09.08.2023
Ленінський районний суд м.Полтави
Справа №553/2381/20
Провадження №2/553/42/2023
09 серпня 2023 року м.Полтава
Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді Високих М.С., з участю секретаря судового засідання Зубань Н.Л., представника відповідача Борзовця О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ «Універсал Банк» звернулось до суду із згаданим позовом, в якому прохає стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором надання банківських послуг «Monobank» від 08.08.2018 у розмірі 59474 грн та понесені судові витрати.
Заявлені вимоги вмотивовані тим, що Акціонерне товариство «Універсал банк» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Позивач вказує, що умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням http://www/monobank.ua/terms.
08.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 08.08.2018, а також своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету - заяву підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язалася виконувати його умови.
Крім того, відповідач в Анкеті зазначив наступне: прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний /електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 029FB973FD8AF80722E964A7D84E8FD4B51A2C5B2C0DE014612A0B79F262F9F8E3, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього Договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору".
На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 20000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Банк виконав свої зобов'язання, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах ліміту, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відмотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що відображено у розрахунку, а від так своїх зобов'язань не виконав.
У зв'язку з порушенням умов Договору про надання банківських послуг від 08.08.2018 зі сторони ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» виникла заборгованість у розмірі - 59474 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом, яку позивач прохає стягнути.
Провадження у справі відкрито за ухвалою суду від 02.12.2020, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
08.02.2021 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому із позовом не погоджується, вважає доводи позивача хибними, безпідставними, не підтвердженими належними доказами, та вважає, що позов АТ «Універсал Банк» не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг Правил надання послуг (виконання робіт), Тарифів, що б в сукупності із Заявою, свідчило про наявність між сторонами договірних відносин про надання банківських послуг. Наданий позивачем Витяг з Умов i правил обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк", з огляду на його мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише ней факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. При цьому, надані позивачем матеріали не містять підтвердження, що саме ці Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк” розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, а також те, що вказаний документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати пені та комісії, саме у розмірах і порядку нарахування, зазначеному в цьому документі, що доданий банком до позовної заяви. Зазначив, що фактично відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ОСОБА_1 з АТ «Універсал Банк» було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. В порушення вимог вказаних статей позивачем не надано доказів того, що відповідач, був обізнаний щодо всіx істотних умов договору, не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_1 отримав особисто або через представника належні йому правила, зі змісту яких би вбачались умови надання кредиту, як i не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк картки (що є істотними умовами договору), доказів зарахування кредитних коштів на картку. А також, за наданим розрахунком неможливо встановити, що суми грошових коштів вираховані саме на підставі зобов'язання ОСОБА_1 , відсутні жодні ідентифікуючі позначення, які б дозволяли прив'язати вказане у таблиці до операцій, що здійснювались із картковими рахунками ОСОБА_1 . Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не містить даних про вид договору, реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість; не містить також даних про наявність на день підписання анкети-заяви кредитного ліміту в розмірі, вказаному в позові (20 000 грн), розрахунок містить печатку операційного директора Примаченко Т.В., однак підпис розрахунку зроблено представником, а відтак не може бути належним та допустимим доказом у справі. Зазначав, що належним чином дослідити поданий стороною розрахунок заборгованості, перевірити його істинність виходячи із наведених у позові документів неможливо, надана таблиця не може бути визнана істинною, оскільки викликає об'єктивні та обґрунтовані сумніви, що не спростовані позивачем належними доказами. Зазначав, що банк не надав виписки, а відтак існуючий розрахунок заборгованості не може сприйматись як самостійний, належний та допустимий доказ. Зазначаючи вище наведені заперечення відповідач прохає відмовити у задоволенні позовних вимог позивача та стягнути з АТ «Універсал банк» понесені витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн.
10.03.2021 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів, а саме копії анкети заяви та інформації про рух коштів по картці від 02.03.2021 з відомостями про направлення їх відповідачу (т.1, а.с.110-125).
13.04.2021 до суду надійшло клопотання представника відповідача про призначення судової економічної експертизи.
Ухвалою суду від 13.04.2021 за клопотанням представника відповідача у вказаній справі була призначена економічна експертиза, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф. М.С. Бокаріуса, а провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
13.05.2021 на адресу суду надійшло повідомлення завідувача експертної установи щодо неможливості проведення даного виду експертизи у зв'язку із ліквідацією сектору економічних та товарознавчих досліджень.
Ухвалою суду від 02.06.2021 провадження по справі поновлено.
Ухвалою суду від 14.07.2021 за клопотанням представника відповідача у вказаній справі була призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено експертам Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, а провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
31.08.2021 на адресу суду надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для складання висновку експерта на виконання ухвали суду від 14.07.2021 у цивільній справі 553/2318/20.
Ухвалою суду від 01.09.2021 провадження по справі поновлено.
Ухвалою суду від 04.10.2021 клопотання експерта задоволено, зобов'язано Акціонерне товариство «Універсал Банк» надати у строк до 18.10.2021 додаткові матеріали необхідні для проведення судової економічної експертизи (оригінали або належним чином завірені копії документів, що містять всі передбачені реквізити), згідно із клопотанням експерта, а саме: анкети-заяви до Договору про надання баківських послуг від 08.08.2018, договору б/н від 08.08.2018, укладеного між АТ «Універсал Банк» та клієнтом; виписки по картковому рахунку, за договором б/н від 08.08.2018, укладеного між Універсал Банк та клієнтом за період з 08.08.2018 по 17.07.2020, виписки по рахунку, на якому обліковується заборгованість/прострочена заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту), за договором б/н від 08.08.2018, виписки по рахунку, на якому обліковуються нараховані відсотки та їх сплата за наданим кредитом (тіло кредиту), виписки по рахунку, на якому обліковуються нараховані відсотки та їх сплата за простроченими зобов'язаннями за кредитом (тілом кредиту), за договором б/н від 08.08.2018, виписки по рахунку, на якому обліковуються нарахована пеня та її сплата за порушення строків розрахунків за договором б/н від 08.08.2018, виписки по рахунку, на якому обліковуються нарахована комісія та її сплата за договором, виписки по рахунках, на яких обліковуються інші обов'язкові платежі, за договором, первинних документів, що підтверджують здійснення платежів позичальником.
01.11.2021 від позивача надійшло клопотання на виконання ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 04.10.2021 (т.1 а.с.205-217).
17.11.2021 на адресу суду надійшло повідомлення судового експерта про неможливість проведення експертизи у зв'язку із не наданням в повному обсязі документів необхідних для дослідження питання заборгованості та не здійсненням відповідачем оплати економічної експертизи (т.1 а.с. 222-224).
Ухвалою суду від 18.11.2021 провадження у справі було поновлено.
28.04.2022 представником відповідача до суду подано клопотання про призначення судової економічної експертизи.
Ухвалою суду від 11.05.2022 клопотання представника відповідача було задоволено та у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено атестованому судовому експерту Гайдару В.М., а провадження у справі зупинено.
27.07.2021 на адресу суду надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової економічної експертизи.
Ухвалою суду від 12.12.2022 клопотання судового експерта Гайдара В.М. про надання додаткових матеріалів задоволено.
29.12.2022 від АТ «Універсал Банк» до суду надійшло клопотання на виконання ухвали суду від 12.12.2022 (т. 2 а.с.47-56).
17.04.2023 судовим експертом Гайдаром В.М. на адресу суду скеровано повідомлення про неможливість надання висновку експерта №225 по цивільній справі №553/2381/20 у зв'язку з ненаданням експерту витребуваних матеріалів та не здійсненням відповідачем оплати вартості експертизи.
Ухвалою суду від 20.04.2023 провадження у справі було поновлено.
Будучи належно повідомленими про дату, час і місце розгляду справи представник позивача та відповідач в судове засідання не прибули. Від представника АТ «Універсл банк» надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги ним підтримані.
Представник відповідача підтримуючи заперечення викладені у відзиві та додаткових поясненнях, прохав відмовити у задоволенні позову та стягнути понесені відповідачем судові витрати.
З'ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 08.08.2018 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг було підписано анкету-заяву, у результаті чого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 прохає відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 , встановити кредитний ліміт, згідний з тим, що дана заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір, та зобов'язався виконувати його умови.
До договору банком долучено витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (monobank), тарифи, паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача.
Згідно із довідкою про рух коштів по рахунку клієнта ОСОБА_1 за період з 08.08.2018 по 02.03.2021, рівень кредитного ліміту встановлений 20000 грн, заборгованість станом на 02.03.2021 - 59474 грн.
Так, як убачається з вказаної довідки, починаючи з 09.08.2018 клієнт ОСОБА_1 активно користувався кредитною (платіжною) карткою, розраховувався в магазинах, поповнював картку через термінал, знімав готівку в банкоматі, здійснював перекази, тим самим підтверджував згоду на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту.
З огляду на це суд відхиляє посилання сторони відповідача щодо відсутності між сторонами договірних відносин та не користування відповідачем отриманими кредитними коштами.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором станом на 17.07.2020 заборгованість складає 59474 грн, з яких: 59474 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 0 - заборгованість за пенею та комісією.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».
За обставинами справи, яка розглядається судом: в анкеті-заяві від 08.08.2018 ОСОБА_1 прохає відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру; вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред'явив.
Таким чином, оскільки в анкеті-заяві від 08.08.2018 строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, суд вважає, неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та доходить висновку про необхідність зарахування цих коштів на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі 697/302/20, що викладений у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 за наслідками розгляду касаційної скарги на постанову апеляційного суду у справі за позовом АТ «Універсал банк» про стягнення заборгованості.
Так, звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов кредитного договору та положень ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує та станом на 17.07.2020 має заборгованість в розмірі 59474 грн, яка є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «Універсал банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила розумів відповідач, підписуючи заяву-анкету до договору про надання банківських послуг.
Суд також критично ставиться до наданого Паспорту споживчого кредиту, оскільки наведена у ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2019, тоді як анкета-заява була підписана відповідачем 08.08.2018, а отже часові проміжки дії цього паспорту взагалі не зрозумілі. Докази на підтвердження того, що вказаний паспорт регулює умови кредитування за кредитним договором від 08.08.2018 відсутні. З наданого позивачем Паспорту споживчого кредиту неможливо встановити, за яким саме договором визначаються умови за цим паспортом, оскільки він не містить посилання на конкретний договір, номер картки або рахунок, який обслуговується.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживчу інформацію, необхідну до порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою - Паспорт споживчого кредиту.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20.
За таких обставин, оскільки відповідач фактично користувався кредитними коштами, беручи до уваги, що до розміру заборгованості, яка згідно розрахунку позивача за договором від 17.07.2018 становить 59474 грн банком були включені відсотки за користування кредитним лімітом, ставка яких у анкеті не погоджувалась та враховуючи, що відповідач свого обов'язку з повернення кредитних коштів не виконав в повному обсязі, на користь позивача підлягає стягненню станом на 17.07.2020 заборгованість в розмірі 22466,80 грн, що є різницею між розміром фактично використаних та повернутих відповідачем кредитних коштів.
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 794 грн пропорційно до суми задоволених позовних вимог.
Подаючи відзив відповідач прохав стягнути на його користь 10000 грн витрат, понесених на правничу допомогу.
Позивачем клопотання про зменшення витрат на правову допомогу заявлено не було.
Згідно із ст.133 ЦПК України, судові витрати у справі складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, до кола яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.ч.1,2 ст. 137 ЦПК України).
За змістом ч.ч.3,4,5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частинами 2, 3, 8 ст.141 ЦПК України визначено, що інші судові втирати витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як встановлено ч.4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Представництво відповідача у суді адвокат Борзовець О.В. здійснював на підставі ордеру про надання правової допомоги ВІ №1028847 від 15.01.2021 за договором №02 від 12.01.2021.
На підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу суду надано: копію договору про надання правової допомоги №2 від 12.01.2021 укладеного між адвокатом Борзовцем О.В. та відповідачем ОСОБА_1 , предметом якого є надання юридичної допомоги щодо представництва та захисту інтересів у справі 553/2381/20, розрахунок вартості з детальним описом наданої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт від 12.01.2021, згідно з якими відповідачем було понесено 10000 грн витрат на правничу допомогу.
При цьому суд вказує, що стягненню підлягають не лише ті витрати на правничу допомогу, що стосуються участі в судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі, наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, підготовка запитів тощо.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст.59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Водночас, у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, якою врегульовано питання співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу подано не було.
За таких обставин, враховуючи складність справи, обсяг наданої правничої допомоги, час витрачений адвокатом на її надання, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, з огляду на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку що на користь відповідача з позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 6222 грн, пропорційно розміру відхилених вимог позивача, які є документально підтверджені.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,
Цивільний позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 08.08.2018 станом на 17.07.2020 в розмірі 22466,8 грн та 794 грн судового збору.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані з правовою допомогою у сумі 6222 грн
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
позивач:Акціонерне товариство «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19.
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя
Ленінського районного суду м.Полтави М.С. Високих