання Акціонерним товариством «Дніпроазот» свого податкового обов'язку;
- зобов'язання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняти рішення щодо неможливості своєчасного виконання Акціонерним товариством «Дніпроазот» свого податкового обов'язку згідно заяви Акціонерного товариства «Дніпроазот» від 30.09.2022 1667/01-6 «Про відсутність можливості своєчасного виконання податкового обов'язку під час військового стану».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення за заявою Акціонерного товариства «Дніпроазот» № 1667/01-6 від 30.09.2022 «Про відсутність можливості своєчасного виконання податкового обов'язку під час військового стану». Зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області розглянути заяву Акціонерного товариства «Дніпроазот» № 1667/01-6 від 30.09.2022 про відсутність можливості своєчасного виконання податкового обов'язку під час військового стану та прийняти рішення за вказаною заявою. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства «Дніпроазот» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі №160/19256/22 в частині відмови в задоволенні позову.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційну скаргу подано втретє, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 22.06.2023, від 11.07.2023 через неналежне викладення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду касаційної інстанції, касаційну скаргу повторно подано невідкладно після усунення недоліків.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статті 4, пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та «Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 29.07.2022 №225) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Разом з тим, скаржником не обґрунтовано, який правовий висновок має бути сформульовано в даних правовідносинах, доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства України, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.
Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про порушення норм матеріального (стаття 4 Податкового кодексу України) та процесуального права (ст. ст. 2, 77, 242, 311 КАС України) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №380/671/20, від 05.02.2019 у справі №813/3597/15, від 11.03.2021 у справі №640/1612/20, від 17.01.2018 №К/9901/1234/18, від 18.11.2021 №580/2610/19, від 05.01.2021 у справі №640/11321/20.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанову Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Скаржником вчинено посилання на судове рішення Верховного Суду, наведено при цьому загальні положення законодавства та декларативні норми, однак такі посилання жодним чином не доводять, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
АТ «Дніпроазот» не взято до уваги, що у частині відмовлених вимог судом апеляційної інстанції враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові у справі № 913/785/17, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Скаржником не доведено помилковість такої правової позиції, не доведено необхідність відступлення від такого правового висновку, не враховано індивідуальний підхід суду для з'ясування конкретних обставин справи.
Крім того, АТ «Дніпроазот» вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС та наведено практику Верховного Суду з точки зору застосування норм процесуального права, в той час як підстава касаційного оскарження судових рішень у разі порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права передбачена пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України. Проте скаржником не вказано та не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Скаржником не враховані роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередніх та не усуває встановлених недоліків.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Дніпроазот» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі №160/19256/22 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва