Справа № 159/3450/22 Провадження №11-кп/802/641/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
10 серпня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 ,
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2023 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030550000203 від 10 лютого 2022 року, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
Обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Тбілісі Грузія, громадянину Грузії, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з 25 липня 2023 року до 22 вересня 2023 року включно.
Заставу визначену ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишено попередню в сумі 603900 (шістсот три тисячі дев'ятсот) гривень.
Своє рішення суд мотивував тим, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, будь-який інший більш м'який запобіжних захід, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та дієво запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 вважає судове рішення незаконним в частині, що стосується його підзахисного ОСОБА_7 , а тому просить його скасувати. Зазначає про те, що у сторони обвинувачення відсутні жодні докази щодо причетності його підзахисного до вчинення кримінального правопорушення, а також не існує будь-яких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про які вказує прокурор у поданому клопотанні, оскільки з цього приводу не надано жодних доказів. Проте, суд першої інстанції на такі обставини уваги не звернув та прийшов до необґрунтованого висновку про задоволення клопотання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 . Просить постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
До початку судового розгляду захисник подав до суду клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі. Інші учасники судового розгляду у судове засідання апеляційної інстанції, будучи належним чином повідомлені про час і дату судового засідання, не з'явились, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності вказаних осіб, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України та відповідає ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть оскарженої ухвали суду та доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст. 199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Отже, для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен дослідити всі факти «за» та «проти» існування реальних ризиків для обрання запобіжного заходу. Такі доводи повинні бути не загальними і абстрактними, в усіх випадках, суд повинен надати оцінку ризикам.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу.
Судом першої інстанції враховані конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованого йому діяння, і те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, групою осіб, що підвищує суспільну небезпечність такого діяння, а також те, що Україна в даний час перебуває у режимі воєнного стану, що також може вказувати на ризик переховування у зв'язку наявністю непідконтрольних державі територій.
Апеляційний суд приходить переконання, що інші, більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Виходячи з викладеного, на переконання колегії суддів, тяжкість інкримінованого обвинувачення ОСОБА_7 у сукупності з обставинами кримінального провадження та даними про особу обвинуваченого дають обґрунтовані підстави вважати, що ризики, існування яких були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, своєї актуальності не втратили.
Інші доводи на які посилався захисник обвинуваченого в поданій апеляційній скарзі не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, та на думку судової колегії, не забезпечать виконання ОСОБА_7 належної процесуальної поведінки та виконання покладених на нього обов'язків.
За таких обставин суд обґрунтовано продовжив запобіжний захід у виді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали і прийняття нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: