Справа № 640/17934/19 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.
20 червня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О.
за участю секретаря Бринюк Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2019 №0061014205, №0061004205, №0060954205, №0060884205, №0060854205, №0060844205 та рішень від 08.08.2019 №0060924205, №0060914205, №0060904205.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідач на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України і наказу від 31.05.2019 №7418 провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, оформлену актом від 25.06.2019 №1511/26-15-42-05/ 3163126343 .
На підставі акта відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 08.08.2019:
- №0061014205, яким збільшив грошове зобов'язання з ПДВ на 3054129,17 грн.;
- №0061004205, яким збільшив грошове зобов'язання з військового збору на 203111,99 грн.;
- №0060954205, яким застосував штраф у розмірі 510 грн.;
- №0060884205, яким збільшив грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 2437343,94 грн.;
- №0060854205, яким застосував штраф у розмірі 510 грн.;
- №0060844205, яким застосував штраф у розмірі 340 грн.;
Також, відповідач виніс рішення від 08.08.2019:
- №0060924205, яким донараховано єдиний внесок у сумі 137602,08 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 13760,21 грн.;
- №0060914205, яким нарахував штрафні (фінансові) санкції у сумі 340 грн.;
- №0060904205, яким нарахував штраф у сумі 5712,04 грн. і пеню у сумі 263,49 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а перевірку незаконною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного суд завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Так, відповідно до ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.
Зокрема, відповідно до пп.78.1.1. 78.1.2 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;
- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.
Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем направлялись позивачу запити від 28.02.2019 №25461/К/-26-15-42-05-28 і від 17.04.2019 №52483/К/-26-15-42-05-28 (т. 1 а.с. 103, 104,106; т. 2 а.с. 181, 182, 185, 186).
При цьому, як свідчать матеріали справи, перший запит було вручено позивачу, а другий - повернувся за закінченням встановленого строку зберігання, що з урахуванням абз. 6 п. 42.4 ст. 42 ПК України вважається врученим належним чином.
Однак, ні на перший запит, ні на другий позивач не надала запитуваної інформації та документального підтвердження. Водночас, остання заперечує необхідність подання запитуваної інформації виходячи з того, що на її переконання, вказані запити неналежно оформлені.
Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані запити контролюючого органу містять вказівку на підставу для надіслання запиту у відповідності до вимог пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, із зазначенням інформації, яка це підтверджує. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують, період, за який слід надати документи, а також факти, які, на думку відповідача, свідчать про порушення позивачем податкового законодавства.
Таким чином, з огляду на те, що вказані запити містять посилання на фактичну і правову підстави для їх направлення, а також обставини, встановлені за результатом аналізу податкової інформації, опис інформації, що запитується, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що запити відповідача про надання інформації відповідають вимогам, встановленим п. 73.3 ст. 73 ПК України.
Відтак, позивач була зобов'язана надати запитувану інформацію та документи, одна останньою таких дій вчинено не було.
Таким чином, за наведених обставин, у податкового органу були наявні підстави для проведення позапланової документальної перевірки.
Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статями 77 та 78 цього Кодексу.
У відповідності до п.79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, копія наказу і повідомлення про проведення перевірки були надіслані позивачу, але повернулись без вручення адресату з незалежних від контролюючого органу причин.
Згідно п.42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків.
Колегією суддів враховано висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі №812/821/17.
Так, Верховний Суд вказав, що у пункті 42.2. ст.42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Жодних застережень з приводу дати отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення статті 42 та 79 ПК України не містять.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 06 серпня 2019 року у справі №520/8681/18 Верховний Суд зауважив, що обов'язку контролюючого органу завчасно ознайомити платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спосіб, визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень (у разі застосування пункту 42.4 статті 42 ПК України) від органів ДФС України. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
Таким чином, на підставі встановлених обставин справи та наведених норм закону колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом при прийнятті наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки та дій щодо її проведення дотримано всіх встановлених умов та порядку згідно з положеннями ПК України.
За вказаних обставин, посилання позивача на незаконність проведеної перевірки є необґрунтованою.
По суті встановлених контролюючим органом порушень, колегія суддів зауважує наступне.
Так, податковою перевіркою встановлено, що у період з 21.04.2017 по 30.04.2017 та з 01.10.2017 по 31.12.2018 позивач перебувала на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.
Також, перевіркою встановлено неподання позивачем податкової декларації за ІІ квартал 2017р., а також несвоєчасне подання декларації за 2018р. Водночас, позивачем вказане не спростовано, що свідчить про неоспорюваність встановленого порушення.
Також, до перевірки позивачем не надано Книги обліку доходів і витрат, за що до позивача застосовано штраф у розмірі 510 грн.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач додає таку книгу в додатках до позовної заяви, однак, вказане не спростовує відсутність такої книги на момент проведення перевірки та ненадання такої на запит контролюючого органу.
Як вбачається з акту перевірки, враховуючи задекларований позивачем дохід та відсутність будь яких запитуваних документів, відповідач самостійно визначив чистий оподатковуваний дохід позивача за 2017, 2018рр. та, з урахування попередньо сплачених позивачем податкових зобов'язань, встановив заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 1949875,15 грн.
При цьому, згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Таким чином, враховуючи, що позивачем не спростовано правильність зазначених в акті перевірки сум доходів позивача і не надано до суду доказів понесення витрат, тому її твердження про невідповідність висновків перевірки фактичним обставинам справи судом першої інстанції обґрунтовано відхилено.
При цьому, суд першої інстанції вірно відхилив висновок експерта від 17.02.2020 488/02/2020, виходячи з того, що наявність такого висновку не доводить допущення порушення відповідачем вимог законодавства, адже висновки експерта ґрунтуються на наданих йому позивачем документів, які ні до перевірки, ні до суду не надавались.
Колегія суддів звертає увагу, що доводи позивача фактично зводяться до непогодження з проведенням документальної перевірки, та висновками за результатами такої. Однак, враховуючи, що судом встановлено правомірність її проведення, а документи надані до суду не були предметом дослідження податковим органом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для надання таким документам оцінки з огляду на їх неврахування під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
При цьому, самим позивачем не вчинялись жодні дії для надання таких документів контролюючому органу ні при проведенні перевірки, ні отримавши запит про надання інформації та копій документів.
За наведених обставин у сукупності, виходячи з мотивів та доводів позовної заяви, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вказаного позову.
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя: І.В. Федотов
Судді: Н.М. Єгорова
Є.О. Сорочко
Повний текст постанови виготовлено 30.06.23 р.