Справа № 420/14337/23
11 серпня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними щодо відмови у звільненні зі служби,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону країни "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком дружини;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , в особі її командира, звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону країни "Про військовий обов'язок і військову службу;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , в особі її командира, виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , та направити його особову справу до першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 Одеської області для постановки на військовий облік.
Обґрунтовуючи позовні вимоги адвокатом позивача зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у ЗСУ за мобілізацією. Подав рапорт командиру в/ч в якому зазначив про звільнення з військової служби у зв'язку з тим, що батько дружини потребує постійного стороннього догляду. Отримав відмову у звільненні яка є протиправною та суперечить абзацу 4 пп. «г» п. 2 частини 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу». Просить задовольнити позовні вимоги.
Військовою частиною НОМЕР_1 відзив на позовну заяву не наданий. Ухвала про відкриття провадження з роз'ясненням прав та обов'язків сторони в судовому процесі направлена відповідачу відповідно до вимог КАС України.
Судом встановлені такі обставини по справі.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних силах України з 25.03.2022 року.
Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2 яка згідно зі свідоцтвом про народження та свідоцтвом про укладення попереднього шлюбу є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії потребує постійного стороннього догляду.
ОСОБА_5 подала до суду копію нотаріально посвідченої заяви відповідно до якої повідомила компетентним органам та всім кого це стосується, що не має змоги здійснювати догляд за своїм батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 так як є офіційно працевлаштованою особою. Також підтвердила, що догляд за її батьками здійснює ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 19.05.2023 року разом із вищезазначеними документами подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 в якому просив звільнити його з військової служби на підставі абз. 4 пп. «г» п.2 частини 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Командиром військової частини НОМЕР_1 09.06.2023 року відмовлено у задоволенні рапорту, оскільки не вбачається підстав для догляду за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 саме солдатом ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до розпорядження командира в/НОМЕР_3 від 21.03.2023 року №1581/3/569, у разі звільнення за підпунктом пп. «г» п.2 частини 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду) в обов'язковому порядку надається довідка про склад сім'ї та, у разі наявності двох або більше дітей (осіб) що мають можливість та право догляду - надавати рішення опікунської ради та/або рішення суду. З огляду на те, що громадянка України ОСОБА_5 має можливість здійснювати догляд за своїми батьками, відсутність вищезазначених документів унеможливлює позитивний розгляд питання звільнення з лав ЗСУ солдата ОСОБА_1 за підпунктом пп. «г» п.2 частини 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Спірні правовідносини врегульовані ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992року № 2232-XII (далі Закон №2232-XII), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N° 1153/2008 (далі
«Положення»), Конституцією України, Сімейним Кодексом України.
Відповідно до абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закон №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
- у зв?язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров?я.
Відповідно до підпункту 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N° 1153/2008 (далі «Положення»), під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку й проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п?ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу»: у військових званням до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Дослідивши позицію позивача, надані ним обґрунтування та докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.
Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. (частина 1)
2. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.
Майновий обов'язок недієздатної особи за її рахунок виконує опікун.
3.Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання.
4. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Суд зазначає, що обов'язок повнолітніх дітей утримувати батьків виникає на підставі сукупності певних умов, а саме: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); непрацездатність матері, батька (тобто вони є особами, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або особами з інвалідністю); потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
У цій справі встановлено, що батько дружини позивача - ОСОБА_3 потребує постійного догляду, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
При цьому, відповідно до довідки Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району, Одеської області від 20.04.2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає однією сім'ю зі своїм чоловіком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, відповідно до приписів вищенаведених норм СК України обов'язок по догляду за ОСОБА_3 мають і можуть виконувати його дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 .
При цьому суд зазначає, що ОСОБА_4 хоча і досягла пенсійного віку, але вона не є особою похилого віку, що потребує постійного догляду оскільки їй виповнилось лише 70 років, вона не є особою з інвалідністю І, ІІ групи та не визнана такою, що потребує постійного догляду на підставі висновку ЛКК чи МСЕК, а тому може здійснювати догляд за своїм чоловіком.
Заява ОСОБА_5 про відсутність можливості здійснювати догляд за батьками так як є офіційно працевлаштованою особою, свідчить про те, що вона відмовляється від виконання своїх обов'язків покладених на неї статтею 202 СК України.
Суд зазначає, що офіційне працевлаштування ОСОБА_5 не може бути поважною причиною для невиконання обов'язків по догляду за своїми батьками і не є підставою для залучення їх виконувати позивача у справі, оскільки ОСОБА_5 у такий спосіб штучно створює умови для звільнення ОСОБА_1 з лав ЗСУ.
Зазначення у заяві про те, що догляд за її батьками здійснює ОСОБА_1 не підтверджено жодними доказами, а навпаки спростовується довідкою Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району, Одеської області від 20.04.2023 року. Крім того, перебуваючи у лавах ЗСУ з 2022 року ОСОБА_1 жодним чином не міг здіснювати постіний догляд за ОСОБА_3 висновок ЛКК по якому складено тільки 15.05.2023 року.
Суд вважає, що застосування абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закон №2232-XII як підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану у зв?язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), можливий у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. У цій справі судом встановлено протилежне.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рапорт ОСОБА_1 розглянутий Командиром військової частини НОМЕР_1 з урахуванням всіх обставин в ньому викладених, є вмотивованим та прийнятим у відповідності до чинного законодавства, а прийняте рішення є таким що повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1. ст. 77 КАС України позивачем не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.241-246 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.
.