Справа №705/3121/2017
1кп/705/82/23
11.08.2023 Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4
ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Паланка Уманського району Черкаської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого до арешту за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 06.05.1999 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.3 ст. 81 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України відтерміновано виконання вироку на 1 рік; 2) 15.06.2000 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.2 ст. 81, ст. 43 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 10.12.2001 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 42 КК України до 6 років позбавлення волі; 4) 22.10.2004 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 5) 10.07.2012 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі; 6) 02.11.2012 року Подільським районним судом м. Київ за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; 7) 23.06.2020 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Липів Ріг Ніжинського району Чернігівської області, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 10.06.2017 за попередньою змовою із ОСОБА_5 , таємно викрали майно гр. ОСОБА_8 при наступних обставинах.
Так, 10.06.2017 року близько 11 год. 30 хв. гр. ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_5 прибули на АДРЕСА_4 , де розподіливши між собою ролі, вирішили викрасти майно з будинку АДРЕСА_4 . Після чого, гр. ОСОБА_5 залишилася на вулиці неподалік вказаного будинку, де спостерігала за навколишньою обстановкою та в разі необхідності повинна була попередити гр. ОСОБА_4 .
В свою чергу гр. ОСОБА_4 , пішов на територію домоволодіння АДРЕСА_4 , де за допомогою викрутки відчинив вікно та проник в середину будинку. Перебуваючи в будинку, він повторно, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою власного збагачення, таємно викрав з кімнати майно гр. ОСОБА_8 , а саме: грошові кошти в сумі 2000 грн., золоту каблучку, 585 проби, вагою 1,40 гр., вартістю 1748,99 грн., золоту каблучку, 585 проби, вагою 5,18 гр., вартістю 7070,29 грн., золоту каблучку, 585 проби, вагою 4,04 гр., вартістю 4697,19 грн., золоту каблучку, 585 проби, вагою 2,98 гр., вартістю 3464,76 грн., золоту обручку, 585 проби, вагою 2,24 гр., вартістю 2462,21 грн., золоту обручку, 585 проби, вагою 2,51 гр., вартістю 2758,01 грн., одну пару золотих сережок, 585 проби, вагою 2,75 гр., вартістю 3434,64 грн., золотий ланцюжок, 585 проби, вагою 4,86 гр., вартістю 6309,20 грн., кулон золотий, 585 проби, вагою 0,85 гр., вартістю 1061,23 грн., чим спричинив останньому матеріальної шкоди на загальну суму 35006,52 грн.
Після чого, останній залишив будинок та підійшов до гр. ОСОБА_5 і передав їй викрадені речі та викрутку, за допомогою якої відчиняв вікно.
В подальшому гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшли на автодорогу Умань-Вінниця, де о 12 год. 30 хв. були виявлені родичами потерпілого ОСОБА_8 , в результаті чого дружина потерпілого затримала гр. ОСОБА_5 з викраденими речами, а гр. ОСОБА_4 вдалося вчинити втечу від переслідування.
Крім того, ОСОБА_4 14.06.2017 року, в нічний час, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, повторно, шляхом віджиму металопластикового вікна проник до будинку АДРЕСА_5 , звідки таємно викрав циркулярну пилку марки «Росмаш», вартість якої, згідно довідки про вартість ФОП ОСОБА_9 , на момент вчинення злочину складала 800 гривень, шуруповерт марки «Енхель», вартість якого, згідно довідки про вартість ФОП ОСОБА_9 , на момент вчинення злочину складала 600 гривень, дриль марки «Black&Decker», вартість якої, згідно довідки про вартість ФОП ОСОБА_9 , на момент вчинення злочину складала 2000 гривень, які знаходились під ліжком в кухні вказаного будинку, що належать гр. ОСОБА_10 , чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 3400 гривень.
Він же, 30.07.2017 року, близько 02 год., діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, повторно, шляхом віджиму вікна проник до будинку АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав кишеньковий годинник марки «Marathon» 18 «jeweise» із ланцюжком, який знаходився на поличці серванту в кімнаті зали будинку, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи від 08.08.2017 року становить 428 гривень, соковижималку «Moulinex» вартістю 1300 гривень, яка знаходилася на столі на кухні будинку, кухонний комбайн «Bosh» вартістю 1900 гривень, що знаходився на кухонній стінці на кухні будинку, що належать ОСОБА_11 , чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 3628,00 гривень.
Він же, 28.08.2017 року, в нічний час, перебуваючи поряд з будинком АДРЕСА_6 , діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, повторно, за допомогою викрутки, а саме шляхом віджиму пластикового вікна проник до квартири АДРЕСА_7 , звідки таємно з кімнати зали квартири викрав дріль-міксер с/н 46545465 625W вартістю 1500 гривень та лазерний рівень Bosh PCL с/н 892006660 вартістю 1200 гривень, що належать ОСОБА_12 , чим завдав матеріальної шкоди на загальну суму 2700 гривень.
Він же, 17.09.2019 року близько 04-00 год., перебуваючи по провулку Піківецькому м. Умані, з метою таємного викрадення чужого майна проник на територію домоволодіння АДРЕСА_8 , де поруч з будинком за вказаною адресою знаходився мопед марки «Honda Dio» модель AF 62, номер рами НОМЕР_1 , зеленого кольору, 2008 року випуску, після чого повторно, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобам, сів на сидіння мопеду та відштовхуючись ногами під землі, залишив територію домоволодіння та незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, ринкова вартість якого згідно висновку експерта № 8/699 від 29.10.2019 року за умов технічно справного стану та нормативного пробігу станом на 17.09.2019 року могла становити 12 873 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди на вказану суму.
Він же, 29.07.2020 року, близько 00 годин 30 хвилин, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, з метою викрадення чужого майна, через незамкнену фіртку, зайшов на самовільно огороджену прибудинкову територію будинку АДРЕСА_9 , звідки із гаманця, який знаходився на підвіконнику квартири АДРЕСА_10 даного будинку, шляхом вільного доступу, таємно викрав кредитну банківську картку АТ КБ «Приватбанк», № НОМЕР_2 , на рахунку якої було 25 000 гривень, та пенсійну банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , разом із папірцем, на якому був зазначений пін-код, на рахунку якої було 2900 гривень, що належить ОСОБА_14 .
Він же, 29.07.2020 року, близько 00 годин 30 хвилин, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, з метою викрадення чужого майна, через незамкнену фіртку, зайшов на самовільно огороджену прибудинкову територію багатоквартирного будинку АДРЕСА_9 , звідки із підвіконника квартири АДРЕСА_10 даного будинку, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон «Xiaomi Redmi 8A», ІМЕІ-1: НОМЕР_4 , ІМЕІ-2: НОМЕР_5 , ринкова вартість якого, відповідно до висновку експерта № 3072/20 від 31.08.2020 становить 2950 гривень 70 копійок, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар», вартістю 25 гривень, № НОМЕР_6 , а також з гаманця, який знаходився на вищевказаному підвіконнику, грошові кошти в сумі 100 євро, що в перерахунку на гривні, згідно офіційного курсу НБУ 32,45 гривень за 1 євро, становить 3245 гривень, та 15 доларів США, що в перерахунку на гривні, згідно офіційного курсу НБУ 27,68 гривень за 1 долар США, становить 415,20 гривень, що належать ОСОБА_14 , чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 6635 гривень 90 копійок.
Він же, 29.07.2020 року, о 04 год. 33 хв. та 04 год. 34 хв., діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, з метою викрадення чужого майна, скориставшись пенсійною банківською карткою АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 та «пін-кодом» до картки/рахунку потерпілого, які викрав із гаманця, який знаходився на підвіконнику квартири АДРЕСА_11 , у потерпілого ОСОБА_14 , повторно, шляхом зняття готівки з пенсійного карткового рахунку № НОМЕР_7 , здійснив дві трансакції в банкоматі АТ КБ «Приватбанк» , який знаходиться за адресою: м. Умань, вул. Успенська, 188, в результаті чого таємно викрав грошові кошти в сумі 1500 гривень, що належать ОСОБА_14 , чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1500 гривень.
Він же, 29.07.2020 року, о 09 год. 17 хв., діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, з метою викрадення чужого майна, скориставшись пенсійною банківською карткою АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , та «пін-кодом» до картки/рахунку потерпілого, які викрав із гаманця, який знаходився на підвіконнику квартири АДРЕСА_11 , у потерпілого ОСОБА_14 , повторно, шляхом зняття готівки з пенсійного карткового рахунку № НОМЕР_7 , здійснив трансакцію в банкоматі АТ КБ «Приватбанк», який знаходиться за адресою: м. Христинівка, вул. Шевченка, в результаті чого таємно викрав грошові кошти в сумі 1400 гривень, що належать ОСОБА_14 , чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1400 гривень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 по епізоду таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав але вважає, що обставини викладені у обвинувальному акті, не в повній мірі відповідають дійсності оскільки вказаний злочин ним було вчинено одноособово, а ОСОБА_5 не була причетна до викрадення майна у ОСОБА_8 . Так, в червні 2017 року він разом з ОСОБА_5 знаходився на вулиці Кармелюка в м. Умані, неподалік станції технічного обслуговування, де працював його знайомий ОСОБА_15 , який був винен йому гроші. ОСОБА_5 нещодавно була прооперована і їй було важко ходити, тому вона залишилася внизу близько траси, а він пішов до ОСОБА_15 . Будинок потерпілого був розташований навпроти станції СТО, ворота якої були зачинені, і коли він підходив до станції то побачив, що власники вищевказаного будинку від'їжджали від нього, тому він вирішив скористатися цією ситуацією та вчинити крадіжку з будинку. Розуміючи, що за ним ніхто не спостерігає, зайшов на подвір'я та використовуючи викрутку, яку носив при собі, шляхом віджиму вікна відкрив його та проник у будинок, звідки викрав золоті прикраси та грошові кошти. Викрадене поклав у кишеню, а потім покинувши будинок, зустрівся з ОСОБА_5 та поклав викрадене майно разом та викруткою в сумку останньої, сказавши їй, що борг йому віддали золотом. Після цього він вирішив повернутися в той же будинок, звідки вчинив крадіжку, оскільки забув забрати шкатулку, але коли підійшов до будинку, то побачив там потерпілих, тому утік з місця події. Щиро розкаюється у вчиненому.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні не визнала та пояснила, що протягом 2017 року проживала разом з ОСОБА_16 , однак чим він займався, вона ніколи не питала, а також їй було невідомо, що він раніше судимий. В червні 2017 року вони гуляли в м. Умані і ОСОБА_17 їй сказав, що йому хтось заборгував кошти, тому треба піти і забрати борг, але куди саме, не уточнював. Коли вони разом прийшли до місця, куди її привів ОСОБА_17 , останній пішов в сторону якогось приватного будинку, а вона залишилися чекати біля траси, оскільки їй було важко ходити після операції. ОСОБА_18 не було приблизно 15-20 хвилин і коли він повернувся, то поклав їй у сумку золоті прикраси, а також передав викрутку, яку вона раніше не бачила. Вона ніяких питань не задавала, але ОСОБА_17 сказав, що у боржника не було коштів, тому він віддав борг золотими прикрасами. Після цього він сказав, що йому необхідно повернутися, так як він щось забув, тому знов пішов, але назад не повернувся. Через 5 хвилин до неї підбігла жінка, вихватила у неї сумку та висипала прикраси, вона їй пояснила, що це її співмешканцю повернули в рахунок боргу. Викрутка залишилася у неї, вона її поклала собі у пояс штанів, у які була одягнена. Телефон ОСОБА_18 також був при ній. Під час її допитів вона зазначала, що не має відношення до вчинення злочину та їй про це взагалі нічого відомо не було. Протокол допиту підписувала не читаючи.
Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає, що прокурором під час судового розгляду доведено сформульоване обвинувачення, а вищевказані судом обставини підтверджуються безпосередньо дослідженими під час судового розгляду належними та допустимими доказами, а саме:
- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_8 , який пояснив, що в день коли сталася крадіжка, йому зателефонувала дружина та повідомила, що їх обікрали. Коли він приїхав додому, поліція уже затримала ОСОБА_19 і йому розповіли, що у їх будинок залізли через пластикове вікно та викрали кошти і золоті прикраси, які були вилучені у останньої. Обвинувачена стояла з поліцейськими і пізніше поліцейські йому сказали, що ОСОБА_19 пояснила, що вона дійсно вчинила вказаний злочин разом ОСОБА_20 . Оскільки усе викрадене йому повернули, в тому числі частину коштів батьком ОСОБА_19 було передано в послідуючому, претензій до обвинувачених він не має;
- показаннями свідка ОСОБА_21 , яка пояснила, що є дружиною потерпілого ОСОБА_8 і в червні 2017 року обікрали їх хату. Напередодні вона бачила, що поблизу їх будинку два дні поспіль ходили невідомі їй чоловік з жінкою, на яких вона звернула увагу, оскільки їх будинок так розташований, що повз нього проходять лише мешканці їх району. Близько 09 години 30 хвилин в той день, коли їх обікрали, вона також бачила цих двох людей. Приблизно через годину приїхав її брат ОСОБА_22 , з яким вони поїхали до магазину купувати будівельні матеріали. Вона взяла з дому частину грошей, зачинила будинок і вони поїхали. Їх будинок знаходиться на горі, коли вони з'їхали до низу, то вона знову побачила тих же чоловіка та дівчину, як стало відомо згодом, це були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які сиділи на траві неподалік від будинку і вона сказала брату, що бачить їх поряд з будинком уже не перший раз. Через хвилини три-чотири їй зателефонувала кума ОСОБА_23 , яка проживає поруч з ними, та спитала чи вони вдома, оскільки у них відчинено вікно і вона побачила, як з цього вікна хтось вистрибнув. Вони повернулися, хвіртка та двері були зачинені, а вікно на кухні відрите. Вона зайшла у будинок пішла до кімнати де зберігала свої прикраси, відкрила шафу та побачила, що немає ні залишку коштів, ні шкатулки з золотими прикрасами. Її брат в цей час був на вулиці, з ним також був її кум, який підійшов до їх приїзду. Вони сіли в машину та поїхали до низу, в цей час вона зателефонувала чоловіку та повідомила про крадіжку, а він вже викликав працівників поліції. Коли вони їхали до низу, то побачили обвинуваченого ОСОБА_4 , який йшов в їх сторону та побачивши їх, почав тікати. Коли доїхали до кінця вулиці, ОСОБА_24 перебіг через дорогу та побіг до ставка та комишів, брат побіг за ним але не наздогнав, тому сів в машину та поїхав на іншу вулицю, де міг переховуватися Драч. Брат зателефонував їй та повідомив, що поки їхав, то побачив на дорозі дівчину, яка раніше була з ОСОБА_4 . Тоді вона пішла до дороги та підійшла до цієї дівчини, яка на її запитання відповіла, що чекає таксі. Потім до них підійшов брат та охоронець ставка та взяли дівчину під руки. У дівчини в руках була невелика сумочка, яку вона шарпнула, та відкрилася і вони побачили, що у сумці лежать гроші і її коштовності. Брат запропонував їй сісти в машину, але вона відмовилася, тому вона залишилися коло останньої, а брат мав намір поїхати далі шукати викрадача. Вона тримала ОСОБА_19 під руку, а та стала проситися, щоб її відпустили. Коли вона її відпустила, ОСОБА_19 одразу почала тікати. Вона крикнула брату, який з поліцейськими, які в цей час уже під'їхали до будинку, побігли за ОСОБА_19 , яка забігла до сусідів у подвір'я, де її і затримали. Працівники поліції, які її затримували, прийшли до їх будинку, у якому уже проводилися слідчі дії, та повідомили, що ОСОБА_19 була у коротких шортах, за поясом яких було виявлено викрутку та грошові кошти. У її сумці було виявлено 1500 гривень, а викрадено було 2000 гривень. Кошти у розмірі 500 гривень їм в подальшому повернув батько ОСОБА_19 в суді, тобто ця завдана шкода була відшкодована. Також зазначила, що коли вони їхали до магазину з братом і побачили обвинувачених, які сиділи на траві, то з того місця дуже гарно видно їх будинок та вікно, через яке проник у будинок ОСОБА_24 . Крадіжку було виявлено майже одразу, а саме протягом 10 хвилин, і саме в цей проміжок вони і знайшли ОСОБА_19 . Їх будинок розташований в такому місці, що в радіусі 200 метрів знаходяться ставок, олійня та заправка. Брат побачив ОСОБА_20 , за яким побіг і який пересікав трасу, а вона йшла від олійні, перейшла через трасу та побачила ОСОБА_19 . Питань ОСОБА_19 про те, як у неї опинилися її золоті прикраси, вона не задавала;
- показаннями свідка ОСОБА_22 , який пояснив, що є зятем потерпілого. У день, коли сталася крадіжка, він близько 10-11 години ранку приїхав до сестри, що поїхати в магазин, коли їхали до сестри зателефонувала сусідка та повідомила, що в хату сестри хтось заліз, та у них відкрито вікно. Вони одразу повернулися до будинку сестри та побачили, що дійсно мала місце крадіжка. Сусідка по телефону повідомила, що бачила куди побіг ОСОБА_24 , тому вони одразу поїхали у відповідну сторону. Драч йшов їм назустріч, а потім перебіг через ставок і зник. Він вирішив через вуличку його перегнати, тому поїхав в об'їзд, ОСОБА_20 не побачив, але побачив дівчину - ОСОБА_19 , її добре запам'ятав, оскільки бачив її зранку коли вони їхали до магазину. Вона сиділа з хлопцем недалеко від хати сестри і з цієї локації дуже гарно було видно цей будинок. Тому коли вони її побачили після того, як виявили крадіжку, вони підійшли до неї, взяли її під руки і повели до сестри додому. Перед цим подивилися у її сумку, у якій побачили коштовності та гроші. ОСОБА_19 сідати в машину не захотіла, тому сестра її вела, але він почув, як сестра кричить, що ОСОБА_19 втекла. Він разом з поліцейськими побігли за нею і побачили, як вона забігла до сусідів, у яких попросила попити води. Її зловили саме на подвір'ї у сусідів і при цьому у ОСОБА_19 нічого не питали. Також при цьому у останньої було вилучено викрутку;
- заявою ОСОБА_8 від 10.06.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення, у якій зазначено про те, що 10.06.2017 близько 11 години, невідома особа шляхом віджиму металопластикового вікна проникла до будинку АДРЕСА_4 , де таємно викрала його майно;
- протоколом огляду місця події від 10.06.2017, а саме приватного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 ;
- протоколом огляду предметів від 11.06.2017 року, які були виявлені та вилучені під час огляду місця події 10.06.2017 за адресою: АДРЕСА_4 , та в подальшому визнані та приєднані до кримінального провадження в якості речових доказів;
- заявою свідка ОСОБА_21 про долучення до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів золотих прикрас та грошових коштів, що були вилучені під час затримання обвинуваченої ОСОБА_5 ;
- протоколом від 11.06.2017 огляду предметів, які були добровільно видані ОСОБА_21 ;
- заявою обвинуваченої ОСОБА_5 від 10.06.2017 про добровільну видачу працівникам поліції викрутки, яку їй дав ОСОБА_4 після того, як вчинив крадіжку з будинку АДРЕСА_4 , та фотозображення із її спільним зображенням разом з ОСОБА_4 . У заяві ОСОБА_5 також зазначає, що заява написана нею власноручно, без будь-якого тиску працівників поліції в присутності понятих, з підписами останніх;
- протоколом огляду предметів від 11.06.2017, а саме викрутки, добровільно виданої обвинуваченою ОСОБА_5 ;
- протоколом затримання обвинуваченої ОСОБА_5 від 10.06.2017;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.06.2017 року, згідно якого свідок ОСОБА_22 впізнав на фото обвинуваченого ОСОБА_4 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.06.2017 року, згідно якого свідок ОСОБА_22 впізнав на фото обвинувачену ОСОБА_5 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.06.2017 року, згідно якого свідок ОСОБА_21 впізнала на фото обвинуваченого ОСОБА_4 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.06.2017 року, згідно якого свідок ОСОБА_21 впізнала на фото обвинувачену ОСОБА_5 ;
- висновком судової товарознавчої експертизи від 21.06.2017 року, згідно якої встановлено ринкову вартість виробів із золота, викрадених вилучених станом на 10.06.2017.
У відповідності до положень ч.2 ст.319 КПК України, судом було прийнято рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, оскільки сторони кримінального провадження не наполягали на новому проведенні процесуальних дій.
У зв'язку з цим, докази, що були дослідженні під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та використані судом для обґрунтування судового рішення по даному кримінальному провадженню.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази взаємопов'язані між собою та в сукупності підтверджують ті обставини, що підлягають доказуванню, а саме ними доведено подію злочину, винуватість обвинувачених та інші обставини, зазначені в ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством та
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.
Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 85, 86 КПК України суд вважає вище перелічені докази, належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченої ОСОБА_5 та визнання їх винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке мало місце 10.06.2017 року щодо викрадення майна потерпілого ОСОБА_25 .
Враховуючи невизнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_5 , а також посилання її захисника на недоведеність наданими стороною обвинувачення доказами винуватості його підзахисної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно статей 85 та 86 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.
Так, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні не визнає своєї вини у вчиненні інкримінованого їй злочину, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що злочин 10.06.2017 року ним було вчинено одноособово, а обвинуваченій ОСОБА_5 не було відомо про його наміри. При цьому, ці показання відрізняються від наданих обвинуваченими показаннями, в тому числі і викладених у письмовій заяві обвинуваченої ОСОБА_5 в ході досудового розслідування.
При дослідженні доказів судом було взято до уваги, що обвинувачена ОСОБА_5 була затримана протягом невеликого проміжку часу з моменту вчинення злочину, при цьому у неї були виявлені викрадені речі, які були вилучені, а саме грошові кошти та золоті прикраси. Знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме викрутку за допомогою якої обвинувачений ОСОБА_4 відкрив металопластикове вікно і проник у будівлю, було приховане обвинуваченою ОСОБА_5 та в послідуючому добровільно нею видано. Крім того, судом враховується поведінка обвинуваченої безпосередньо після вчинення злочину, яка намагалася втекти з місця події та сховатись, уникаючи затримання свідками, та в подальшому була затримана працівниками поліції у сусідньому подвір'ї, куди забігла під приводом вгамувати спрагу. Також суд не бере до уваги, твердження обвинуваченої про те, що ОСОБА_4 передав їй кошти та золоті прикраси, пояснивши, що цим майном йому начебто повернули борг, про що вона намагалася пояснити коли її затримали, оскільки ця обставина не знайшла підтвердження під час судового розгляду та не узгоджується з іншими доказами, зокрема показами свідків, які в судовому засіданні не підтвердили дану обставину.
Разом з цим, в основу вироку суд вважає за необхідне покласти показання свідків ОСОБА_21 , та ОСОБА_22 , яким у суду немає підстав не вірити, оскільки їх показання логічні, стабільні, не суперечливі, нічим не опорочені та підтверджені взаємно та іншими вищевказаними письмовими доказами у справі.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Бочаров проти України» (п. 45), Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи всі наведені вище докази з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку, а їх сукупність з точки зору достатності, суд приходить до висновку про доведеність «поза розумним сумнівом» висунутого ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України.
На переконання суду сукупність наведених доказів повністю підтверджує вину обвинуваченої ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та спростовує їх твердження щодо невинуватості у вчиненні вказаного злочину ОСОБА_5 , які суд розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності ОСОБА_5 за скоєне.
Крім того, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інших кримінальних правопорушень за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро покаявся і надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним обставинам вчинення кримінальних правопорушень. Пояснив, що після того, як вчинив крадіжку з будинку ОСОБА_26 , в червні, липні та серпні 2017 року, вчинив крадіжки з будинковолодінь аналогічним способом, а саме шляхом віджиму металопластикових вікон та проникнення всередину, звідки викрадав електроприлади, електроінструмент та інші речі побутового призначення. Викраденим розпоряджався на власний розсуд. Також в вересні 2019 року, побачив на подвір'ї потерпілого ОСОБА_27 мопед, розуміючи, що за ним ніхто не спостерігає, зайшов подвір'я, сів на мопед та викатив його за межі двору, не вмикаючи двигун, а відштовхуючи ногами. Також, після засудження Уманським міськрайонним судом в червні 2020 року вчинив ще одну крадіжку, а саме в кінці липня 2020 року по вулиці Європейській в м. Умані зайшов всередину відгородженого забором будівництва, та з підвіконня забрав гаманець та телефон. Спочатку викрав із гаманця картку та гроші, які були в ньому, а також написаний на шматочку паперу пін-код від картки. Потім повернувся і ще викрав мобільний телефон, після чого залишив вказану територію та двічі, користуючись записаним пін-кодом, зняв через банкомат з картки гроші, які були на ній. Загалом у вчиненому щиро кається.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях, його покази повністю відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють та не оспорюють зміст обставин вчинених кримінальних правопорушень, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Крім повного визнання своєї вини ОСОБА_4 , його вина у вчиненні кримінальних правопорушень повністю підтверджується доказами, добутими на досудовому розслідуванні та перевіреними в суді у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України.
Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, а також перевірені та оцінені судом у відповідності до вимог КПК України, суд приходить до висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно; ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в житло; за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло; за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, з проникненням у сховище; за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційного документу.
Також суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 та кваліфікує її дії за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в житло.
Суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, обставини його вчинення, дані, що характеризують особу винної, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд бере до уваги те, що обвинувачена ОСОБА_5 має вік 26 років, осудна, офіційно не працевлаштована, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога, за місцем проживання характеризується формально позитивно, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності та не має судимості.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , суд визнає добровільне відшкодування завданих потерпілому збитків.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, враховуючи дані про особу обвинуваченої, виходячи з принципів та засад призначення покарання, суд вважає за доцільне у вказаному випадку призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 3 ст. 185 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 3 роки, яке, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Разом з цим, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винної, відсутність претензій матеріального та морального характеру від потерпілого, в зв'язку з відшкодуванням завданої шкоди, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без реального відбування покарання та без її ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з покладанням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Визначене обвинуваченій покарання, на переконання суду, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої судом не обирався.
Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відносяться до нетяжких та тяжких злочинів, обставини їх вчинення, дані, що характеризують особу винного, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 має вік 39 років, осудний, офіційно не працевлаштований, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога, за місцем проживання характеризується формально позитивно, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів та має непогашену судимість. Також суд враховує позицію органу пробації, згідно якої виправлення ОСОБА_4 неможливе без позбавлення його волі, оскільки існує реальна загроза вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , суд визнає рецидив злочину.
Як встановлено під час розгляду вказаного кримінального провадження, ОСОБА_4 за вчинення інших злочинів 23.06.2020 року був засуджений Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці та на даний час за вказаним вироком перебуває під вартою з 19.07.2022 року.
Отже судом встановлено, що засуджений ОСОБА_4 винен у кримінальних правопорушеннях, одні з яких, передбачені ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України вчинено до постановлення вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.06.2020 року, а інші, передбачені ч.2 ст.185 та ч. 1 ст. 357 КК України, після вказаного вироку.
Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Призначення покарання за сукупністю вироків застосовується у випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
У постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25.06..2018 року у справі № 511/37/16-к зазначено, що у разі, коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК України: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК України; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу.
Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи дані про особу обвинуваченого, виходячи з принципів та засад призначення покарання, суд вважає за доцільне у вказаному випадку призначити ОСОБА_4 покарання за злочини вчинені постановлення вироку від 23.06.2020 року, а саме за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, та за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно вимог п. 20 Постанови ПВСУ за №7 від 24.10.2003 року з відповідними змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» - передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне при призначенні покарання застосувати вимоги ч. 1 ст. 70 КК України та за сукупністю вказаних злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Враховуючи, що вказані кримінальні правопорушення ОСОБА_4 були вчинені до ухвалення вироку Уманського міськрайонного суду від 23.06.2020 року, за яким він на даний час відбуває покарання, тому остаточне покарання за вироком у кримінальному проваджені, що розглядається, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України обвинуваченому необхідно призначити шляхом часткового складання призначених покарань із зарахуванням покарання, відбутого частково за попереднім вироком, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці без конфіскації майна.
Також, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання за злочини, вчинені після постановлення вироку Уманського міськрайонного суду від 23.06.2020 року, а саме за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі та за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Призначаючи ОСОБА_4 покарання в порядку ч. 1 ст. 71 КК України, суд враховує, що остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Отже враховуючи, що ОСОБА_4 був засуджений вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області 23.06.2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі, а також те, що він вчинив злочини, передбачені ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, до засудження вищевказаним вироком, у вказаному випадку судом застосовано вимоги ч. 4 ст. 70 КК України та за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за попереднім вироком від 23.06.2020 року ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі на 5 років 3 місяці.
Злочини, передбачені ч. 1 ст. 357 та ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 вчинив після винесення вищевказаного вироку і при призначенні покарання за цими статтями судом застосовано вимоги ч. 1 ст. 70 КК України та визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, тому в порядку ч. 1 ст. 71 КК України суд вважає за необхідне призначити покарання шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за сукупністю злочинів, встановлених цим вироком та вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.06.2020 року, у виді 1 року 8 місяців позбавлення волі та остаточно призначати ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 8 місяців. Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень оскільки обвинувачений протягом тривалого періоду займався злочинною діяльністю, нехтуючи загальновизнаними в суспільстві правилами поведінки та моральності, розуміючи значення своїх дій та наслідків, що дає підстави суду зробити висновок про схильність його до протиправної поведінки, а тому, на думку, суду інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Враховуючи, що на даний час ОСОБА_4 фактично відбуває покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.06.2020 та перебуває під вартою з 08.08.2020 року, тому початок строку відбування покарання ОСОБА_4 за цим вироком слід обчислювати з 08.08.2020 року.
Крім цього, в межах вказаного об'єднаного кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на стадії досудового розслідування та останній перебував під вартою з 27.12.2017 по 21.06.2018.Також, суд враховує, що за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.06.2020 року ОСОБА_4 відбуває покарання у виді позбавлення волі з 08.08.2020 та, у зв'язку із розглядом цього кримінального провадження ухвалою суду від 01.10.2021 року обвинувачений 26.10.2021 переведений до СІЗО м. Черкаси для участі у судовому розгляді даного кримінального провадження, а отже цей строк вважається строком попереднього ув'язнення.
Так, згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» від 30.06.1993 попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
24.12.2015 року набрав чинності Закон України №838-VIII від 26.11.2015 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання».
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
При цьому, у строк попереднього ув'язнення включається строк тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Закон України №838-VІІІ від 26.11.2015 року застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цього Закону вступив в законну силу обвинувальний вирок, покарання за яким невідбуте повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №663/537/17 положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України. Якщо особа вчинила злочин в період з 24.12.2015 до 20.06.2017 включно, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VІІІ від 26.11.2015 року (пряма дія Закону України №838-VІІІ).
Отже, якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 включно, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VІІІ в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Судом встановлено, що злочини за цим вироком ОСОБА_4 були вчинені, в тому числі 10.06.2017 та 14.06.2017, а тому в строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 слід зарахувати строк попереднього ув'язнення, а саме перебування під вартою в період з 27.12.2017 по 21.06.2018 як запобіжний захід на стадії досудового розслідування, а також, а також строк перебування ОСОБА_4 , який відбуває покарання, в СІЗО м.Черкаси для участі у судовому розгляді цього кримінального провадження з 26.10.2021 до дня проголошення вироку із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином, суд, керуючись ст. ст. 124, 368 КПК України, вважає за необхідне стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів та проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 1113,30 грн., а також додатково стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експертів та проведення експертиз в сумі 3061,02 грн.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 319, 349, 368-370, 373, 374, 393 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.06.2020 року призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці без конфіскації майна.
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за сукупністю злочинів, встановлених даним вироком та вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.06.2020 року, у виді 1 року 8 місяців позбавлення волі та остаточно призначати ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 8 місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 08.08.2020 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного ОСОБА_4 покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення у межах цього кримінального провадження, а саме строк тримання під вартою ОСОБА_4 як запобіжний захід на стадії досудового розслідування з 27.12.2017 по 21.06.2018, а також строк перебування ОСОБА_4 , який відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для участі у судовому розгляді кримінального провадження з 26.10.2021 до дати проголошення вироку 11.08.2023 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 судом не обирався.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_8 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта та проведення експертизи у розмірі 1113 (одна тисяча сто тринадцять) гривень 30 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів та проведення експертиз у розмірі 3061 (три тисячі шістдесят одна) гривня 02 копійки.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази:
- слід знаряддя зламу, слід долоні та 9 слідів пальців рук, що здані в кімнату зберігання речових доказів Уманського ВП ГУНП в Черкаській області - знищити;
- 4 золотих каблучки, 2 золотих обручки, пару золотих сережок, золотий ланцюжок з кулоном, 3 купюри номіналом 500 гривень з серійними номерами ВВ 7319899, БТ 5943430, ВФ 3479958 - повернути потерпілому ОСОБА_8 , за належністю;
- сумка (чохол), мобільний телефон марки «Gini» та зарядний пристрій до нього, мобільний телефон «Nokia», що здані в камеру схову Уманського ВП ГУНП в Черкаській області - повернути ОСОБА_4 , за належністю;
- 2 металеві викрутки, що здані в кімнату речових доказів Уманського ВП ГУНП в Черкаській області - знищити;
- 2 сліди знаряддя зламу, 2 сліди структури матеріалу, слід пальця руки та слід зображення сліду низу взуття - знищити;
- кишеньковий годинник марки «Marathon» із ланцюжком - повернути потерпілій ОСОБА_11 за належністю;
- мопед марки «Honda Dio», номер рами НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_13 , за належністю;
- диск з камер відеоспостереження та два договори ломбарда «Гроші Тут» - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- договір про надання фінансового кредиту та застави майна № 1512000570 від 29.07.2020 - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- копії чека про придбання мобільного телефону «Xiaomi Redmi 8A», заяву-приєднання №77/0651326 до договору добровільного страхування майна від 21.02.2020, виписки по банківській картці «Приватбанк», фотознімки особи, яка знімала з картки грошові кошти - залишити при матеріалах справи;
- кредитну банківську картку та пенсійну банківську картку АТ КБ «Приватбанк» - повернути потерпілому ОСОБА_14 за належністю.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду, при цьому, вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1